Американський плеймейкер Рональд Мур один із потенційних лідерів «Черкаських Мавп». У своєму останньому сезоні в NCAA захисник віддавав майже 8 результативних передач у середньому за гру, кілька місяців тому він став чемпіоном та володарем Кубка Угорщини. Про бажання грати командно, бачення себе у Черкасах та власні захоплення новачок черкаського клубу повідав клубному сайту.

–             Перше і традиційне питання для всіх новачків «Черкаських Мавп». Чому ти вибрав саме помаранчево-чорні кольори нашого клубу у це міжсезоння?

–             Я не люблю лукавити і скажу, що у мене було чимало пропозицій цього літа від різних чемпіонатів та клубів. Однак цей варіант мене зацікавив найбільше і це зрозуміло, бо я в Черкасах (сміється). За цей період я почув чимало схвальних відгуків про Суперлігу, це добротний чемпіонат, у якому дуже сильні легіонери, саме вони виконують ключову роль у складах більшості команд. Сьогодні переді мною стоїть завдання – допомогти «Черкаським Мавпам» досягнути максимуму своїх можливостей, цілком вірогідно, що це буде плей-офф, а можливо, і ще вище.

–             Зрозуміло, що велика кількість пропозицій обумовлена твоїм прекрасним минулим сезоном. В Угорщині ти допоміг своїй команді стати чемпіоном та володарем національного кубка. Розкажи про свій останній сезон.

–             Дійсно, ти правий, останній сезон в «Альбакомі» був дуже успішним. В першу чергу, вагомого успіху ми досягнули не через фінансові можливості клубу чи ще якість моменти, а завдяки згуртованому колективу, який працював як єдиний механізм. У спорті такий підхід традиційно дає результат, напевне, за основу потрібно його брати і в Черкасах. Принаймні, мені б дуже хотілося, аби я повторив своє минулорічне досягнення, але вже в Україні (сміється). А взагалі-то, я ненавиджу програвати, просто ненавиджу, я готовий битися і падати на майданчику, але не програвати.

–             Рональде, скажи, а ти взагалі ким мріяв стати, баскетболістом?

–             З самого дитинства я обожнював цю гру, але не ставив перед собою ніяких глобальних цілей і, можливо, навіть не пов’язував серйозно своє життя з баскетболом. Займатися цим видом спорту я почав у десять років і вже поступово він став сенсом мого життя. Уявіть собі, перші думки про професійну кар’єру у мене з’явилися лише в коледжі, коли я дійсно зрозумів, що вже перебуваю на доволі високому рівні. Лише після цього я наважився мріяти про НБА, а до того у мене навіть у думках такого не було.

–             Ти говориш про НБА, але відразу після завершення коледжу відправився у Європу і відмовився від можливості пограти у D-Lige, так званій лізі розвитку. Чому ти вирішив, що краще «синиця у руках»?

–             Та я взагалі не вагався і відразу, майже без роздумів, поїхав у Європу і абсолютно не жалкую. Зрозуміло, якщо у мене з’явиться варіант повернутися в Америку і грати там, то я з радістю погоджуся, але це може були виключно НБА. Україна для мене – вже четверта Європейська країна і я радий цьому, адже я отримую життєвий досвід, знайомлюсь з різними культурами і поглядами та займаюся улюбленою справою. Це моє життя.

–             Який сезон ти вважаєш найкращим у своїй кар’єрі?

–             Як не дивно – це напівпрофесійний рівень, коли я виступав за свій коледж. Це було неповторно у нас була класна команда і ми виграли три чемпіонства в лізі МААС (Конференція, що складається з одинадцяти шкіл з трьох штатів північного сходу США). У мене була хороша статистика і в NCAA, але внутрішній турнір мені чомусь більше запам’ятався.

–             Слухай, Рональде, ти відома людина в США, я знайшов в інтернеті диск для всесвітньо відомого бренду «Sony PlayStation», так ти там на обкладинці до однієї з ігор NCAА. Ти грав у цю гру?

–             О, ти це знайшов (сміється). Після першого сезону в коледжі я став кращим за статистикою асистентом ліги, це для мене було дуже пам’ятно. Але я ще більше здивувався, коли побачив себе на обкладинці. Я навіть грав у цю гру, чесно кажучи, вона мені не дуже сподобалася, думаю у житті я краще граю, ніж за допомогою джойстика.

–             Я так розумію, ти не дуже любиш віртуальні ігри. Які в тебе захоплення, окрім баскетболу, як проводиш вільний час?

–             Чому ж? Я люблю комп’ютерні ігри, але не всі. Також я дуже люблю відпочинок, у тому числі активний, трохи подорожую, намагаюся використовувати час з користю, зустрічаюся з друзями та сім’єю. Один із її членів – це собака Мело. Я придбав її, коли грав в Угорщині, зараз вона у Штатах, але планую познайомити її з Україною.

–             Як вважаєш, які завдання у цьому сезоні під силу виконати твоїй новій команді?

–             Я вже говорив, що ненавиджу програвати. Думаю, нашою основною метою буде пробитися у плей-офф, а там вже пройти якомога далі. Не так давно ми лише познайомилися один з одним, треба створити дружній колектив і реалізовувати поставленні перед нами завдання.