Ще у ранньому віці він залишив Черкаси і поїхав до Донецька, де успішно грав у юнацькій команді «Шахтаря». Зараз, виступаючи вже в інші донецькій команді, цей футболіст пройшов шлях від захисника до нападника.
Переглядаючи матч Євро-2012 в одному із закладів нашого міста футболіст «Олімпіка» Максим Драченко у дружній розмові розповів нам про етапи становлення своєї кар’єри, відмінність Першої ліги від Другої та поділився своїми планами на наступний чемпіонат.
– Для початку, розкажи, як ти почав займатися футболом і чому обрав саме цей вид спорту?
– З самого дитинства. Мені купили м’яч і я з хлопцями у дворі грав у футбол. З самого початку в мене все виходило, пішов на тренування, там також було все добре. Так і пішло далі. У 14 років уже тренувались більш серйозно, по-дорослому. Грав у всеукраїнських змаганнях, там посідали призові місця.
– А як розпочалася твоя вже професійна кар’єра?
– Коли я тренувався у СДЮШОРі ми успішно виступали у чемпіонатах України, ставали чемпіонами, бронзовими призерами і мене помітили селекціонери з «Шахтаря». Мене і мого товариша Дмитра Вдовіченка. Нас переглянули, ми їм підійшли а нас забрали в Донецьк. Також ми непогано зіграли за юнацький «Шахтар», чим себе зарекомендували. Це було у 2007-му році, як тільки перейшли в «Шахтар», відразу підписали контракт і вже почав грати за «Шахтар-3».
– Важко було освоюватись у новій команді та місті?
– На початку було дуже складно. Я прийшов у «Шахтар» вже з контрактом, а більшість моїх партнерів по команді ще мали працювати на цей контракт і заслужити його. Нам було складно, адже були вже «на контрактах» і з боку партнерів до нас було дещо поверхневе ставлення. Але ми працювали і з часом це минуло.
– Як ти опинився в «Олімпіку»?
– Так сталося, що більшість гравців «Шахтаря» перейшли в «Олімпік» і підписали контракти. «Олімпік» – нещодавно створена команда з непоганими амбіціями. Я прийшов в «Олімпік», коли він виступав у Другій лізі, проте керівництво ставило завдання – грати у Першій. З першого сезону ми виконали це завдання і вже у минулому сезоні ми досить непогано, як для першого року, грали у Першій лізі.
– Як Вас підтримують вболівальники, адже «Олімпік» явно не головна команда Донецька?
– Більшість наших вболівальників – жителі району Донецька. Всі хто з району приходять підтримати нас. Коли я виходжу в магазин, мене зустрічають на вулиці, вітаються. Це дуже приємно. Тому «Олімпік» більш районна команда.
– Як можеш оцінити минулий сезон?
– Ми дебютанти Першої ліги. Звичайно, що ми успішно зіграли, тому що у нашому складі були всі футболісти Другої ліги. Завдання було закріпитися у Першій лізі, і ми це зробили. Впевнено закріпилися в середині турнірної таблиці. Тим більше, що у нас був непоганий відрив від найближчих переслідувачів, але могли виступити й краще. Нам було складно, перший сезон на такому рівні.
– Першу половину сезону ти грав на позиції захисника, а в другому колі ти часто виходив грати на позиції нападника. Як виникла така ситуація?
– Я себе впевнено відчуваю на позиції нападника, адже ще в дитячому футболі я починав грати нападником. Отримував звання кращого бомбардира на всеукраїнських змаганнях, у мене все виходило. Потім коли я опинився в «Шахтарі», мене стали ставити нижче, не дали особливого шансу проявити себе в нападі. Тому в «Олімпіку» я грав на позиції захисника. Але в середині сезону через травми великої кількості наших гравців, у нас виник дефіцит нападників. Не було кому забивати. Я себе на тренуваннях непогано проявляв, у грі гарно підключався до атак. І тренер це помітив і в грі з «Геліосом» поставив мене вперед. Я себе гарно зарекомендував на цій позиції, довів своє місце в основі і вже до кінця чемпіонату був нападником, одного разу навіть забив гол.
– Ти грав і в Першій, і в Другій лізі. На скільки вони відрізняються одна від одної?
– У Першій лізі команди набагато грамотніші в першу чергу у тактичному плані. Вони краще захищаються, важче пройти оборону. Також у командах грають більш вікові футболісти, тому що у Другій лізі грає переважно молодь, якій потрібно а хвилин 60-70 забити гол, а далі вони «посипляться». У Першій лізі з командами потрібно бути сконцентрованими всю гру, оскільки вони можуть забити і на 90-й хвилині. У Першій лізі набагато складніше.
– Що можеш сказати про закінчення сезону, зокрема скандал навколо матчу «Севастополя» з «Металургом»?
