Головний тренер футбольної команди ФК «УТК» (Паланка, Уманський р-н) дав розширене інтерв’ю сайту «Футбол Уманщини від Ігоря Соболенка»

2018-й рік безперечно був тріумфальним для ФК УТК. Перша команда виграла і чемпіонат і кубок області а друга команда стала ще й переможцем обласної першої ліги. Позитивні емоції били за край і то був дуже приємний момент. Але пройшов якийсь час, кілька місяців зимового міжсезоння, і, думаю, було б цікаво зараз оглянутися назад і переосмислити події того сезону.

Насамперед звернувся до головного тренера команди, до Олександра Федоровича Казанюка.

- Олександре Федоровичу, минуло вже достатньо часу від моменту завершення сезону, щоб більше-менш без емоцій проаналізувати його?

- Так, часу достатньо було, щоб і відпочити і переосмислити події минулого сезону. Якщо тверезо подивитися на всі речі, то підґрунтям успіхів стали більш професійне ставлення до всього і самого клубу, його керівництва і самих гравців. На мою думку відсотків на 80 ми були професійним клубом. Принаймні в українському розумінні. Хоча ми і продовжували грати в змаганнях серед аматорів, але основні умови відповідали більшості професійних команд тої таки другої ліги.

- Для вас це перших два сезони в ролі головного тренера дорослої команди. Відчули якийсь перехід? Не важко було?

- Важкувато було в дебютному сезоні. Доводилося керувати тими, з ким ще грав. Все ж відношення гравців і до гравців мало дещо змінитися. Але команда сприйняла все добре. Всі мої задумки старалися виконувати, втілювати. Другий сезон я більше старався керувати з лави запасних, хоча ще продовжував залишатися граючим тренером. І дійсно з лави запасних інша картинка.

- Ви вже не перший рік тренуєте дітей в ДЮСШ. А такий досвід став в нагоді в дебютних сезонах в дорослому футболі?

- Думаю, що да, це допомогло. Адже хай то і не дорослий колектив, але все ж досвід керівництва.

- Ближче до «УТК». Кожен тренер бачить футбол по своєму. Можна говорити, що ви вибудовували команду по своєму? Чи вдавалися до якихось змін в команді, в побудові гри чи ще в чомусь? В цьому вам сприяло те, що вони до цього не один рік грали вже в «УТК»?

- Я б не сказав, що довелося перебудовувати під себе. В перший сезон взагалі новачків в колективі було мало. І я добре знав можливості людей. Можливо просто треба було перезапустити процеси. Воно і вдалося. Важливим фактором було і те, що керівництво змінило умови нам. Це дало теж емоційний підйом, очі загорілися.

- Сезон 2017 приніс срібні медалі чемпіонату області. Чи ставилися якісь завдання перед сезоном 2018 року? Маю на увазі з боку керівництва, чи самі собі ставили?

- Якщо брати 2017 рік, то завдання було «перезапустити» команду, повернутися до яскравої гри, яку вона демонструвала в 2014-15 роках. Ну і будувати команду на майбутнє. Перед сезоном 2018 року теж в голос керівництво не ставило, наприклад, завдання виграти те або інше. Але, зібравши таку команду (а і підсилилися якісно до сезону), ми самі розуміли, що не треба то говорити в голос. На щастя у нас був такий підбір гравців, що хотіли вигравати в кожній грі.

- Початок сезону 2018 року був важким як для аматорської команди - доводилося грати по два матчі на тиждень. Що сприяло успішному проходженню такого важкого періоду?

- Ну для порівняння цифри наведу. Сезон 2017 року ми розпочинали з 17 гравцями у заявці. А в 2018-му – з 22-ма. Практично 22 рівних гравців. По 2 на кожну позицію. То є мрія будь-якого тренера. І ми цим скористалися і на початку сезону і в подальшому. У нас була можливість робити ротацію без втрати якості гри. Що не могли собі дозволити конкуренти.

- Поразка в першому півфінальному матчі кубка області від "Базиса" було болючим ударом? Важким був прес відповідальності?

- З «Базисом» у нас завжди цікаві ігри. А поразка будь-яка болюча. Але саме головне, що ми змогли зібратися на матч-відповідь і досягли потрібного результату.

- Що згадаєте про фінальний матч кубка області?

- Фінальний матч розпочався для нас не так, як хотілось би. Ми пропустили з пенальті першими. Але в цілому була рівна гра. Мене, як тренера, порадувало відношення до справи гравців. Вони виконали дуже великий обсяг роботи. І можна навіть сказати, що ми зокрема і «перебігали» суперника. І ми досягли позитивного результату. Коли з”явилася впевненість в перемозі? Та, мабуть, при 3:1.

- Чи дався взнаки досвід програного УТК кубкового фіналу за два роки до цього?

- Якщо брати по рахунку і по розвитку подій, то все відбулося дзеркально.

- Чи складно було втримати в тонусі команду після виграшу трофею?

- Не було коли розслаблятися. Відразу ж дербі проти «Базису» вже у чемпіонаті. Цікаве як завжди. І, мабуть, пропущений перший гол примусив забути про переможний фінал і треба було вмикатися у боротьбу вже в чемпіонаті.

- Що згадаєте про матчі першого кола чемпіонату? Які матчі були найвдалішими? Які найважчими?

