Цього тижня у гравців «Черкаських Мавп», які не задіяні у збірних України розпочалися повноцінні канікули.

Поки відпочивають і новачки нашого клубу: Дмитро Антонець та Олександр Сізов. Уже незабаром Сізов розпочне підготовку у таборі Національної збірної України, куди нещодавно отримав запрошення. Офіційний сайт клубу поспілкувався з новобранцем про його перехід у Черкаси, минулий сезон та збірну України

Олександре, вітаємо тебе у статусі гравця «Черкаських Мавп». Якими були головні аргументи підписання угоди з черкаською командою?
Дякую. У першу чергу «Черкаські Мавпи» знають як стабільний клуб зі своїм чітким вектором розвитку та історією. У цій команді хороша та перспективна молодь, якщо додати до неї досвідчених гравців хорошого рівня то можна ставити вагомі завдання. Навіть у минулому сезоні це був один з претендентів на медалі, щось у кінцівці у хлопців не вийшло, а так це була дуже конкурентна команда. Чесно скажу, що певні розмови були ще у минулому сезоні з варіантом продовжити кар’єру у Черкасах, але тоді до конкретних пропозицій не дійшло.

Так розумію, що у нинішньому складі клубу у тебе вистачає знайомих?
 Якщо брати досвідчених гравців то всі вони мої хороші знайомі. Зі Стасом Завадським ми починали грати у Южному, більше того навіть один сезон жили разом у квартирі, яку винаймав клуб. Дмитро Антонець взагалі мій кум і ми разом прийшли у команду. Знаю і Ігоря Чумакова, я ж харків’янин, правда я не знаю чи залишиться він у «Мавпах». А от з молодими хлопцями я не знайомий, думаю це не особлива проблема, у процесі тренувань познайомимося.

Ти одним із перших гравців Суперліги, які працевлаштувався у наступному сезоні, головним було бажання відчути впевненість у завтрашньому дні?
 Не буду приховувати і скажу, що для мене, як і для більшості спортсменів та й загалом людей це важливо. У мене нещодавно народився син, тому хотілося якомога швидше вирішити всі питання з новим сезоном і з упевненістю проводити час з родиною. Окрім того, дуже важливо коли у твоїх послугах був зацікавлений тренер, у розмовах з Міхельсоном я це відчуваю.

Минулий сезон був дуже вдалий для тебе, ти був ключовим гравцем, виступаючи за «Миколаїв», таким же гравцем залишився і після переходу в «Дніпро», можеш оцінити для себе чемпіонат у якому зумів дещо сенсаційно дійти до срібла Суперліги.
Хотів би розпочати з того, що рівень чемпіонату у минулому сезоні однозначно впав. У таких умовах гравці, які залишилися, мають виглядати краще, хтось цим скористався, хтось ні. Мені вдалося вийти на новий для себе рівень. Минулий сезон був, напевне, найкращим для мене. Я впевнений, що це не пік моїх можливостей, але поки у моїй кар’єрі це дуже сильний сезон. Головним відкриттям для мене стало те, що я вдало зіграв на позиції першого номера. Я знав, що мені це вдасться, але не думав, що так вдало. Причому у «Миколаєві» я почав грати розігруючого фактично з безвихіддя, ми вирішили так з Шиманським і в мене пішло. Але мене більше здивувало, що у «Дніпро» Хомічус теж мене брав на позицію розігруючого. Зрозуміло, що якісь побоювання були, але я теж знав, що у мене вийде, а вийшло знову краще ніж я навіть думав.  Вважаю, що моя сильна сторона у грі першим номером швидкі атаки та відриви, можливо у позиційних атака я й не такий корисний. Зараз я вже впевнений у тому що можу без проблем для команди зіграти від першого по третього номера.

Днями ти знову отримав запрошення у збірну України, як дивишся на можливість пробитися в основу команди?
 Я і у минулому сезоні отримував запрошення від Фрателло, але тоді я був у дуже розширеному списку з 35-ти гравців і відправився додому з першою сімкою баскетболістів. Після цього сезону я був впевнений, що мене знову викличуть у збірну. Але зараз я вже постараюся зробити все можливе, все що у моїх силах, аби потрапити в основну обойму команди. Я патріот і звісно хотів би зіграти у формі збірної України – це своєрідна мрія, яка цілком реальна. Для цього потрібно продовжувати працювати і доводити власну спроможність виступати на чемпіонаті Європи. 

Зараз повністю відпочиваєш від баскетболу?
 Зараз я з сім’єю у Дніпропетровську. Хоч я сам народився у Харкові, де живуть мої батьки, після завершення сезону вирішили з дружиною залишитися у Дніпрі. Поки дійсно більше відпочиваю, інколи граю у стрітбол, але на хорошому покритті, на асфальті я б не грав. Збираюся розпочати тренування за індивідуальною програмою десь 25-го червня, спочатку це буде переважно фізпідготовка.