Вчорашнє ранкове тренування «Черкаських Мавп» майже нічим не відрізняється від звичного.

Багато індивідуальної роботи та розбір помилок. Правда, завершується воно не традиційно – солодким подарунком. Форварду «Черкаських Мавп» Євгенію Балабану сьогодні 19. Востаннє, пригадує молодий гравець, відзначав День народження у тренувальному режимі ще юнацькому баскетболі – три роки тому. Причому Євгеній клубному сайту відзначає, що переїзд у дорослий баскетбол він зробив лише у цьому сезоні. У цьогорічній Суперлізі іменинник виходив на майданчик аж у 26-ти матчах, правда, в середньому на паркеті молодий гравець проводив лише по 4 хвилини. Загальна статистика Євгенія у Суперлізі 0.6 очок, 0.5 підбирань.  

- Думаю, у цьому році в мене не все вийшло. Принаймні, очікування у мене були значно вищими. Я зіграв кілька матчів на своєму можливому рівні і не більше. На щастя, у минулому сезоні я пограв у Южному у Вищій лізі і вже мав певний досвід дорослого баскетболу. Це дещо допомогло у Черкасах, але все одно цей чемпіонат міг би зіграти краще.

– Але вистачало і хороших матчів від тебе, один із них – виїзна гра проти «Будівельника», коли ти виконав кілька важливих перехоплень і взагалі дуже продуктивно відіграв.

– Так, ту гру згадую найбільше, було ще кілька непоганих матчів, приміром, проти «Києва». Такої гри мені не вистачало в інших матчах, але це моя гра і я знаю, що зараз можу так грати. 

– В юнацькому баскетболі ти грав на позиції 3-4, зараз у «Мавпах» ти граєш , як 2-3 номери. Ти взагалі себе відчуваєш універсалом?

– Думаю, ні. Я грав як важкий форвард, але найкраще я себе відчуваю як третій номер. Мені ще не вистачає фізичних можливостей, над цим мені потрібно працювати. Протягом сезону було для цього небагато часу. А от зараз з тренером по фізпідготовці намагаюся додати у цьому компоненті. Я бачу свої недоліки і хочу над ними працювати, зараз це фізика та досвід. Треба набирати у цих компонентах. А ще треба користатися кожним шансом, який дає тренер. У деяких матчах мені це вдавалося, але у переважній більшості – ні. Але є і позитивні моменти, у цьому сезоні я себе уже відчув дорослим баскетболістом. Мені вдалося зіграти важливий для себе чемпіонат.

– До речі, про чемпіонат, як думаєш, могли б виступити краще у ньому?

– Впевнений, що так. Головною проблемою було відсутність Рандлса в переважній більшості матчів плей-оф. Без нього налагодити в організації гри нам не вдалося. 

– У цьому сезоні тебе у черговий раз викликали до табору збірної України, цього разу молодіжної. Причому конкуренція у складі дуже серйозна. Наскільки зрадів цій звістці?

— Напевне, цьому виклику я зрадів найбільше. У попередніх збірних не було такої конкуренції. У молодіжній збірній хлопці кількох років народження, тому конкуренція значно вища. Мені приємно, що мене викликали, притому, що я зіграв не зовсім виразний сезон. Потрібно працювати і доводити, що виклик не даремний. Треба пробитися в основний склад збірної. Сподіваюся, у цьому мені, як і Андрію Шаламову та Саші Кобцю допоможе наш збір разом з командою, адже у табір збірної вирушаємо в режимі підготовки, до Києва поїдемо 1-го червня.