У паузі між підготовками до матчів Суперліги Фаворит Спорт наш сайт спробував збагатитися інформацією про гравців «Черкаських Мавп». Мішенню став один з потенційних лідерів клубу та гравець збірної України – Олександр Сізов. Нашою метою були не цифри статистик Сізова цього сезону і навіть не стан справ у команді, а його позабаскетбольне життя.

Спочатку ми зустрілися з ним на прогулянці. Саша показував перший сніг року своєму собаці Марлі. Мініатюрний той-терьєр не лише здивувався снігу, а й реально злякався негоди. Відповідно, у квартирі Марлі відчував себе значно розкутіше. 

   Два з половиною роки тому Олександр Сізов одружився. Дружиною Олександра стала теж спортсменка – волейболістка Катерина Смірнова, навіть свого часу виступала за молодіжну збірну України і так само, як і Олександр відповідала за організацію атаки своєї команди («Хімік», адже виступала на позиції зв’язуючої. Кілька років тому вона завершила ігрову кар’єру і присвятила себе сім’ї та сину Нікіті, якому наразі лише 10 місяців. Відтак в такому теплому колі Олександра, Катерини, Нікіти та Марлі ми почали спілкуванням. За родинним чаюванням перші питання адресувались Каті.  

Катя, як вважаєш спортивне подружжя – ідеальна пара?
У нас точно все ідеально (сміється). Мені здається, що лише спортсмен може досконально розуміти іншого спортсмена. Я розумію, що таке поразка, яким може бути тиск з боку тренера чи керівництва і так далі, тому у психологічному плані я прекрасно розумію Сашу і намагаюся допомогти йому.

Коли познайомилися із Сашою?
Це було у Южному я на той момент, ще виступала у волейбольному «Хіміку», а він грав у баскетбольному, фактично були одноклубниками. Таким чином ми вже 7 років разом. І одружені 2 з половиною роки. Цікаво, що якраз у рік знайомства я завершила професійні виступи.

З чим це пов’язано?
У мене було дві травми, фактично поспіль, потрібно було робити серйозну операцію. Ми зважили всі за та проти і прийняли таке рішення, думаю воно було правильним. Після цього я мала звичну роботу і вона мені теж приносила задоволення. 

До речі я знаю, що ти свого часу могла стати гравцем черкаського «Круга»?
Це було давно, мене у Черкаси запрошував ще Сергій Голотов, який зараз працює у «Хіміку». Тут була велика волейбольна структура, а черкаський «Круг» мав кілька команд. Я приїхала не перегляд, але в подальшому опинилася в Одесі, у мене була паралельна пропозиція з «Дженестри» Філіштінського. Вже після цього був «Хімік».  

 Виходить ти у черкаському Палаці Спорту до цього сезону була виключно, як гравець, як тобі він уже у статусі вболівальника?
«Будівельник» до речі завжди для мене була затишною ареною. Ми її з дівчатами називали «куполом», за її дах. А коли я вперше прийшла на гру Саші то навіть заблукала, ми ж як гравці заходили завжди через боковий вхід, а тут нам говорять, ще «не можна». Виявляється тут є ще й «центральний» через який заходять уболівальники. Взагалі я не у всіх матчах буваю, адже все залежить від графіку нашого маленького, але навіть так ми постійно з Нікітою Олександровичом дивимося гру в онлайні, на щастя така можливість є. 

До речі, вже визначилися з майбутнім Нікіти, баскетбол чи волейбол?

Катя:
Саше впевнений, що Нікта буде займатися баскетболом, я навіть про це поки що не думаю. Але він у нас дійсно дуже активній і спритний

Саша:
 100% він буде займатися спортом. Але думаю Нікіті треба підрости. Спорт просто необхідний для хорошого розвитку дитини, а який вид він обере це вже інше питання. Не думаю,що я його буду силоміць тягнути у баскетбол, або мама у волейбол. Це його буде особисте рішення, до чого буде більше схильним. Я от відразу почав займатися з баскетболом. Хоча у мене батько, баскетболіст, але мене у баскетбольні секцію привила сусідка. Якось я грався у пісочніці з моїм товаришем, прийшла його бабуся і відвела нас у секцію. Мені дуже сподобалося відразу, а уже серйозно баскетболом займався з 8-ми років. У нас з Харкова вийшло чимало гравців цього віку. З Суперліги Фаворит Спорт – це приміром Глєбов, ми займалися в одній школі.

