Керівник студії акробатики і танців "Mirror" в інтерв'ю "Черкаському спорту" розповіла чому для студії обрали таку назву і як в юному віці працювати з дітьми.

- Марино,  для початку розкажи про вашу студію акробатики і танців «Mirror».

- Почали працювати ми 6 років тому, а назву обрали лише минулого року. До цього нас підштовхнули наші успіхи. Ми почали брати участь у великій кількості змагань, посідати призові місця і вирішили назвати себе «Mirror».

- Чому «Mirror»?

- Тому що особливість нашої роботи полягає в тому, що ми весь час дивимося в дзеркало. І ми маємо повністю в ньому відображатися, тому так і назвали студію.

- Тобі лише 21 рік. Як ти стала тренером?

- Я багаторазова чемпіонка України з фітнесу, КМС зі спортивної гімнастики, тобто з дитинства спортивна людина. Одного разу, коли мені було всього 16 років моя подружка запропонувала потренувати маленьких дітей і я погодилася. Опісля склала спеціальний іспит і мене взяли на роботу. Потім набрала старшу групу, у мене непогано виходило працювати і наразі у мене займаються вже близько 60-ти дівчат.

- Якого віку дітки у тебе працюють?

- Із трьох з половиною років до 14 років.

- Із трьох з половиною? Але ж вони малесенькі.

- Так, і в цьому є переваги. Чим менша дитина, тим краще її тренувати, тому що в цей період дуже розвивається гнучкість і, водночас, у дитини немає як-такого інстинкту самозбереження. Це дуже важливо у вивченні акробатики. Плюс маленька дитина - легша, я її можу завжди підтримати, підстрахувати, а далі діти вже важчі і я фізично не можу з ними працювати.

- Цікаво, як це - бути тренером із 16 років?

- Класно! Я молода і мені дуже легко з дітьми. У нас не велика різниця у віці, але ми дотримуємся робочої субординації, при цьому вони зі мною легко можуть побалакати, як із подружкою, про свої якісь особисті проблеми або, навпаки, успіхи. Тому мені з ними дуже комфортно.

- Ти кажеш, що тобі з ними комфортно, але це все ж таки діти. Наскільки часто вони порушують дисципліну і як ти з цим борешся?

- Так, у всіх різні характери, різні вибрики можуть бути, але я з цим борюсь радикально. Можу припинити тренування і наступного дня призначити заняття на сьому ранку. От я скажу їм прийти з костюмами чи з помпонами, а хтось цього не зробить - будуть у свій вихідний відпрацьовувати.

- Розкажи про останні ваші змагання, які ви виграли в Черкасах - «Familyfest».

- Це був дводенний фестиваль. Мама однієї дівчини зателефонувала і запропонувала взяти у ньому участь. Я погодилася, адже намагаюся якомога активніше залучати дівчат на усі можливі заходи і показові виступи. Для них це як контрольна робота, а батьки задоволені, споглядаючи своє чадо з глядацької зали.

- Чого ви загалом досягли в останньому сезоні?

- Мої дівчата стали чемпіонками області і володарками кубка Черкас із фітнесу. Це Софія Кравець, Каріна Прилепська та Катерина Степа. Виграли фітнес-турнір «Різдвяні канікули», Відкритий кубок міста, Відкритий чемпіонат міста з фітнесу і танцювальної аеробіки, Всеукраїнські змагання із сучасного танцю в Яремчі. Також старша група виграла змагання у Вінниці, де ми виступали з дебютним номером. Та багато інших, це ще не повний перелік (посміхається).

- Окрім вашої студії, у Черкасах є щось подібне?

- Так. Цей вид спорту безпосередньо у Черкасах почала розвивати Антоніна Оробець і я є випускницею її студії. Тому зараз ми працюємо паралельно: вона на Митниці, а я в «Плазмі».

- Ти довго думала над пропозицією стати тренером?

- Ні. Повторюся, мені було 16 років і я хотіла чимось займатися. На той час я танцювала в групі підтримки «Черкаських Мавп», готувалася до вступу в університет і мені подобалося бути постійно в тонусі. І це так непомітно і поступово переросло в те, що дітям це подобалося, ми досягали результату, а групи почали збільшуватися. Від цього я почала отримувати кайф.

- Яка в тебе головна мета в тренерській роботі?
- Одна і дуже проста - результат.

- У якій сфері надалі ці діти зможуть застосувати свої вміння, яких вони набувають зараз? Чи є у них шанс на професійне майбутнє?

- Звісно, насамперед хтось із них може стати тренером. Зможуть виступати на чемпіонатах Світу та Європи з фітнесу. Зможуть стати обличчям якоїсь спортивної марки. Все це приносить гроші і, найголовніше, задоволення.