Традиційно на новорічні свята в Черкасах можна побачити чимало спортсменів, яких знають далеко за межами регіону і котрі мають місцеве коріння. Один з таких – футболіст київського Арсеналу – Олександр Ковпак . В Черкаси корінний смілянин в цей час приїздить поспілкуватися з футбольними товаришами. Зокрема, Євгеном Тарасенком, Богданом Розсохою та іншими. В цьому році Олександр ще й організував футбольний кубок для юнаків двох вікових груп. Під час змагань ми і поспілкувалися з відомим нападником.

– Олександре, «Черкаський спорт» радий тебе вітати на батьківщині. Цього разу ти маєш можливість послідкувати за юними футболістами. Себе пам’ятаєш в такому віці?

– Дякую. Так, пам’ятаю, щоправда, в такому віці я ще не займався футболом, активно ходив на гімнастику і лише після чотирнадцяти років захопився футболом. Але, звісно, це не означає, що в чотирнадцять років  я вперше побачив м’яч. Зрозуміло, що з хлопцями з двору бігав у футбол, але до певного часу це не було серйозно.

– Тобто ти хочеш сказати, що не варто з юного віку хлопцям день і ніч проводити на футбольному майданчику задля того, аби стати професійним футболістом?

– Дуже часто задають такі питання. Думаю, найоптимальніше – поєднувати заняття футболом з чимось іншим, скажімо з гімнастикою чи легкою атлетикою. Футбол – це не просто катання м’яча, це сила, координація, спритність, які можна краще розвинути за допомогою інших видів. Тим більше, що діти не так часто тренуються, як професіонали.

– Якщо говорити про сезон, що минає, як можеш його охарактеризувати. «Арсенал» ніби в середині чемпіонату виглядав дуже переконливо, а от кінцівку змазав, з п’яти останніх ігор програли чотири. З чим це пов’язано?

– Так, напевне, вболівальники очікували дещо успішнішої кінцівки першого кола, а так вийшло, що наприкінці дещо розклеїлися. Зрозуміло на це є і об’єктивні причини. На жаль, незрозуміло, що зараз відбувається з командою. Тренер (Леонід Кучук) то йде, то залишається. Наскільки мені відомо, він таки написав заяву. Невідомо, які будуть далі в команди завдання на сезон. Звісно, ці знаки питання не можуть позитивно вплинути на результат. Нас збирають 10-го січня, сподіваюся, щодо цієї дати знатимемо щось більше. А поки що навіть не відомо, де будуть збори, як готуватимемося до весни.

– Тренер йде через невиконане турнірне завдання чи через фінансові проблеми в команді?

– Завдання виконується по завершенню чемпіонату. Я думаю, що тренер пішов через фінансові проблеми. Знаєте, у футболі важливо знайти мотивацію, за таких обставин це зробити дуже важко, мотивацію можна знайти на один-два матчі, але постійно мотивувати, не маючи під цим підґрунтя, дуже важко.

– Для себе першу частину чемпіонату, як можеш оцінити? Ти забив три м’ячі, думаю, це не той показник, на який ти розраховував напередодні старту чемпіонату.

– Якщо бути відвертим, то зрозуміло, що від себе не цього очікував. Можливо, в деяких моментах мене підводило гольове відчуття, є над чим працювати, головне – знати свої помилки і намагатися ліквідувати їх. Тренер бачив мене в цьому сезоні на місці правого інсайду. Я уже, звісно, звик до цієї позиції, потрібно й так приносити команді користь, зрештою, мені подобається там грати.

– Але все життя ти грав центрфорварда, можливо, тому в тебе в дечому впала реалізація?

– Я так не думаю, треба і з цієї позиції забивати. А те, що тренер бачить тебе ще й на іншій позиції, думаю, непогано. Зараз футбол вимагає універсалізму, тренер може тебе сьогодні поставити на одну позицію, завтра – на іншу, якщо тобі вдається вдало грати і там і там – це дуже добре.

– Тренер пішов з команди, є певні фінансові проблеми. Ти себе бачиш в «Арсеналі»?

– Якщо виникне серйозна проблема і клуб не зможе утримувати футболістів, потрібно буде шукати клуб. Агент зараз займається цим. Але мені навіть не хочеться думати про такий перебіг подій для «Арсеналу». Думаю, точно про ситуацію з «Арсеналом» ми дізнаємося 10-го січня.

– Сьогодні тобі 29 років, футбольна кар’єра в цьому віці має бути на піку. Як ти вважаєш – це максимум для Олександра Ковпака?

– Ні! Це не той максимум. Все-таки в мене є свої планки, приміром, я хочу зіграти офіційний матч за збірну України. Принаймні, поки я буду грати у футбол на професійному рівні, я ставитиму перед собою цю мету. Прогресу немає меж, можна постійно прогресувати – це доведений факт. Якщо ти пробуксовуєш і зупиняєшся – це твої особисті проблеми, потрібно їх знаходити, вирішувати і йти далі, головне – не зупинятися.

– З ким із черкаських футболістів ти підтримуєш стосунки?

– Постійно тримаємося на зв’язку з Євгеном Тарасенком та Русланом Качуром. Це мої футбольні друзі, з якими ми починали грати. Підтримую з ними стосунки, часто зіздзвонюємось.

– Слідкуєш за виступами черкаських клубів та спортсменів?

– Так, звісно, я за всіма професійними черкаськими командами слідкую, зокрема, і за «Славутичем», хочеться, щоб вони прогресували, розвивалися. Якось мені друзі порадили ваш ресурс, зараз частенько заходжу на «Черкаський спорт», слідкую не лише за футболом, а й за іншими видами. Приємно, що є таке видання в регіоні, переконаний, що воно стимулює до занять спортом.

– В Черкасах та області дуже люблять футбол, але, як не парадоксально, в цьому сезоні у Прем’єр лізі граєш лише ти один. Як вважаєш, чому так?

– Потрібно до всього підходити з глибини. Зараз ви сказали про реальну проблему. Можливо, справа в дитячому футболі та підходах до нього. На жаль, сьогодні в черкаській області лише пара нормальних залів, інфраструктури взагалі немає. Виходить так, що «Наш Пеле зростає на піску». Тренуються хлопці на піску, в бур’янах, в якихось хащах. Напевне, не вистачає грошей та підтримки.