Наразі у «Черкаських Мавп» невеличка пауза перед стартом другого етапу підготовки до нового сезону.

Відразу після закінчення першого етапу, під час якого черкасці закладали фундамент фізичної підготовки, ми поспілкувалися з останнім новачком клубу – Антоном Давидюком.

– Антоне, як відчуваєш, як влився в колектив? Ти приєднався до команди у піковий момент фізичного навантаженн. Не важко?

– У мене все супер. У новій команді дуже комфортно себе почуваю. Нормально себе почуваю і під навантаженнями тренерів, вони непрості  і десь максимальні, але я готовий до цього. Я розумів, що мені доведеться їхати в інший колектив і я мав підтримувати форму, аби конкурувати за місце у складі. Так і вийшло, в Черкаси я приїхав на трай-аут і, думаю, не виглядав важко, сподіваюся, мені вдалося скласти нормальне враження.

– Яким саме чином підтримував форму?

– У «Політехніки» є свій зал, його не орендують, тому проблем із ігровим майданчиком у мене та решти минулорічних партнерів, які не визначилися з майбутнім, не було. Після цього тренувався з львівськими дублерами, працював нормально.

– Як ти бачиш своє продовження кар’єри? Задоволений, що опинився в Черкасах?

– Напевне, у нинішніх умовах всі мріють поїхати в Європу. Я реаліст і оцінюю свої можливості, поки я молодий і мені потрібна практика та гра. Тому, коли мені подзвонили з Черкас, я відразу погодився приїхати і спробувати свої сили тут. Команда з високими амбіціями, але відносно молода, мені це подобається. У цьому сезоні в кожного буде свій шанс. Я його теж матиму, тому вирішив себе спробувати тут. Причому мені відомо, що до гравців ставлення у Черкасах дуже хороше, як з боку вболівальників, так і з боку власників клубу.

– Ти провів тиждень у Черкасах на трай-ауті, за цей час встиг зіграти в одному з виставочних матчів для вболівальників та суддів. Саме у ньому став найрезультативнішим, ця гра, я так розумію, для тебе була принциповою.

– Саме поняття трай-ауту вимагає від гравця, щоб він себе якомога краще проявив, а особливо у якомусь матчі. Але на статистику я не грав, я ніколи не граю на цифри, завжди граю для того, аби перемагала команда, у мене є плюси та мінуси, важливо під час гри використовувати свої сильні сторони.

– Розкажи, яким би для тебе був ідеальний сезон?

– Грати і лише грати – десь таким. Але не хочу забігати наперед, в Україні цього просто не можна робити. Із сподіваннями на хороший сезон, з нормальною конкуренцією дивлюся вперед, але щось прогнозувати не можу.

– Розкажи про себе. Ти сам із Вінничини, але всі тебе знають як львів’янина. Чому так?

– Взагалі я народився у Гнівені, це невеличке містечко на Вінничині, потім з юнацькою командою поїхав у Вінницю, там мене запросили у місцеву юнацьку команду. У Вінниці вступив в університет, а львів’яни мене помітили у студентській збірній і я переїхав у Львів. Дійсно, у мене дуже багато ігрової практики у Львові, я там провів останні шість років. Це місто для мене стало рідним, сподіваюся, щось схоже у мене буде і з Черкасами.

– Яка позиція на майданчику для тебе ідеальна?

– У юнацькі роки я іноді грав на позиції центрового, зараз виключно позиція четвертого номера, на ній я себе комфортно почуваю. Я вже говорив про свої сильні сторони, так от, на цій позиції їх я можу максимально проявити.