|
Сайт SportArena підбиває підсумки гри України у переможному відборі на футзальне Євро-2018
«Теперішній рівень футзалу України не дозволяє нам обігравати Чорногорію в півноги», – капітан синьо-жовтих Євген Іваняк не підбирав слів після несподівано важкої перемоги над балканцями. У тому поєдинку українці показали найгіршу гру на міні-турнірі, але цей факт жодним чином не перекреслює слова Іваняка. Слабкі команди підтягуються, Україна суттєвих кроків вперед не робить. Як наслідок, важкі матчі проти збірних, які, здавалося б, повинні виймати не менше десяти м’ячів від українських футзалістів.
Проблема, втім, полягає не тільки в рівні футзалу. Україні завжди важко давалася гра першим номером. Особливо, якщо суперник діяв організаційно грамотно і максимально перекривав вільні зони. На домашньому відборі «синьо-жовтим» якраз і довелося зіштовхнутися з такими командами: як бельгійці, так і чорногорці чудово вивчили манеру гри суперника, тим самим звівши нанівець усі заготовки «синьо-жовтих».
Україна ж нічим толковим відповісти не змогла: мінімум нестандартних кроків, зате багато шаблонності. Тож, незважаючи на суттєву перевагу у володінні м’ячем, господарям дуже рідко вдавалося виходити на справді гольові позиції. Більшість ударів була нанесена не з вбивчих позицій, а з типово робочих – просто іншого варіанту розвитку атаки уже не було. І можна не сумніватися, що з кожним наступним роком грати проти організованого слабшого суперника буде усе важче, а зміниться це лиш після того, як українці зможуть діяти нестандартно за будь-якої нагоди.
Олександр Косенко, відомий своїм небажанням імплементувати тактичну варіацію з п’ятим польовим гравцем для збірної України. Головний тренер відстоює позицією «логічного застосування» п’ятого польового, тобто у тих випадках, коли команда мінімально програє і є бажання відігратися. Відбір на Євро у цьому плані минув для України спокійно: було важко, але «синьо-жовті» ні разу не програвали наприкінці матчу. Зважаючи на напругу в кожній окремій грі, недивно, що гри вп’ятьох українці так і не продемонстрували.
Утім, цей турнір, а особливо важкість, з якою команда Косенка здобувала перемоги, вкотре довели, що без толкової гри з п’ятим польовим гравцем у нинішньому футзалі важко кудись зайти. Саме грамотна реалізація більшості могла б допомогти українцям позбутися проблеми в іграх проти слабких, але організованих команд.
Якщо «синьо-жовті» справді планують пройти на Євро-2018 чвертьфінальну стадію, гра з п’ятим повинна бути максимально налагоджена. Ніхто ж не знає, коли саме вихід «польового воротаря» стане необхідністю, тож краще мати туз в рукаві, аніж діяти інтуїтивно та сподіватися на випадок.
Травма Дмитра Бондаря змусила Олександра Косенка трохи перекроїти склад першої (основної) четвірки. Не бажаючи ламати другу четвірку, а також розуміючи, що молодь поки не готова для виходу в старті, головний тренер української збірної вирішив довіритися наддосвідченому Сергієві Чепорнюку, який повернувся до національної команди.
Як показав турнір, це рішення себе не виправдало. У перших двох матчах Чепорнюк відверто не вражав — дуже часто він промахнувся повз м’яч в ударних ситуаціях, а на старті гри з чорногорцями дві обрізки Сергія ледь не завершилися пропущеними голами. Як підсумок, Косенко ще у другому таймі матчу з Чорногорією вирішив трохи перетасувати першу четвірку, змінивши Чепорнюка і Коваля на Шотурму та Миколу Грицину. Власне, саме ці два гравці принесли Україні перемогу в матчі проти чорногорців (Шотурма забив третій гол, Грицина віддав дві результативні передачі), а згодом отримали місце в старті на поєдинок проти хорватів.
Натомість, Чепорнюк взагалі не з’явився на паркеті у вирішальній грі. І таке рішення можна назвати абсолютно справедливим: ветеран української збірної не витягував рівень цього відбіркового турніру. Сергій відверто поступався в швидкості більшості суперників, а разом з ним на паркеті Україна фактично втрачала мобільність та вибуховість.
Шість нових прізвищ – саме стільки змін відбулося в складі збірної України у порівнянні з фінальною частиною чемпіонату світу. І якщо Володимира Разуванова та (особливо) Сергія Чепорнюка не назвати дебютантами у національній команді, то третя четвірка, сформована з Михайла Зварича, Ігоря Корсуна, Богдана Новака і Олександра Педяша, фактично у повному складі дебютувала на подібних турнірах.
Очікувалося, що Косенко дасть шанс молоді у прохідному матчі проти Чорногорії. Там, як планувалося, головний тренер зможе перевірити готовність гравців та побачити їх в дії. На ділі ж виявилося, що молодь отримала свій шанс не лише у матчі проти чорногорців, але й у вирішальній грі проти хорватів. Десь Корсуну і компанії справді не вистачало досвіду, та вони брали своє бажанням та старанням.
Основний плюс «третьої четвірки» полягав у відсутності страху – саме ці гравці, нехай не завжди доцільно, старалися діяти якось нестандартно. Олександр Косенко залишився задоволений діями молодих гравців, а це, мабуть, найкраща похвала їхній грі.
Якщо і можна за щось хвалити Україну після цього відбору (окрім результату), то хіба за неймовірно якісний високий пресинг. З кожним наступним збором під керівництвом Олександра Косенка збірна усе більше й більше удосконалює саме такий стиль гри, напрочуд енергозатратний, але доволі ефектевний та ефектний.
У цьому відборі Україна, мабуть, продемонструвала вищий пілотаж у грі з високим пресингом. Особливо це було помітно в матчах з бельгійцями та на старті гри з хорватами, коли суперникам абсолютно нічого не вдавалося зробити попереду. Більше того, гравцям заледве вдавалося перейти на чужу половину поля, а намагання почати атаку в пас, як правило, завершувалися втратою м’яча.
При високому пресингу дуже важливо діяти командно: якщо випаде хоч один гравець, ця ігрова модель розпадеться, а суперник отримає чудову нагоду для блискавичної атаки. Україна, як показує гра під керівництвом Косенка, з кожним наступним турніром усе більше перетворюється на єдиний механізм. І якщо раніше такий високий пресинг «синьо-жовті» могли вмикати лише у певні моменти матчу, то тепер у подібному стилі їм під силу діяти ледь не увесь тайм.
|