Інна – студентка математичного факультету, але свого життя не уявляє без танців! Як і чимало відомих танцюристів, дівчина не може зрозуміти, як це хоча б один день не побути в тренувальному залі та не виконати улюблений танець.

- Інно, як трапилося, що ти почала займатися танцями?  

- Сталося це давно, коли мені було чотири роки. Мама вирішила віддати на танці, бо бачила як я бігаю, підтанцьовую, підстрибую по квартирі. До того ж, вона мені казала, що танцюристи не такі як всі: у них гарна постава, фігура. Та й для дівчини це добре, коли вона займається танцями.

- Нині ти виконуєш бальні танці, а чи пробувала себе, наприклад, у спортивних?  

- Так, раніше пробувала себе у різних стилях. Я взагалі вважаю, що людина, яка займається танцями може легко перекваліфікуватись у якийсь інший танцювальний стиль.

- Чи є особа, можна сказати ідол, на якого ти рівняєшся у своїй творчості?  

- Взагалі-то, я намагаюся нікого не наслідувати у своїй творчості. Роблю те, що мені подобається. Але, дійсно, є деякі танцівнки, творчість яких мені імпонує.

- Я знаю, що ти береш участь у різних танцювальних конкурсах, а яких саме?  

- Так, я разом з партнером по танцях брала участь у міських, обласних конкурсах та Чемпіонатах України. На яких отримувала нагороди, зокрема це грамоти, перші, другі, треті місця, а також на одному з міських конкурсів отримала Кубок Мера.

- А чи маєш у своєму арсеналі нагороди із Міжнародних конкурсів?

- Ми брали участь у Міжнародних змаганнях, це був Чемпіонаті СГОСТУ (Спілка громадських організацій спортивного танцю). На конкурсі були представлені танцювальні пари високих рівнів із інших країн. Скажу чесно, що на цьому Чемпіонаті було з ким боротися. І я пишаюсь тим, що з 22 учасників ми посіли 13 місце.

- Ти танцюєш з партнером. Чи відчуваєш перед ним якусь відповідальність?

- Та ні, такого немає. Ми довіряємо одне одному, що є важливим для будь-якого дуету. Буває звісно, що ми сваримося, але це не надовго. Адже ми розуміємо, що нам разом танцювати, і що за нас це ніхто інший не зробить.

-Коли ти виходиш на паркет, що відчуваєш?

- Навіть не знаю. Просто, коли виходиш на паркет - про все забуваєш, про всі свої проблеми, взагалі, абстрагуєшся від реальності і просто насолоджуєшся танцем, музикою.

- Чимало танцівників у майбутньому займаються тим, що починають навчати молодше покоління мистецтву танцю. Ти планує цим займатися?

- Взагалі, я дуже хочу у майбутньому виладати. І навчати мистецтву танцю не лише маленьких діток, а й дорослих. Але, знаєте, це поки що плани, як кажуть «поживем-побачим».

- Я знаю, що ти вже першокурсниця, навчаєшся в університеті. Скажи, чи важко поєднувати навчання і заняття танцями?

- Насправді, дуже важко, оскільки на танці я витрачаю чимало часу і через це багато чого не встигаю вивчати в університет. Але танці кидати через це я не збираюся, оскільки вони – моє все.

- У якій інші творчій сфері ти б хотіла себе спробувати?

- Дуже б хотіла навчитися мистецтву візажу. Адже тут можна проявити свою і креативність, і творчість, і фантазію.

- З ким із відомих танцюристів ти б хотіла станцювати у парі?

- Із Владом Ямою або Григорієм Чапкісом. По-перше, вони прикольні (сміється), а, по-друге, я їх поважаю, адже вони дійсно професіонали своєї справи.

"punct"