До вашої уваги інтерв’ю з головним тренером "Черкаських Мавп".

Баскетбольний сезон для головної команди "Черкаських Мавп" завершено, а ми продовжуємо серію підсумкових матеріалів.Головний тренер «Черкаських Мавп» Максим Міхельсон поділився з нашим сайтом враженнями від останнього сезону. Головним чином мова йшла про підсумки сезону, молодих гравців та моменти селекції минулого чемпіонату.

– Наскільки команді вдалося виконати поставлені перед нею завдання?

– Формувати команду на цей сезон ми розпочали ще по завершенню попереднього чемпіонату. Була обрана стратегія, якої дотримується клуб з часу свого створення, цей вектор стосується виховання своєї молоді та залучення її в основну команду. Основне завдання сезону було дати можливість спробувати молоді себе у Суперлізі і, звісно, на цьому фоні прогресувати. Відповідно, одним із моментів комплектації була умова, що у задню лінію ми братимемо лише одного гравця. Навмисно ставлячи себе в ситуацію, в якій на майданчику постійно буде знаходиться один з молодих гравців. Таким чином, ми створювали хороші умови для місцевих гравців, адже переважна кількість нашої молоді закриває саме цю позицію. Ми залишили з минулого сезону в складі нашого капітана Андрія Кальніченка та Ігоря Чумакова, які відмінно контактували з молоддю в кінцівці минулого сезону і багато в чому допомагали їй розвиватися. І далі було дуже складне завдання - знайти людей, які зможуть допомогти реалізувати нашу ідею. Нам потрібно було знайти ще три виконавці. І, зізнаюся, це було непросто. По-перше, це був мій перший повноцінний сезон, мій перший досвід у плані комплектування складу команди Суперліги. І при цьому ми ще й затіяли такий експериментальний варіант з молоддю. Не пам'ятаю, щоб хтось формував такий склад професійної команди, в якому велику частину складу становили 17-18-річні «необстріляні» у Суперлізі хлопці. Очікувано, якоїсь моделі як зразка ми не мали. Більше того, час у країні був дуже неспокійним і на той момент ніхто поняття не мав, як виглядатиме Суперліга в сезоні і який буде рівень команд та гравців. Ще раз повторюся, склад підбирався саме під основне завдання - обкатати молодь, при цьому не бути хлопчиками для биття.

–Відповідно, пошуки новачків були дуже відповідальні?

–Так, особливо це стосувалося позиції захисника. Нам потрібно було не лише підписати хорошого виконавця, а ще й взяти гравця, який міг би прекрасно виконувати покладені на нього функції лідера, учителя і водночас генератора команди. Це мав бути гравець з навичками і в позиції першого номера, і в позиції атакуючого захисника. Щоб ми могли використовувати його як в парі з Кобцем, Ткаченко і Балабаном – в ролі розігруючого, так і в парі з Русловим, Мірошниченко і Воєводою – в ролі атакуючого захисника. Але найголовніше – це повинен був бути гравець, який зможе терпляче взаємодіяти з молодими гравцями. Все-таки не кожен може впоратися з цим за умови, що більшість партнерів по команді є дуже молодими.  Ми неймовірно довго перебирали гравців, причому у списку були і українці, і іноземці. Гравець на цю позицію мав відповідати усім вимогам і бути хорошою людиною. Камерон повністю підходив під цей опис. Я спілкувався про нього з Ігорем Міглінієксом і Едгарсом Тетерісом, у яких він грав в Латвії. Вони дали йому характеристики, які мене влаштовували, більше того, я спілкувався з тренерами із США, там теж йому дали хорошу характеристику і мене зацікавив той факт, що після року професійної кар'єри у Європі Кем повернувся у свій коледж і відпрацював там рік, як тренер. Після чого продовжив свої виступи в Європі. В останній рік у Латвії він першу половину сезону відіграв як розігруючий, другу – як атакуючий захисник. Ми викликали його на перегляд і вирішили, що це той хлопець, який нам потрібен для цього сезону. Єдине, що було погано, це те, що знайшли ми його тільки в жовтні і він не пройшов передсезонну підготовку з командою. Так само ретельно ми підійшли до вибору по суті усіх гравців, які додалися до нас у цьому сезоні. Ми знали все про Завадського і, насамперед, про його відмінні людські якості. Ми взяли Ігоря Крівцова, це теж чудова людина і боєць до мозку кісток. Мали багато інформації про Хемілтона, знали про його універсалізм. І зараз, озираючись назад, можу запевнити, що із гравцями, які у цьому сезоні були запрошені у команду, ми дійсно вгадали. Сезон був неймовірно важкий, перш за все в емоційному сенсі, помилок теж вистачало, але, попри це, не було жодного інциденту, жодного конфлікту.

