6 тур. Першість чемпіонату області. УТК-2 (Паланка) – «Колос» (Вільшана) 1:1

УТК-2 (Паланка) – «Колос» (Вільшана) 1:1 (0:0)

16 червня. Паланка. 50 глядачів.

Арбітри: Цибулько Є., Цибулько С. (Канів), Михайлюк П. (Черкаси).

«УТК-2»: Решетило, Темчишин (87, Є.Казанюк), Думенко, Трегубов, Рябченко, Любченко, Гут (46, Корнієнко), Король, Крочак (46, Устенко), Кулик (64, Вовкотруб), Мельник О. (46, Лебедєв).

«Колос»: Котолуп, Горбань, Харченко (86, Сиса), Михайлюк, Олійник (90+2, Безпояско), Шпурик (65, Онученко), Діденко (90+1, Савченко), Болдирєв, Горбинко, Котенко, Бабінський.
Голи: О.Корнієнко (52) – Б.Горбань (50)

Попередження: Трегубов (21), Харченко (47)

Слідом за першою командою з прямим конкурентом за високі місця зустрівся і фарм-клуб «УТК-2». До Паланки завітав «Колос», який власне з тепличниками ділив 1-2 місця в таблиці. Тобто мали центральний матч туру.

Зі стартового свистка арбітра господарі захопили ініціативу і так до перерви нею і володіли. За виключенням 5-7 хвилин в середині тайму, коли «Колос» спробував активізуватися і вирівняв було гру. При всьому цьому домінуванні гравці «УТК-2» завдали чимало ударів переважно із-за штрафної, зробили купу навісів з флангів і виконали цілу пачку кутових. Тепличники перегравали суперника. Їх дії подобалися. І м’яч тримали, і фланги використовували, і в центрі контролювали ситуацію. Але бракувало закінчення – при всьому перерахованому вище явних моментів (як кажуть, 100-відсоткових) не створили. Відчувалося, що Олег Мельник некомфортно почувається на новій для себе позиції. Олег, капітан команди, традиційно грав в опорній зоні, але останні матчі тренер використовував його саме в ролі центрфорварда. А тут треба мати свої специфічні вміння і навички. Здебільшого Олегу бракувало нахабності, сміливості, яку демонструють класичні нападники. Натомість гості, практично весь час обороняючись, якраз два гострих моменти створили – на 17-й хвилині своєчасний сміливий вихід Решетила локалізував вихід сам на сам Артема Олійника а на 35 хвилині небезпечно бив з підбору Богдан Горбань.

В перерві Олександр Єжаченко зробив прогнозовані заміни. Відразу три. Зокрема замінив і єдиного нападника – вийшов молодий Владислав Лебедєв, який вже доволі справно забиває за першу команду. І господарі знову відразу пішли у наступ. Але тут же нарвалися на контратаку і гості заробили право на штрафний з небезпечної позиції. І Богдан горбань з поправкою від рикошету поцілив у верхній кут – 0:1! Господарі не знітилися (у колективів Олександра Єжаченка ніколи з цим проблем не було) і тут же відігралися. Блискуче зіграв Олег Темчишин. Крайній захисник рішуче відібрав м’яча в центрі поля (!) і «черпачком» технічно закинув м’яча за спини центральним захисникам. А туди увірвався Олександр Корнієнко і холоднокровно поклав м’яча в кут воріт – 1:1! Буквально тут же Лебедєв міг вивести «УТК-2» і вперед. Спочатку він пробивав з штрафної, але поцілив в руку оборонця (сьогодні арбітр, як кажуть, «давав грати» і в цьому моменті теж м’яч радше «попав» в руку а не «грали рукою»). А на 59 хвилині Владислав грамотно бив «на виконання» в нижній кут. Все зробив вірно. Але не поцілив – м’яч пройшов в сантиметрах поряд зі штангою!

З середини тайму гості знову активізувалися. І вирівняли гру. Але на відміну від першого тайму, їх вистачило не на 5-7 хвилин. Можна констатувати що завершувалася зустріч за доволі рівної гри. Господарі дуже старалися. Але було видно, що сили залишають молодих гравців тепличників. Король, Любченко, Темчишин і інші зціпили сили і грали «через не можу», але дотиснути суперника не змогли. Нікому не дорікну. Можливо лише Олексію Вовкотрубу. В попередньому матчі він чудово увійшов у гру з заміни. А сьогодні від свіжого гравця очікували дещо іншого, крім пасів здебільшого назад…

В підсумку суперники розійшлися в нічию. Не бачу проблем в цьому. Гра в «УТК-2» багато в чому сподобалася. Бракувало кінцівки в атакувальних діях. Ну з цим налагодять. А попереду заключний матч кола. І знову, як і в першої команди, – бій з прямим конкурентом. Безцінний досвід дорослого футболу. Власне це і є саме необхідне для «фарм-клубу».

Футбол Уманщини від Ігоря Соболенка