–          Які враження від тренувального кемпу в Чорногорії ?

 –         Я б відзначив класну робочу і водночас дружню атмосферу, яка панувала на цьому кемпі. Там була присутня велика кількість тренерів і гравців з різних країн, але взаємини були чудовими. Відзначу і роботу в цьому тренувальному таборі. Там настільки все детально розкладалося по полицях і кожній дрібниці приділялася увага, що це заслуговує на повагу. Місцеві тренери таким чином раз-по-раз підкреслювали, що саме від дрібниць залежить результат.

–          Наскільки великий авторитет в цьому таборі мав його організатор – Саша Груіч?

 –         Це фігура, знана в юнацькому баскетболі. Він став відомим по роботі з юнацькими командами російських «ЦСКА», «Динамо» та «Локомотивом». І його авторитет в Росії та Сербії без перебільшення дуже вагомий. І тренувальний кемп під орудою Груіча – це як знак якості. Той з хлопців та тренерів, хто витиснув максимум з нього, обов’язково має користуватися цим і у своїй подальшій кар’єрі.

–          Як була побудована робота в тренувальному таборі?

–          Тут були зібрані від зовсім маленьких баскетболістів до юнаків 1997-го р.н.. Зважаючи на те, що ми потрапили на перший кемп, головна увага приділялася баскетбольним базисним моментам. Приміром, перше, на що почали звертати увагу, бала техніка бігу. В нашому юнацькому баскетболі мало хто задумується над цим. Але баскетболіст – це не атлет, в нього має бути інша техніка пересування. Багато працювали над такими поняттями, як: зміна напрямку руху, відкривання під м’яч і безліччю дрібних і дуже важливих елементів. Загалом, дітям приділялася дуже велика увага. По-перше, кожен тренер працює лише з трьома юнаками і, звісно, підказки гравці отримують ледь не кожну секунду. Допомагають і куратори темпу, зокрема, і сам Саша Груіч.

–          Наскільки можливо в українських умовах впровадити таку систему підготовки гравців? 

–          Важко сказати. Розумієте, в цьому тренувальному таборі проводили індивідуальну роботу з юнаками і я розумію, що в країнах бувшої Югославії це не дивина. В українських же баскетбольних школах на 20 дітей лише один тренер і так плідно працювати з хлопцями, звісно, не вдасться. До того ж велике значення має менталітет та ставлення до баскетболу. Зокрема, відомо, що дітям під час початкових занять цим видом спорту грати в баскетбол не потрібно, це навіть заважає робочому процесу, потрібно відточувати навколобаскетбольні ази. Сама гра може бути хіба що бонусом після якогось тривалого тренувального етапу. Там діти, зціпивши зуби працюють над цими азами. В Україні у баскетбольну секцію потрібно вміти не лише заманити, а й втримати дітей, і якщо ти на кожному тренуванні не даватимеш їм можливість грати, вони просто припинять займатися.

–          До речі, розкажи про наших гравців «Черкаських Мавп-98» – Дмитра Скапінцева та Дмитра Нагорного, які брали участь в цьому тренувальному таборі. Як вони там себе зарекомендували?

–          За хлопців було справді приємно. На цьому зборі було більше 60-ти юнаків. Переважна більшість представляла російські потужні клуби, такі, як: «ЦСКА» та «Локомотив» (Кубань). Попри те, що більшість з юнаків отримали схвальні відгуки від тренерів, особливо відзначили наших. Приміром, Саша Груїч сказав, що у Скапінцева є все, щоб стати великим баскетболістом, цей хлопець з неймовірним потенціалом. Дмитро Нагорний вже вдруге на цьому кемпі і після виконання деяких вправ зал йому просто шквально аплодував, в нього гарний технічний арсенал. Приємно, що їх приїхав підтримати і чорногорець Іван Кольєвіч.