– Цей сезон був під лозунгом «Нарешті». Як вважаєте, його вдалося втілити у життя разом із результатом?

– Це був перший повноцінний сезон, у якому свою велику роль виконували гравці системи «Черкаських Мавп», і це дуже важливий крок в розвитку нашого клубу. Поряд із цим перед стартом сезону керівництво ставило перед нами завдання виходу у плей-оф, з наступним формулюванням: «не погано було б потрапити у плей-оф». Уже по ходу сезону, коли ми видали хороші два кола, де більшість часу ми протрималися на третьому місці, у нас всіх почали рости крила і планка була вже вищою. Був дуже цікавий момент, коли в першому колі ми на своєму майданчику чудово поборолися з «Будівельником», програли в кінцівці 7 або 8 очок і коли я виходив після гри із залу в роздягальню до гравців, один з уболівальників підійшов до мене і з розчаруванням сказав: "Ну що ж ви так…". Тобто боротьба на рівних з діючим чемпіоном і одним з претендентів на чемпіонство в цьому році нікого не влаштовувала... Ми дуже раді, що змусили всіх повірити в себе, у те, що ми можемо. Адже вже після перших кількох перемог нам вже практично не вибачали поразок – ні вболівальники, ні журналісти, ні ми самі собі, я вже не кажу про прекрасну категорію людей, які з'являлися у мережі тільки тоді, коли наша команда програвала, і насолоджуючись, в коментарях лили на всіх нас цебри критики та бруду. Але найголовніше, що не залежно від того, що говорили або писали навколо нас, ми з хлопцями вірили в себе і ставили собі завдання, які відрізнялися від тих, що ставило перед нами керівництво. Ми вирішили, що будемо битися за призові місця.

 –Коли саме це було?

–Ми зіграли кілька матчів, відчули гру і свої можливості, і було прийнято рішення у середині команди, що йтимемо до нагород. Додало впевненості те, що наші вихованці, виходячи на майданчик, епізодами виглядали переконливо, і при грамотній ротації, яка не включала у себе пункту з травмами, молодь не лише тримала темп, а й інколи додавала. Зараз, озираючись на ті перспективи та очікування, відчуваємо певну недомовку. Нібито і сезон непоганий, ми показали другий результат в історії клубу. Пам’ятаєте, були два виходи у півфінал «Черкаських Мавп», двічі, включаючи і цей сезон, ми доходили до чвертьфіналу. Але розуміємо, що могли краще. Реально ми розраховували на вихід з першого раунду плей-оф, хоча і цьому заважали об’єктиві причини. Ми втратили двох своїх лідерів, а зважаючи на обмежену ротацію у задній лінії, ми втратили ледь не половину своїх можливостей, особливо у нападі. Повірте, якби ми не втратили Кема та Ігоря на старті третього кола - сезон для нас зараз ще тривав би! Я в цьому впевнений на 200%.

– Коли тоді, на вашу думку, був пік у вашої команди?

