Груповий раунд чемпіонат Черкаської області з міні-футболу у черкаській зоні завершився. Далі відбудуться стикові матчі, а потім плей-оф. До завершення першості ще чимало часу, проте після 7-ми турів можна підбити певні підсумки: як відіграли ті чи ті гравці, і виступи яких футболістів найбільш впливають на результат своїх команд. Пропонуємо Вашій увазі топ-7 дійових осіб першості області з міні-футболу.

7 місце – Сергій Мачульський («Шарм»)

Незмінний капітан «Шарму» цей турнір проводить на традиційно високому для себе рівні. Хоча команда демонструє не зовсім виразну гру і фінішувала у груповому турнірі на четвертому місці, Сергій Мачульський вкотре підтвердив свій статус капітана і вів за собою партнерів. Упродовж турніру Мачульський закрив усі позиції в команді. Окрім якісних оборонних дій, капітан «Шарму» є третім бомбардиром в команді. Більше того, у кількох матчах, Сергій займав місце воротаря і це робив доволі успішно. Враховуючи травмованість багатьох гравців команди, відсутність Мачульського поставила б хрест на виході команди до плей-оф.

6 місце – Віталій Лисенко («Матусів»)

Незважаючи на непотрапляння матусян до плей-оф, у їхньому складі є гравці, які вміють псувати нерви своїм суперникам. У статті-огляді про чемпіонат ми виділяли Максима Маняка, але напевне головною рушійною силою команди є Віталій Лисенко. Потужний гравець, який попри свою силу та таранну манеру гри, демонструє непогану техніку. Також він відзначається хорошими фізичними даними, швидкість дозволяє йому з легкістю проходити суперників, а сильні і точні удари завдають проблем воротарям суперника. На рахунку Віталія 7 голів і, навіть вони не відображають повністю його значення для команди. В останній грі з «Шармом» Віталій Лисенко самотужки боровся з іменитим суперником і, відзначився хет-триком, змусив нервувати гравців «Шарму». Далі «Матусів» гратиме з «13-м составом», і у разі своєї перемоги боротиметься за 9-те місце. Якщо Лисенко буде грати (а він не кожного матчу був у складі), то суперникам «Матусова» буде непереливки.

5 місце – Віктор Пархоменко («ЧДТУ»)

Проходження групового раунду команди технологічного університету нагадує криву лінію уверх. Віктор Пархоменко упродовж чемпіонату чи не головною атакувальною силою «ЧДТУ». Тільки Віктор залишав паркет, команда відразу програвала в атаці плані. Пархоменко запам’ятався своєю небувалою націленістю на ворота. Він завжди бореться до кінця епізоду, якісно пресингує суперників. Хоча захисний арсенал Пархоменка не вражає, проте все це він повністю компенсує в атаці. Часто суперники користуються не великими габаритами Віктора і збивають його фізично. Проте гравець «ЧДТУ» подекуди й сам може відповісти своєму візаві у силовій манері. Звичайно, не варто применшувати вклад у якісний виступ команди й інших гравців, але Віктор Пархоменко стоїть особняком серед них, і його вклад у перемоги команди є чине найбільшим.

4 місце – Ярослав Петренко («Рятівник-1»)

Вся команда «Рятівник-1» неабияк здивувала вболівальників тим, що молоді гравці команди посіли перше місце у своїй зоні. Забравши очки у «Шарму», та перегравши «Дахнівку» й «Енергію» «Рятівник-1» всім довів, що вони гідні свого місця. Навряд чи були б такими якісними результати команди, якби у її складі не було Ярослава Петренка. Цей молодий футболіст проявив себе справжнім лідером команди і кращим бомбардиром. Ярослав зі своїми 9-ма голами ділить другу сходинку з Дмитром Проценком у суперечці бомбардирів. Попри юний вік Петренко бореться на рівних із більш досвідченими гравцями й у фізичному плані. Також чим відзначається «Рятівник-1» і Ярослав Петренко зокрема, так це їхньою дисципліною та боротьбою на всіх ділянках майданчику. Забивши гол, Петренку ніколи відпочивати, бо за «сачкування» у захисті він першим отримає «на горіхи» від тренера команди та старших колег з «Рятівника-2».

3 місце – Костянтин Григоренко («Рятівник-2»)

Незмінний воротар «Рятівника» Костянтин Григоренко як завжди є одним із кращих у своїй команді. Про надійність Григоренка свідчить 10 пропущених голів, що є найкращим показником серед усіх команд чемпіонату. Голкіпер «Рятівника-2» грамотно читає гру, підказує своїм партнерам куди потрібно зміщуватися та де є прогалина у захисті суперника. Коли потрібно Григоренко і сам може підключитися до атаки, незалежно від того чи програє команда чи виграє 5 м’ячів. Щодо атакувальних навичок, то у цьому плані Костянтину Григоренко може позаздрити будь-який польовий гравець. Голкіпер уміло залишає свої ворота і, коли потрібно, створює більшість для своєї команди. У деяких матчах для Григоренка взагалі немає роботи, тоді, втомившись від нудоти, воротар «Рятівника» підключається до атаки, які завершуються голами. В останньому матчі Костянтин Григоренко пройшов увесь майданчик та, зігравши у стінку з партнерами, забив гол. Безумновно воротар «Рятівника» є сильним гравцем своєї команди, який може як надійно відстояти матч, так і допомогти партнерам в атаці.