Поки що Нікіта робить свої перші спринтерські забіги разом з Марлі

Саша, щодо знайомих з юнацьких років то і в Черкасах у тебе їх вдосталь. З Антонцем та Завадським ви фактично ставали професіоналами в одній команді, не один сезон зіграли у «Хіміку».
Так з цими хлопцями у мене багато спільного. Я перейшов з харківського ДЮСШ №7 у Южний і саме у дублі цієї команди я познайомився з Антонцем і Завадським. Діма для мене взагалі, як брат. У нас дуже дружні стосунки, він мій кум і один з кращих друзів по життю. Зрозуміло, що спільних інтересів з цими хлопцями у нас значно більше ніж з рештою гравців команди, але на мікроклімат у середині колективу це не впливає. У нас дружня команда і ми проводимо час разом, при цьому немає там якохось розподілів на досвідчених гравців та молодих. 

До речі, про молодь, перед стартом чемпіонату, розуміючи склад команди чи очікував ти що найрезультативнішим гравцем твоєї команди буде молодий Кобець.
Чесно?... Ні. Але наразі він уже дорослий гравець з серйозним потенціалом. Вже коли почали награватися я зрозумів, що у нього немає комплексів на майданчику і він має широкий потенціал. Але баскетбольна школа в Черкасах кожен рік видає хороший продукт і він може піджимати зараз і досвідчених гравців.

Катя, скажи, а що любить з їжі Саша?
Він любить просту їжу, ніякі там делікатеси. Виключно звичайну їжу, скажімо це борщ та котлета з картоплею. 

Саш це правда?
Ну, звісно я люблю звичайну смачну їжу. З солодкого, от приміром зараз їмо торт, я теж люблю тортики та й взагалі солодке.

А в тебе взагалі є якась особливість раціону та графіку в ігровий день?
Правильно поспати одну годину в день матчу. Я не люблю спати в день, але в ігровий день себе примушую.

Минулий сезон для тебе був неймовірно успішний.  У тебе народився син, у спортивному плані ти теж зробив суттєвий стрибок, з чим це пов’язано?
Мені випав шанс і я ним повністю скористався. Так вийшло, що протягом сезону я зіграв у трьох командах, а це «Миколаїв», «Дніпро» та збірна. Мені було комфортно, мені довіряли тренери, а я намагався виправдати їх сподівання. У «Миколаєві» в мене була не проста місія, пішло багато гравців і мене потрібно було брати ініціативу на себе. Більше того у нас не було першого номера, я запропонував тоді Шиманському взяти на себе функцію розігруючого і у мене вдалося.

Ти здивувався, що номінального свінгмена укомплектований «Дніпро» на позицію першого номера.
До переходу в Дніпропетровськ у мене були дуже довгі перемовини з Хомічусом. Ми торгувалися тижня 2-3. Так я дещо не очікував, що він мене хоче і в «Дніпрі» використовувати як розігруючого. У Миколаєві ми грали переважно у швидкий баскетбол, мені було потрібно просто розганяти команду. А у «Дніпрі» треба було чітко грати в комбінаційний баскетбол, я переживав, що незвичний для себе функціонал можу не потягнути, але все ж наважився. Зараз можу сказати, що був правий, у мене багато що вийшло, власне саме за це я потрапив у склад збірної Україні. Зараз я уже взагалі себе вважаю гравцем позиції 1-2.

Які у Олександра Сізова слабкі сторони?
Якщо мене індивідуально розбирають, то роблять акцент на проході, типу «треба закрити Сізову праву сторону а далі діяти по ситуації». Можливо це іноді допомагає, а можливо і ні. 

Якщо вже говоримо у домашній атмосфері, давай про відвертості. Як вважаєш чому не вдалося «Черкаським Мавпам» у повній мірі використати свій потенціал.
Я можу говорити виключно про себе. Думаю, що тренер від мене очікував більшого, та й я від себе очікував більшого. Поки не все своє показав. Зважаючи на чемпіонат Європи, передсезоннка у мене вийшла змазаною, з командою я їх не провів, та й 10 офіційних матчів відіграли. Треба додавати, для нас взагалі дуже важливо, аби у максимальній формі всі підійшли до плей-оф. Все вирішуватиметься там і у нас є хороші шанси.

У вас у сім’ї одна з найменших порід собак -  міні той-терьєр, чия це була забаганка?
О, це Саша. Він уже давно у нас. Пам’ятаю ми за ним в Одесу їздили, Саша дуже хотів таку собачку. Зрозуміло, що після народження Нікіти він відійшов на другий план, але увагою ми його не нехтуємо.