Віталій Жеребкін: "Ми повинні бути на першому місці. Навіщо тоді ми тренуємося?"
Написав Максим Гаптар   
Понеділок, 27 лютого 2012, 13:35

vitalyijerebkin00597DSC06291

На "Черкаському спорті" Ви можете побачити ряд публікацій, які представляють команд-учасниць чемпіонату Черкаської області з футболу. Сьогодні ми розпочинаємо нову рубрику, у якій будемо знайомити Вас із провідними футблістами команд Черкащини. Зустрічайте першого нашого героя. Віталій Жеребкін - граючий тренер ФК "Ретро".

 

У свої 25 років цей футболіст може похвалитися не лише виступами в Україні і за кордоном, але вже і тренерською роботою. Віталій Жеребкин в команді «Ретро» виконує декілька функцій, і всі вони головні. Він і головний воротар команди, і граючий тренер. Напередодні Кубка Ретро і чемпіонату області ми вирішили поспілкуватися з молодим наставником команди.

 

Віталію, розкажіть, як почали займатися футболом і як прийшли до цього виду спорту?

Я почав займатися в третьому класі. Тато привів мене на футбол, поставили на ворота і почав стояти. Потім пішов у Київський інтернат, потім в Одеський. Після цього був у «Чорноморці», потім «Поділля», «Дністер», Молдова – Вища ліга.

 

Чого досягли у професійному футболі?

Грав у багатьох командах, переважно середняках. Особливих досягнень немає. Грав на область в Одесі, де став чемпіоном Одеської області.

 

Як потрапили до «Ретро» і як давно Ви тут?

Я тут із серпня. Я грав в «Дністрі» з Рустамом Качуром, він мій друг і сам він із Черкас. Ми з ним грали в «Дністрі» і у мене був період, що я не мав команди. І він запропонував мені сюди приїхати на якийсь час. Він познайомив мене з Петром Івановичем Ніколенком. Ось так я потрапив сюди.

 

Ви зараз в команді граючий тренер. Як можете оцінити це, Вам 25 років, а Ви вже тренер?

Я сам не чекав такої пропозиції. Я приїхав грати, але мені Петро Іванович запропонував, і я вирішив спробувати. Мені було цікаво. У серпні я приїхав, побув у Ватутіно днів зо три, потім тут був турнір і мені Петро Іванович запропонував і я ризикнув. І поки що трішки справляюся.

 

Як вважаєте, чи допомагає Вам на тренерській посаді те, що на полі стоїте на воротах? 

Так, звичайно. Якби грав у полі, мені здається, не так би було. Тому що я стою на воротах, мені все видно і тому я думаю мені легко бути граючим тренером.

 

Віталій Жеребкін тренер, демократ чи тиран? Часто кричите на хлопців? 

Ну, не часто. Але інколи доводитися. Я не тиран, і, швидше за все, демократ. Головне дисципліна і порядок. Порядок б'є клас.

 

Зараз у Вас йдуть збори. Ви тренуєтеся в багатьох зарубіжних країнах. Як хлопці ставляться до цього. Не зазнаються? Оскільки багато команд не можуть собі цього дозволити. 

Ні, не зазнаються. Я дуже хлопцями задоволений, тому що коли ми їдемо за кордон, вони віддаються повністю. На всі 100 відсотків. У Європі ми жодної гри не програли. Збори на вищому рівні, все відмінно. Тому, нічому скаржитися, особливо молодим хлопцям.

 

Скоро стартує Кубок Ретро, дуже важливий турнір. Як готуєтеся до нього, і Ви, як тренер, як налаштовуєте хлопців?

Я налаштовуюся лише на перемогу. Перший раз ми братимемо участь в цьому кубку, це цікаво. Тому хочеться виграти. Серйозні команди приїжджають, буде дуже цікаво грати. На турнір приїжджає команда з Молдови, там багато моїх знайомих грає. Я налаштовую хлопців лише на перемогу. Ми повинні перемогти. Для чого тоді ми тренуємося, граємо, їздимо за кордон.

 

Через декілька місяців стартуватиме чемпіонат Черкаської області. Що чекаєте від цього турніру і, які у Вас плани на нього? 

У нас молода команда. Але все одно, при такому складі і зборах ми маємо бути на першому місці. Головне перше місце і перемога в кубку Черкаської області.

 

Наскільки це реально з урахуванням вашого складу? 

Я думаю, що до нас приїде ще дві-три люди, і ми підсилимо склад. Після Угорщини до нас приїдуть. Це будуть старші хлопці, їм 25-26 років, це футболісти які пограли за майстрів. Моя думка, що комплектація на цьому вже закінчиться. Мінімум в трійці ми маємо бути.

 

Зараз, що Вам більше подобається: грати у футбол чи тренувати? 

Хочеться ще пограти, звичайно. Для воротаря 25 років це ніщо. Тренерська кар'єра ще почекає. Поки я приношу користь цій команді я радий. Хочу приносити користь і як футболіст.