- Найважчими тоді стали виїзні матчі. Особливо коли ми їздили на Лівобережжя Черкащини. По-перше, всі три команди («Колос», «Златокрай-2017», «Альтаїр»), до яких ми виїздили поспіль, були потужними і теж боролися за високі місця. І ще й додам, що ми змушені були зіграти три важких матчі за тиждень. Ми не програли ті ігри, але і не виграли. Найвдаліші? Зараз згадаю… І в Драбові показали якісну гру, хоча і не виграли… Мабуть, все ж скажу, що рівно все коло відіграли. Можливо ключовим моментом назву ту перемогу в дербі над «Базисом» після фіналу кубка. Вольова перемога в принциповому протистоянні.

- Як сприймали те, що в перерві між колами чемпіонат недорахувався деяких команд?

- В принципі для нашої області таке не вперше. Але що ми особисто можемо чи могли зробити? Сприймали як факт… Одна справа, коли «ЛНЗ-Лебедин» іде на підвищення, інша справа, коли команди зникають…

- Важким ударом для вас, для колективу, для клубу була домашня поразка від "Златокраю-2017"? Як то взагалі трапилося?

- Трапилося то знову ж після того, як було змінено календар чемпіонату області по причині зняття команд. Ми пропустили два тижні перед матчем. А перед цим ми встигли зіграти лише один офіційний матч після відпустки. Можливо гра проти «Златокраю-2017» прийшлася на момент, коли дехто ще «не повернувся з відпустки». Передивлявся ту гру і не скажу, що ми її геть провалили. Ми не дограли 3-4 ключових епізоди. Десь можливо зарано подумали про перемогу в матчі, адже вели в рахунку до перерви. Але загалом та поразка стала холодним душем для нас, який повернув нас на землю.

- Згадайте чемпіонський ривок команди після поразки "Златокраю".

- Цей відрізок ми пройшли рівно і потужно. За рахунок настрою, бажання. Всі ми чітко розуміли, що нам помилятися вже не можна. Оскільки три колективи – «Альтаїр», «Златокрай-2017» і «Базис» - дихали нам в спину.

- Коли повірили, що чемпіонський титул буде наш?

- Мабуть, лише після останньої гри. Адже боротьба йшла до останнього туру. Так, гра проти «Альтаїра» і перемога в ній були ключовими. Якщо зараз дивитися то це однозначно. Але перемоги в Степанцях і Камянці були не менш важливими. Повторюся – наші опоненти не спали і очікували втрат очок з нашого боку. Це мобілізувало нас на 200 відсотків.

- Охарактеризуйте тріумфальний склад УТК.

- Дуже рівно зіграла воротарська позиція. Якщо в кубку надійніше виглядав Володимир Щербина, то в чемпіонаті, мабуть, Віктор Єрошов.

Лінія захисту. Що сказати, якщо ми найменше пропустили. А це заслуга і воротарів, і захисників та і всіх разом. Центр захисту цементували Володимир Олефір і Дмитро Подколзін. Взагалі їх вважаю одними з самих сильних оборонців в області. Їх при потребі заміняв досвідчений Володимир Трегубов. Крайні захисники теж гарно виконували свою роботу. На лівому фланзі це Сергій Троян і Євген Лут. А справа то Святослав Дудник і Сергій Коломієць.

Центральна вісь. Тут у нас дві «робочі конячки» - Віталій Горобець і Юій Степанюк. Щодо Віталія, то на мою думку він провів найкращий свій сезон в «УТК». А Юрій повернувся до нас після річної паузи. Ми добре знали його можливості. Він теж зіграв дуже надійно. Попри позицію на полі в опорній зоні обидва ще й забивали голи.

На лівому фланзі зіграв Роман Потапов. Теж провів один з кращих своїх сезонів. Підміняв його Євген Єжаченко. Справа – Олександр Раковський і Артем Рудь. Два новачки команди. Перший відразу включився і відзначався стабільною результативністю. Артем друге коло провів потужніше.

Передня лінія. Ібрахім, який був на вістрі, відзначався не лише забитими м’ячами і гольовими передачами. Він виконував і чорнової роботи дуже багато. Арсен же Манасян завдяки своєму досвіду став кращим бомбардиром чемпіонату, хоча в більшості матчів виходив на заміну.

- Які плани на майбутнє?

- Керівництвом було прийнято рішення не підійматися на вищий рівень. А відтак логічним було і наступне рішення – про певне омолодження складу. І при цьому звертати увагу пріоритетно на місцевих футболістів. Звичайно відповідальності за результат з нас ніхто не знімав. Ми будемо якісно виконувати свою роботу. А час покаже, що з того вийде.

- В клубі другий сезон існує друга команда. Пару слів про неї.

- Рішення про створення другої команди було вірним. Набували досвіду роботи в такому форматі. Звичайно дуже приємно, що при цьому і друга команда спромоглася виграти першість області. При цьому основне завдання залишається незмінним – підготовка гравців для першої команди.

- Пару слів загалом про обласний чемпіонат. Яким він був? Що очікуєте на майбутнє?

- Однозначно минулорічний чемпіонат області, які і в кілька попередніх сезонів, був дуже цікавим і потужним. Після виходу з чемпіонату області на підвищення «ЛНЗ-Лебедин» за «золото» стало боротися 3-4 колективи. Та і так звані «середняки» могли «покусати». Щодо майбутнього? Дуже хотілось би, щоб рівень чемпіонату не падав.

Джерело: umanfootball.com.ua