Днями у Черкасах завершився плей-оф фут зальної Екстра-ліги. У цьому сезоні місцевим прихильникам цього виду спорту реально пощастило з подарунками.
Окрім раніше запланованого фіналу Кубка України у Черкасах розіграли ще й золото Екстра-ліги. Вперше у ПС «Будівельник» грали зірки Європейського масштабу, фактично вся збірна України у складі чотирьох кращих клубів держави. Серед головних зірок емоційний і нестандартний Дмитро Клочко. 27-річний гравець «Локомотива», який на Євроарені дебютував у 19-ть років, через травму участі у фінальній серії Екстра-ліги не взяв. Натомість емоцій з трибун один з лідерів команди вилив більше ніж польові гравці.
Дмитре, як воно спостерігати за головним матчем сезону з трибун?
Неймовірно важко, це щось… Коли ти на майданчику особливо не думаєш, весь у грі, а коли дивишся збоку відчуваєш як горять нервові клітини.
Знаю, що ти форсував своє відновлення до фіналу, але не вийшло, травма дуже серйозна?
Перед півфіналами на тренуванні відпрацьовували пенальті і я порвав приводящий м’яз. Так, намагався форсувати відновлення, аби бути готовим до фіналу, але природу, як виявилося, не обдуриш.
Ти можеш назвати першу гру фінальної серії (5:4) проти «Енергії» ключовою у фіналі, адже вона дала психологічну перевагу?
Ні, думаю це не повністю так. Справа в тому, що проти нас грала команда, яка прекрасно грає з п’ятим польовим, це їх козир. У першому матчі «Енергії» у п’ятьох ледь не вдалося переломити хід гри, вони відігралися і кінцівка була дуже нервовою. У другому матчі теж у нас були проблеми проти їхньої гри вп’ятьох, але після перерви наша команда зробила все аби побити козир суперника, ми прекрасно зіграли і перемогли (8:3). А стосовно того який матч був важливіший, думаю другий, все-таки після нього ж нам вручили нагороди.
Ти сезоном задоволений?
На початку сезону перед нами поставили завдання у чемпіонаті повторити минулорічне досягнення. Так, сезон був не простий, були у нас і провальні ігри, що відобразилося на положенні в регулярному чемпіонаті, але важливо, що у вирішальний момент ми показали бійцівський дух та характер. І це при тому, що по ходу чемпіонату нас переслідувала велика кількість травм та постійні дискваліфікації.
Яке чемпіонство «Локомотива» на твій погляд важче, минулорічне чи це?
Є аксіома, що перше чемпіонство ти виграєш, а друге тобі потрібно втримати, томі думаю, що саме цьогорічний успіх був важчим. Можливо було менше емоцій, адже вперше це завжди незабутньо, але у турнірному сенсі однозначно важчими були останні нагороди.
Ми говорили про емоції згадай фінальний матч Кубка України, який відбувався теж тут в Черкасах, після важливого голу ти вибіг на трибуну за що і отримав другу жовту картку, в підсумку «Локо» програв фінал у серії шестиметрових.
Так, це були емоції…. Матч був неймовірно важкий, напруження буквально висіло над нами, емоції зашкалили і так вийшло що сам «привіз» собі картку, вона була дійсно по ділу, але прикро, що першу картку мені дали абсолютно нізащо. Ми передивлялися повтори і це я можу сказати з упевненістю. Але я з себе відповідальності не знімаю, я припустився помилки та підвів команду.
Ефектне приземлення Дмитра на трибуні після голу. Ефект - друга жовта картка
Коли ти розумієш, що граєш з карткою твоя манера гри не змінюється?
Насправді я розумів, що за це може бути жовта картка, я дійсно забув про першу, все це було на фоні емоцій. Але нещодавно я подібну ситуації спостерігав у Кубку України з великого футболу, коли Віда забив м’яч і побіг на трибуни, йому попередження не дали. Я цього не можу зрозуміти, до нас приїздить Віктор Дердо і пояснює, що санкції однакові, що в футболі, що у футзалі, а потім виходять якісь неоднозначні рішення, якось це виглядає неправильно.