– Що тут казати, у нас є корупція. Більше сказати нічого. У принципі все одно справедливість восторжествувала, «Металург» вийшов у Прем’єр-лігу. Я з усіма лідерами грав, і з «Говерлою» і «Металургом» і «Севастополем», то можу сказати, що запорізька команда з них найсильніша, тому вона по праву підвищилася в класі.
– Упродовж сезону ти неодноразово відбував дискваліфікації через зароблені в матчах червоні картки. Чому так ставалося, ти надто самовіддано захищався?
– Навіть не знаю, першу червону картку отримав за чисту гру плечем. Клуб писав протести у федерацію, і я не встиг повністю відбути дискваліфікацію. За чисту червону картку дають два матчі дискваліфікації, з яких я відбув лише один. Другу червону картку отримав через дурість в обороні. Одну жовту отримав за фол у захисті, а другу за симуляцію. Я відвик вже грати в нападі і не вистачило тої майстерності «правильно» впасти. Тому суддя відразу дав мені другу жовту і, як наслідок, червону картку.
– Ти пограв і в захисті в нападі. Де себе комфортніше почуваєш і де хотів би грати?
– Однозначно в нападі. Тому що це ближче до мене. Я радий, що мені випав такий шанс пограти в нападі. Тому що в «Шахтарі» мені доводилося просити тренерів, які рідко давали мені нагоди проявити себе в атаці. А в «Олімпіку» тренер сам помітив, що я можу грати в нападі і він мені сказав: «Макс, іди вперед». Я пішов, і в мене там все непогано виходило. Я демонстрував гарний футбол, адже якби я грав погано, то мене б знову поставили в захист. Хотілося б і далі продовжувати грати попереду.
– Який матч у минулому сезоні найбільш запам’ятався?
– Найбільш пам’ятним має бути матч у Закарпатті, тому що там я забив гол. Але найбільше мені сподобалась гра з харківським «Геліосом». Тому що в той момент я отримав шанс грати попереду. Все, чого я хотів протягом п’яти років, справдилося. Я хотів грати в нападі, забивати голи. Той матч я найбільше запам’ятав.
– Ти згадав про матч з «Геліосом», з командою ще одного черкасця Руслана Качура. Підтримуєш зв’язки з іншими черкаськими футболістами, спілкуєшся?
– Так виходить, що дружина Руслана Качура працює разом з моєю тещею разом. Після гри ми поспілкувалися, в Черкасах також бачилися. Спілкуємося. Є інші черкаські футболісти, але з ними ми не так тісно товаришуємо, так як з будь-яким іншим гравцем команди-суперника.
– Які завдання на наступний сезон ставиш перед собою і, чого плануєте досягти командою в наступному чемпіонаті?
– Однозначно ми прагнутимемо підвищувати свій рівень. Хотілося б завершити чемпіонат у першій сімці команд. Я думаю, ми маємо цього досягти, нам потрібно вірити в себе, і все вийде. А стосовно себе, то хочу грати в нападі, доводити тренеру, що можу якісно грати в атаці. Хочу грати попереду, забивати голи, якомога більше допомагати команді.
– Чим займаєшся у вільний час? Можливо маєш якесь хобі?
– Коли є відпустка приїжджаю додому, спілкуюся з рідними, друзями. В взагалі, у вільний час полюбляю займатися за комп’ютером, зокрема мені подобається веб-дизайн, сайт створити чи ще щось. Не можна сказати, що це у мене дуже легко виходить, ні, проте я займаюся і мені подобається.
– Не хотів би зробити клубний сайт «Олімпіка»?
– Чесно кажучи, наш сайт непоганий. Але, я думаю, що міг би попрацювати над ним або підказати комусь, що в ньому можна змінити на краще, цікавіше. Можна було б придумати щось цікавіше.
– Взимку ти приїздив до Черкас і грав за команду «ЧДТУ» у міні-футбол, зараз ти також провів два матчі у Бізнес-Лізі. Що спонукає тебе грати у міні-футбол під час своєї відпустки, адже є певний ризик отримати травму?
– Ризик є, але я підтримую такий принцип, якщо ти дуже боїшся отримати травму, ти її обов’язково отримаєш. А так, приїжджаю додому і в мене тут багато друзів, з якими хочу пограти разом. Тим більше це хороша можливість підтримувати форму. Хлопці запропонували пограти за них, я, звичайно, погодився і, намагаюся допомогти своїм виступом їхній команді.
– Зараз проходить Євро-2012. Які вважаєш шанси у нашої збірної на цей турнір?
– Я думаю, що Україна має вийти з групи. Ніхто в них не вірить, але мені здається, що з групи вони вийдуть. У них гарна самовіддача, вони віддають усіх себе для перемоги. Помітно, що очі горять і це дуже добре. Мені це подобається.