Його захоплення – туризм. Юнаку до душі подорожувати самому, коли спонтанно обираєш маршрут і відчуваєш – свободу. Але не зважаючи на це, він усіма способами намагається привити любов до туризму якомога більшій кількості людей. Тому рік тому Радомир став ініціатором створення туристичного клубу «Три вершини», аби допомогти всім охочим пізнати туристичне життя, відчути драйв та насолоду подорожей.
- Я так розумію представники клубу ходять у походи, у гори… Що ви ще робите, розкажи детально?
- У нас є теоретичний курс, на якому ми навчаємо всіх охочих, що треба брати із собою, які спорядження необхідні. Та і взагалі вчимо, що варто знати аби похід видався успішним. Говоримо і про екстремальні маршрути. Ми займаємося не тільки походами. Піший похід –це основне, але є ще й альпінізм, велотури та рафтинг [ред. спуск по гірським рікам на спеціально облаштованих човнах].
- Чи багато прихильників екстриму ходять до клубу та у походи?
- Ми маємо «кістяк» – це вісім осіб, які допомагають в організації і з якими постійно подорожуємо. Орієнтовно осіб 50, які частково ходять. Приміром, одного разу у них не вийшло, але у наступний похід вони підуть. Але є й такі, які дізналися, прийшли, їм сподобалось і вони залишились, чи ті, яким не сподобалося – пішли. Але приємно, що більшість залишається [усміхається].
- Наскільки дружня атмосфера у вашому колективі?
- Новий рік чи ще інші свята відзначаємо разом, ми дуже добре одне одного знаємо. Буває так, що хтось приводить своїх друзів, родичів. Ми своєрідна туристична сім’я, у якої спільні інтереси.
- Туризм є важким видом спорту, цікаво чи багато у вас дівчат?
- Насправді, незвична статистика, але дівчата набагато активніші, ніж хлопці. І у похід ідуть частіше.
- Чи не заважка «шапка Мономаха»?
- Насправді, є у клубі люди, які мені допомагають, самі проявляють ініціативу, запитують що треба зробити, аби ми розвивалися. Я сам фізично все не встигаю робити: оновлювати інформацію на сайті, у групі, організовувати заходи. Тому ми розділяємо обов’язки, а я це все координую. Також допомагає В’ячеслав Полежайко із черкаської федерації альпіністів. Він із нами від перших днів клубу. Забезпечує спорядженням для альпіністів, скелелазіння. Взагалі, для мене В’ячеслав – авторитет, я намагаюся брати з нього приклад.
- Чи важко організувати похід?
- Найважчим є врахувати людський фактор. Наприклад, зараз ми їдемо у Карпати і у одного із хлопців загострився апендицит, а ми на нього розраховували. І часто так буває, коли у когось в останній момент не виходить поїхати. Найголовніше у такій ситуації – зберегти спокій і треба мати міцні нерви, адже не завжди все йде згідно плану.
- Цікаво, а які спорядження ви берете із собою у похід?
- Якщо це піший похід беремо рюкзак, спальний мішок, каремат (ред. туристичний килимок, що використовують для теплоізоляції). Ну і дрібниці, типу ліхтарика, ножа, карти, фляги.
- Ви користуєтеся компасом чи сучасним туристам допомагають інновації 21 століття?
- Раніше часто ним користувалися, але тепер використовуємо GPS.
- Чи треба якась особлива підготовка для людини, щоб піти в похід?
- Варто зважати на складність походу. Приміром, влітку ми були на Кавказі і не брали всіх охочих, адже людина могла бути не готова до висоти, складності маршруту. А якщо це Кримський трьохденний похід, то нічого важкого у ньому немає. Темп у нас середній, коли хтось втомлюється – робимо привал.
- Чи бувало колись, що ти не знав дороги?
- Трапляється, коли по маршруту зайшли кудись не туди. Найважливіше у такій ситуації не панікувати, адже всі побачать, що керівник у чомусь не впевнений і тоді всі починають нервувати. У таких випадках я залишаюся спокійним і намагаюся швидко зорієнтуватися. Колись я не знав маршруту, але взяв на себе відповідальність керувати – нічого знайшов дорогу.
- Цікаво дізнатися про харчування. У вас якесь особливе меню?
- Спочатку ми складаємо раціон, аби не брати зайвих продуктів або тих, де калорійність не відповідає вазі. На сніданок їмо щось гаряче, що не обтяжує шлунок, найчастіше – це суп. На обід перекуси – це бутерброди або сухофрукти, може бути і шоколад, п’ємо чай чи каву. А на вечерю готуємо каші біля вогню. Коли є можливість, збираємо та готуємо гриби чи зриваємо ягоди, але тут намагаємося бути обачними.
- Де ви вже встигли побувати, що цікавого побачили?
- По Україні вже багато де були, зокрема у Криму, Карпатах. І бачили багато цікавого, наприклад різні замки на західній Україні.
- А що найбільше запам’яталося?
- Абсолютно у кожній поїздці відбувається якась цікава подія. Приміром, коли їхали на Кавказ, цікаво було, оскільки це вже інша країна, інший менталітет, люди. Тоді все було цікаво.
- У найближчий час куди плануєте навідатись?
- У нас графіки розписаний на два місяці наперед. У лютому плануємо провести пікнік і баню на березі Дніпра, також маємо намір втілити зимовий похід із палатками берегом Криму. А влітку – податися до Грузії. До нас можуть приєднатися усі, хто хоче подорожей!
