Українські студенти-футзалісти вибороли нагороди чемпіонату світу як серед жінок, так і чоловіків

У жіночому фіналі чемпіонату світу серед студентів зійшлися жіночі студентські збірні України та Росії.

Ці команди вже зустрічались у рамках групового етапу. Тоді підопічні Олега Шайтанова обіграли росіянок з рахунком 2:1 завдяки двом голам Юлії Дударчук. Тому, можна було сподіватись на щось подібне і тепер. Варто додати, що у матчі проти росіянок ворота збірної команди України захищала уродженка Уманського району Черкаської області Олена Цикаленко.

Однак, на жаль, нашим сподіванням не судилося справдитись. Збірна Росії по ходу першого тайму взяла ініціативу в свої руки та почала шукати ключі до воріт Цикаленко. Однак, голкіпер збірної України в кількох епізодах відіграла наднадійно, рятуючи свою команду від голу. Та, на жаль, в одному з моментів Цикаленко все-таки виявилась безсилою. Незадовго до кінця першого тайму росіянки заробили штрафний (а для українок він перетворився на п’ятий фол). І саме після цього «стандарту» збірна Росії відкрила рахунок. Віддамо належне українським футзалісткам, які не знітились та спробували одразу зрівняти рахунок, однак в атаці у підопічних Олега Шайтанова справи йшли не найкращим чином.

А на початку другого тайму у Цикаленко влетів другий м’яч. І знову – після розіграшу штрафного. Скориставшись своєю перевагою в рахунку, росіянки почали грати більш спокійно, ніби запрошуючи українок атакувати. Однак, у «синьо-жовтих», як і раніше, мало що виходило попереду. Натомість Росія могла ще кілька разів збільшити свою перевагу. Ближче до кінця другого тайму збірна України перейшла на гру з п’ятим польовим однак і розіграш штучної більшості не приніс результатів. А коли за дві хвилини до сирени Дубицька отримала червону картку, то стало ясно, що навряд чи нашій збірній вдасться створити диво. Так і сталося. Отже, 0:2 на користь збірної Росії.

Таким чином, жіноча студентська збірна України посіла друге місце, з чим ми її і вітаємо.

Щодо студентської чоловічої збірної команди, то у матчі за бронзовий комплект нагород суперником українців була команда Португалії.

З хорошим настроєм українці розпочали гру – багато били здалеку, коли ж м’яч втрачали, одразу ж застосовували пресинг. Лише к середині тайму португальцям вдалося дещо вирівняти гру, проте Біров в гру майже не вступав. І саме коли суперник почав розкриватися, наша команда створила гольовий момент. Малишко після швидкого ривку правим флангом прострілив на дальню штангу, Цілик її замикав, але Португалію врятував голкіпер Бруно Сантос. За хвилину він же знову зіграв бездоганно, коли в шпагаті відбив удар Педяша.

На 11-й хвилині в центрі уваги двічі був Віталій Радевич. Спочатку після його удару-підсічки м’яч в сантиметрах пролетів повз ворота, але в наступній атаці його ж удар з 12-ти метрів став голом – м’яч влетів під поперечину.

Відкривши рахунок, українці і не думали поступатися ініціативою. Наші хлопці продовжували застосовувати високий пресинг, який створював проблеми португальцям при розвитку атак. Така гра завжди має певну долю ризику, і на 14-й хвилині португальці змогли вивести одного зі своїх гравців на удар з 7 метрів – Біров своєчасно вийшов на дугу і відбив м’яч. Натомість шанс збільшити перевагу був і у українців, але Дзюба, опинившись один проти Бруно Сантоса, не переграв голкіпера.

Кінцівка тайму була вкрай нервовою, але й за цих обставин на останній хвилині Україні вдалося створити небезпечний момент. Радевич та Микитюк двічі прагнули пробити португальського кіпера, але м’яч шляху до сітки так і не знайшов.

З початком другого тайму збірна Португалії відчайдушно намагалася змінити хід гри. Вже можна було побачити пресинг у виконанні суперника, численні спроби пробити здалеку, і навіть підключення до атак голкіпера Бруно Сантоса. Збірній Україні в цій ситуації залишалося відпрацювувати в захисті та сподіватися на контратаки, одна з них пройшла на 26-й хвилині, але Ковальчук з середньої дистанції пробив повз ворота. В атаці-відповіді португальці заробили штрафний, і Біров продемонстрував дива реакції, відбивши потужний удар в кут воріт.

Попри середину другого тайму, обидві збірні витримували високі швидкості. Дещо стримували нашу команду фоли, яких на той час було 4, але це не примусило українців відмовитись від пресингу. Саме він дозволив Лисенку на 33-й хвилині відібрати м’яч, зробити передачу на Радевича, але того підвела техніка. І все ж наша команда отримала право на штрафний, з якого Легендзевич пробив у воротаря. Але за дві хвилини дует львівських «енергетиків» продемонстрував вищий клас. Легендзевич вийшов сам на сам, витримав паузу, дочекавшись Радевича, який з трьох метрів вгатив м’яча у верхній кут.

В цих обставинах португальці перейшли на гру з п’ятим гравцем, а в головного тренера суперника не витримали нерви, який за втручання в дії арбітрів був вилучений. Та й без нього збірна Португалії продовжувала грати з п’ятим, тож нашому захисту довелося відпрацьовувати по повній. Як одна команда відіграли українці, а ефектною крапкою в «бронзовій» грі став удар Бірова майже с сиреною, після якого м’яч затріпотів у сітці.

3:0 – збірна України, здолавши представників однієї з провідних футзальних країн світу, заслужено стала володарем бронзових медалей. Наші вітання гравцям і тренерам!

Прес-служба Асоціації футзалу України