2 місце –  Дмитро Проценко («Надія»)

Капітан «Надії» посідає другу сходинку нашого топу цілком заслужено. Хоча Дмитро раз підвів свою команду червоною карткою, проте після того відпрацював за пропущений матч повною мірою. Попри те, що на цьому турнірі склад «Надії» не одноразово змінювався, Дмитро Проценко залишився найкращим гравцем своєї команди та справжнім лідером. Гарна швидкість, якісна техніка та потужний удар – ось одні з багатьох якостей Дмитра. Звичайно, Проценко демонструє найкращу гру коли на майданчику перебуває Павло Султанов, удвох вони являють собою хорошу зв’язку, завжди помічають один одного та віддають точні передачі. Проте більшість проблем суперники «Надії» мають із Проценком, який постійно заряджений на удар і, якщо Дмитрові вдається акцентовано пробити, тоді існує велика ймовірність голу. Як вже зазначалося, Дмитро йде на другій сходинці у суперечці бомбардирів, і ще остаточного слова у цьому турнірі він не сказав.

1 місце – Роман Поліщук («Рятівник-2»)

Кращий гравець своєї команди. Три матчі Роман Поліщук завершував із чотирма голами. Лише за ці три матчі він гідний першої сходинки. Коли Роман з м’ячем, ніхто не знає, що він зробить далі: віддасть гостру передачу, проб’є по воротах чи піде у прохід. У будь-якому разі він являє собою неабияку небезпеку для суперників. Навіть без м’яча Поліщук завжди нагнітає оборону суперника, він постійно рухається, заплутуючи захисників. Коли йде гра у партнерів, він перебуває у тіні, не забуваючи пробити по воротах. На цьому чемпіонаті як і в Кубку області Роман Поліщук є кращим бомбардиром, і саме він є найбільшою загрозою для суперників. Ще однією здатністю Поліщука є його вміння заробляти на собі фоли. Роман змусить суперника зфолити у найнесприятливішій ситуації. Також він може витиснути максимум із, здавалося б, програшного моменту. Після 6-ти матчів на рахунку Романа Поліщука 14 м’ячів та безліч інших корисних моментів для своєї команди, які не включені у статистику.

Не увійшли в топ, проте варті уваги:

Сергій та Юрій Усаковські

Брати відіграли лише один матч у цьому чемпіонаті, проте ця гра була справжнім святом для вболівальників міні-футболу. Сергій та Юрій продемонстрували усім, яким має бути міні-футбол і за що вони є майстрами спорту міжнародного класу. Хоча гольової феєрії у їх виконанні не було, проте їхня технічна майстерність та зіграність перебуває на позамежному рівні. Далі їхня команда гратиме за найвищі місця, тому очікуємо на приїзд Юрія Усаковського та на чергове возз’єднання братів у одній команді.

До того ж, є три команди у чемпіонаті області, у яких важко виділити когось одного:

«Цетус»

Переглянувши матчі цієї команди когось одно важко виділити. Від матчу до матчу у «Цетусі» «вистрілює» хтось новий. То Сергій Сидоренко, вражає своєю холоднокровністю, то Андрій Калініч своїм універсалізмом, то Петро Степанов своїм «вбивчим» ударом. Виділяти у цій команді можна кожного, адже у цій команді кожен гравець вносить свій внесок у загальний успіх команди.

«Енергія»

На нашому сайті було багато полеміки стосовно цієї команди, тому щось розписувати про «Енергію» не варто, адже кожен охочий може висловити своє бачення стосовно команди. Скажемо одне, що це не команда одного Олександра Чуприни. Знову ж таки, судячи з матчів, то у кожній грі хтось може взяти на себе ініціативу і це виправдано. Успіх команди полягає у її зіграності та згуртованості. У складі команди 6-8 гравців, чотири з яких є основними бомбардирами.

«Дахнівка»

Також цілком рівний колектив, у якому небезпека може надійти з будь-якого гравця. Основного лідера важко назвати. Грамотно діє капітан команди Олександр Лобков, постійно загрожує воротам суперника В’ячеслав Гамалій та багато інших. Успіх цієї команди власне у командних діях, тому нікого виокремлювати не будемо.

Свої думки стосовно топу ви, як завжди, можете висловлювати у коментарях до цієї статті.