До вашої уваги інтерв’ю із жителькою Черкащини Таїсією Гедзун, яка нещодавно виборола титул найсильнішої дівчини планети та встановила світовий рекорд.

Найсильніша дівчина світу мешкає в Шабастівці. І це не гучна заява. Це – цілковита правда, хоча й надзвичайно приголомшлива. Уродженка с.Шабастівка, що на Монастирищині, 20-річна Таїсія Гедзун визнана найсильнішою дівчиною планети у ваговій категорії до 75 кг. В жовтні наша землячка брала участь в Першому чемпіонаті світу з богатирського багатоборства, що проходив у Йоркширі (Шотландія), де й здобула перше місце та титул найсильнішої дівчини планети. Днями журналістці нашого видання Софії Квітці пощастило поспілкуватися з Таїсою та її мамою Наталією Михайлівною, і в деталях дізнатися, як нашій землячці вдалося потрапити на такого високого рівня Чемпіонат та, серед потужних конкуренток з різних куточків світу (Шотландії, Австралії, Німеччини, Англії, Швеції, Ірландії тощо), здобути блискавичну перемогу і прославити на весь світ Україну та рідну Монастирищину зокрема, повідомляє інтернет- видання «Алекс».

- Коли і як почали займатися легкою атлетикою?

- Пристрасть до спорту у мене з’явилася ще в школі. Брала участь у шкільних, районних, обласних спортивних змаганнях з штовхання ядра і метання диска. Талант у мені розпізнав вчитель фізкультури рідної Шабастівської школи Микола Костянтинович Бондарчук. Перша перемога до мене прийшла в 7 класі. Отримала першість з штовхання ядра на районних змаганнях. Але головну роль у моєму житті та спортивній кар’єрі зіграли: мій дядько Володимир Якубенко, який спорту віддав не один рік свого життя, та земляк – Євгеній Мазур – підполковник Збройних Сил України, заслужений майстер спорту з легкої атлетики. Саме ці два чоловіки, зважаючи на мою чудову фізичну форму, і запропонували вступити до Вищого республіканського училища фізкультури і спорту, в якому у свій час навчалися брати Клички, абсолютна чемпіонка світу з багатоборства Ніна Геря та інші. Так, в 14 років я покинула рідну домівку і почала серйозно будувати спортивну кар’єру. По закінченні училища, вступила до Національного університету фізичного виховання та спорту. Наразі навчаюсь на 4 курсі вузу. В моєму арсеналі – десятки медалей: золотих, срібних, бронзових; Кубків, Грамот та Дипломів за перемоги у Міжнародних, Всеукраїнських, столичних чемпіонатах з метання диску, штовхання ядра, перетягування канату тощо.

До речі, Таїсія входить до жіночої збірної команди України з перетягування канату і брала участь в Чемпіонаті світу у 2009 році, що проходив у Тайвані. Та й взагалі, завдячуючи успішній спортивній кар»єрі, Таїсія вже побувала у багатьох країнах світу: Італії, Швеції, Китаї, Латвії та інших.

-  Як вам вдалося потрапити на Перший чемпіонат з богатирського багатоборства?

- Ініціатором моєї участі в Першому чемпіонаті світу з багатоборства став мій тренер Михайло Дем’янович Гераскевич. – До Шотландії мене, у ролі тренера, супроводжувала моя подруга – абсолютна чемпіонка світу з богатирського багатоборства Ніна Геря (від автора: в 2011 році на Гіннес-шоу, що проходив в Італії, українка Ніна Геря стала найсильнішою жінкою світу та абсолютною чемпіонкою. Ніна встановила п’ять світових рекордів. Виступала у вазі 110 кг). Саме Ніна підтримувала мене на всіх етапах чемпіонату, піднімала богатирський дух (до речі, Геря не один раз приїжджала до мене в гості у Шабастівку і її добре знають місцяни).  Тому я дуже вдячна Ніні за колосальну підтримку на Чемпіонаті. Адже насправді змагання були дуже непростими. Програма Чемпіонату передбачала виконання 5-ти складних вправ: естафета з санчатами, вагою 100 кг, на швидкість (санчата потрібно було спочатку проштовхнути на відстань 15 м, потім протягнути їх ще 15 м; вправа «Дамбл», що передбачала піднімання однією рукою гантелі якомога більшої ваги; вправа, якою передбачено пронести мішок, вагою 75 кг. за 75 секунд на якомога більшу відстань; вправа «Тяга «Sillver Dollar», що передбачала підняти найбільшу вагу (Таїса підняла одночасно понад 226 кг). Кожна прагнула отримати Кубок переможця. Всі були шоковані, що титул дістався саме українці. До речі, мою перемогу від організатора і учасниці Чемпіонату Луїзи Блейд відділяли всього лише 2,5 очка. 

До речі, виконуючи вправу «Фермерська естафета», - наша землячка встановила світовий рекорд. За умовами організаторів, необхідно було пронести дві валізи, вагою по 70 кг кожна 15 метрів, а пізніше повторити те ж саме з валізами, вагою по 90 кг. Таїса Гедзун зуміла виконати цю вправу за 24,24 секунди. Словом, всі вправи наша землячка виконала бездоганно, а відтак здобула титул найсильнішої дівчини світу та Кубок чемпіона. Хоча, зізнається, на змаганнях витав справжній дух суперництва між учасницями, було місце й заздрощам.

- Що відчувала вона у момент нагородження на Чемпіонаті в Шотландії?

- Невимовну радість, гордість за Україну, свою малу Батьківщину – Монастирищину та Шабастівку. Першими з перемогою мене привітали тренер та мама Наталія Михайлівна. І свою перемогу я хочу присвятити тренеру та рідним.

-  Чи змінилось життя дівчини після перемоги?

- Абсолютно не змінилося. Після ряду інтерв’ю на телебаченні та в друкованих ЗМІ, Інтернет - виданнях, я повернулася до звичного життя, в якому є місце навчанню, виснажливим тренуванням, дозвіллю.  Але титул найсильнішої дівчини світу додав впевненості. Я зрозуміла, що спроможна на більше, аніж думала до перемоги. Тепер у мене є мета стати абсолютною чемпіонкою світу.

- У чому ж секрет успіху в спорті?

- Головне – багато працювати, йти до високої мети і не зупинятися на досягнутому. Так, не лукавитиму, але я справді багато тренуюсь. Щодня у спортзалі проводжу по 3-4 години. До Чемпіонату готувалась 4 виснажливих місяці. Взагалі, я люблю виснажувати своє тiло величезними навантаженнями.

- Запитую в мами чемпіонки світу, що відчувала вона у той момент, коли телефоном їй повідомили про перемогу доньки.

- Величезну радість, - розповідає Наталія Михайлівна, втираючи сльози радості. - Ми з чоловіком (Сергієм Олексійовичем) і подумати не могли 6 років тому, віддаючи дитину в училище, що Таїса досягне таких вершин у спорті - на рівні цілого світу. Дуже хочеться, аби донька і далі продовжувала свою кар»єру у спорті, і привозила додому чергові нагороди. Інколи, дивлячись на її виснажливі тренування, жалію її. І коли приїздить додому, намагаюсь більше давати їй часу на відпочинок.  

- Які плани на майбутнє?

- По закінченні вузу, я продовжу свою спортивну кар’єру, а згодом планую перейти на тренерську роботу. І, як кожна дівчина, мрію про власну родину, дітей. Але для своїх майбутніх дітей обиратиму легші види спорту: бокс, теніс, легку атлетику. Тільки не багатоборство… Це – дуже непростий вид спорту!