Баскетбол, як карти: грати вміють мільйони, а справжніми майстрами стають одиниці. В свою чергу, в рукаві знаного майстра має буди бодай один джокер. Якщо проводити паралелі з «Черкаськими Мавпами», то такою фігурою в розподіл сил колективу Йовіци Арсіча в новому сезоні може стати український бігмен – Максим Івшин. Після одного з тренувань ми поговорили з новачком команди про його бачення нового сезону.

– Максиме, в першу чергу, раді вітати тебе в Черкасах. Довго роздумував над пропозицією від «Черкаських Мавп»?
– В це міжсезоння було багато різноманітних пропозицій, одна з таких надійшла від тренерського штабу «Черкаських Мавп». Зупинився на цьому варіанті з кількох причин. По-перше, це завжди команда з амбіціями, по-друге, я думаю, тут в мене буде вдосталь ігрового часу, а це те, що мені зараз вкрай необхідно. В Маріуполі мені довелося більшість часу проводити на лавці запасних і, ще трохи посидівши, я міг би взагалі не заграти, а з цим переходом я бачу свої перспективи. Думаю, в Черкасах мені вдасться показати більш якісний баскетбол, ніж в «Азовмаші».

– В кожному сезоні в тебе було кілька матчів, де ти показував непогану статистику. Як вважаєш,чому ці показники були не стабільними?
– Стабільність приходить лише за умов постійної практики, коли ти відчуваєш довіру тренера. Неймовірно важко щось зробити, коли тобі тренер дає хвилину-півтори. Ви можете уявити, як за цей відрізок часу можна себе проявити і щось показати?! Звісно, я стараюся, але це не завжди виходить.

– Як можеш оцінити минулий сезон?
– Для мене він був невдалим. Я майже не мав ігрової практики і, як результат, не мав можливості продемонструвати, на що я здатен. В команді робилася більше ставка на легіонерів, яким тренер значно більше довіряв. Хоча, якщо є результат, довіра, думаю, виправдана. Ми зайняли друге місце, але могли і опуститися нижче. Приміром, якби потрапили у півфіналі не на «Будівельник», а на «ФЕРРО», пройти далі було б вкрай важко. А для себе, я повторюсь, той сезон можу назвати невдалим. Але я все ж дуже вдячний «Азовмашу», який для мене став першим клубом і своєрідною баскетбольною школою.

– Максима Івшина можна асоціювати з «Азовмашем», адже там ти провів більшу частину своєї кар’єри, але був ще й «Будівельник», була й «Полтава» і дитячий баскетбол. Розкажи, як починав грати?
– Все починалося в Дніпропетровську. Починав займатися я в Кирила Большакова. в шкільному віці я і сім хлопців з тієї команди потрапили в «Азовмаш». У нас був гарний колектив і вийшов неймовірний «злет». Перший рік ми грали в чемпіонаті юнацької ліги, яку виграли по своєму віку, потім ми грали в Першій лізі, яку також виграли, а ще через сезон виграли й Вищу лігу, після цього був створений СК «Маріуполь», де майже весь цей склад грав у Суперлізі.

– Ти пригадав про виграш Вищої ліги. Тоді в 2005-му «Азовмаш-2» боровся за золото саме з «Черкаськими Мавпами» і в результаті обидві команди вибороли право грати в Суперлізі. Пам’ятаєш щось про це протистояння?
– О, так. Це було дуже принципово. Особливо мені запам’яталася остання напружена гра в Черкасах. Тоді ми ще грали в іншому залі (ПС «Фотоприлад»). Пам’ятаю дуже палку підтримку місцевих фанів, гул в невеличкому залі стояв просто страшенний. В тій грі ми виграли на останніх секундах – і вийшли в Суперлігу. Після цього матчу ми реально втікали. Пам’ятаю ми вибігли із залу в роздягальню, вхопили сумки, навіть не переодягаючись побігли через чорний вихід в автобус, бо думали, що так просто нас не випустять.

– Поки що в «Черкаських Мавпи» лише формується склад на наступний сезон, але все ж, як вважаєш, які завдання твоя команда ставитиме на наступний сезон?
– Я переконаний, що тут буде дуже добра команда, вже зараз вимальовується непоганий склад, думаю, його підсилять ще якісними легіонерами і тоді можна буде ставити вагомі завдання. Поки що про завдання нам не говорили, але, я думаю, як мінімум, ми маємо вийти в плей-оф.