Цьому хлопцеві лише шістнадцять, а він уже двічі викликався у збірну України.

Мова йде про талановитого форварда «Черкаських Мавп» – Ярослава Войтовича. Народився цей хлопець на Волині, але є вихованцем баскетбольної школи нашого клубу. Два роки тому він був визнаний кращим форвардом України вікової групи 1999-го р.н. І це при тому, що у фіналі Всеукраїнської юнацької ліги його команда посіла лише восьме місце. Цьогоріч «Мавпи-99» були за крок від п’єдесталу, а з цієї команди у список 16-ти гравців, які готуються до кадетського Євробаскету, потрапило четверо черкащан. Сьогодні Войтович розповів нашому сайту про власні емоції після виклику у збірну та атмосферу в середині команди.

–Ярославе, ти. на відміну від більшості гравців кадетської команди, уже вдруге потрапив у тренувальний табір збірної. Як атмосфера у середині команди?

–Все чудово. За час у збірній ми встигли вже згуртуватися, та й до цього всі один одного знали, ми ж постійно зустрічаємося на турах ВЮБЛ, часто спілкуємося один з одним. А щодо мого попереднього виклику, то рік тому я теж був у кадетській збірній, але то була команда на рік старша і мені не вдалося поїхати на чемпіонат Європи, можливо, на тренувальному зборі тоді я виглядав не дуже переконливо. Зараз все по-іншому, тим більше, ми тренуємося на рідному майданчику, для черкащан це невеличка перевага, у порівнянні з іншими гравцями.

–Пригадай, які емоції у тебе були, коли ти дізнався, що викликаний у збірну?

–У цьому році це було відносно очікувано, я сподівався на це запрошення. А от у минулому році все було зовсім по-іншому. Пам’ятаю, я був удома, коли подзвонив мій тренер (Василь Івлєв), він дзвонив до батька і сказав, що мене викликали у збірну по 1998 року. Батько спочатку і сам не зрозумів, що і до чого, бо це було неочікувано. Я після цього бігав по хаті і стрибав до стелі, емоції були неймовірні.

–Команда вже тиждень відпрацювала на першому зборі. Як іде процес підготовки?

–Втягуватися не завжди легко, більшості з гравців не подобаються фізичні навантаження і перші тренування збору. Напевне, я теж себе відношу до цієї категорії, але водночас розумію, що потрібно натхненно працювати, аби показати хороший результат та й взагалі пробитися у 12 кращих, які поїдуть на чемпіонат Європи. Не всі приїхали в однаковій формі у розташування збірної, тому, думаю, перший тиждень є найважчий. Навантаження нелегкі, але ми їх витримуємо. Роботу в ігровому залі ми чергуємо з тренажеркою та пробіжками у парку, ніби все йде за планом тренерів.   

–У цьому сезоні твоя команда, «Черкаські Мавпи-99», була четвертою у чемпіонаті України. Ви суттєво покращили свої попередні показники, але все ж до нагород не дістали. Як думаєш,  у чому проблема?

–Скажу так, що у фінальному турі всі були неймовірно заряджені на першу гру. Зрозуміло, що якщо її виграєш, то автоматично виходиш у першу четвірку.  Ми її таки виграли, це був великий емоційний сплеск. На жаль, надалі подібних емоцій ми вже не змогли знайти, можливо, варто було перед собою ставити інше завдання і спокійно ставитися до того, що виграли у першому етапі фіналу. Але все одно у цьому сезоні ми показали значно кращий результат, зуміли розміняти восьме місце попереднього чемпіонату на четверте.

–Щодо чемпіонату Європи (який стартує на початку серпня у Болгарії), як вважаєш, чи під силу цій збірній повернути для України місце у дивізіоні «А»?

–Поки з тренерами ми не говорили про завдання на чемпіонат Європи. Але ми з хлопцями здогадуємося, що участь у чемпіонаті Європи однозначно вимагає від нас боротьбу за високі місця у дивізіоні «Б», в ідеалі було б посісти хороше місце і вийти дивізіон «А».