– Про пік форми можна говорити хіба що у розріз гравців. Рівно сезон не можна було пройти, у когось був спад, у когось, навпаки, підйом, але вцілому, коли у нас був повний склад, нам вдавалося тримати приблизно однаковий рівень гри. Ми могли закривати певний спад якогось із гравців хорошою грою іншого. Приміром, на початку сезону свою кращу гру ніяк не міг знайти Станіслав Завадський, це був не той гравець, якого ми побачили у третьому колі чемпіонату. У цьому колі він суттєво додав, не думаю, що це було пов’язано з травмою Ігоря Чумакова, Стас свою гру показував уже з середини другого кола. І така ж ситуація була по всіх гравцях. Під кінець другого кола і на старті третього спад був у Хемілтона, але у прекрасній формі був Рандлс. Але повторюся, поки була хоч якась ротація, нам вдавалося проходити це відносно безболісно.

– Чи не пов’язуєте ви ситуацію з Завадським із тим, що влітку він багато працював у тренувальному таборі Національної збірної?

– І в цьому теж є свій момент. Можливо, ще причина в іншому: Завадський, Рандлс та Хемілтон не пройшли з нами усю передсезонну підготовку. І у кожного з них були певні проблеми по ходу сезону. Стас раніше приєднався, ніж легіонери, до нас, але він потрапив після колосальної підготовки у збірну на нашу підготовку. Зрозуміло, що це не могло не відбитися. Причому у цьому сезоні він змінив свою роль. У нього в Южному завжди були дуже сильні партнери по команді. Зараз він, навпаки, мав вчити молодь і показувати приклад, а це значно важче. Адже він гравець, який залежить від партнерів, така у нього позиція. І одна справа, коли він грав на майданчику з Полом Ділейні і інша справа, коли з молодим хлопцем, який тільки знайомиться з професійним спортом. Більше того, одна справа, виходити іноді на майданчик на кілька хвилин у складі Южного, коли на тебе нічого не тисне і ти не несеш велику відповідальність за результат і зовсім інша справа, коли ти основний гравець команди. І вся та критика, яка на нього сипалася, вона додавала тільки більшого тиску на нього. Схожа ситуація була і з Чумаковим у його перший сезон у Черкасах, у своєму другому сезоні Чумаков був уже зовсім іншим гравцем. Але найважливіший момент, що я як тренер вірив у нього. Я знав, що йому потрібен час. І вважаю, що він впорався з усіма проблемами в цьому сезоні. Стас розігрався по ходу чемпіонату, є підстави чекати, що у новому сезоні він заграє відразу.

– У Завадського контракт на два сезони. Хто з досвідчених гравців має таку ж угоду?

– Дворічний контракт у Завадського та Рандлса. Але у Камерона контракт з однією відповідною опцією, тобто клуб може з ним продовжити співпрацю у разі бажання. І така ж опція є з його боку, за певних умов він може змінити клуб на наступний сезон. Для того, аби прийняти рішення по Рандлсу, у нас є час до серпня. Як би не склалися наші подальші відносини, вважаю, що він свою місію в нашому клубі вже виконав. Ви говорили про пік форми, то у цьому я хотів би відзначити Рандлса. До травми він набрав неймовірний хід. На тренуваннях його просто не можна було зупинити, а в іграх він видавав дуже змістовний баскетбол. І ми аналізували з моїм помічником саме у січні, що цей гравець додав просто колосально. Повторюся, він не пройшов з нами передсезонні збори і додавав уже по ходу сезону від матчу до матчу. Можливо, це було також пов’язано з вагітністю дружини. Він був в Україні, дружина в Латвії, Кем дуже відповідальний хлопець і сильно хвилювався. Після народження дитини він заграв прекрасно, спокійно, сильно і розкуто, можливо, до цього у нього був певний психологічний тиск. На жаль, травма у Кема відбулася на його піку форми. До речі, у Чумакова травма навпаки відбулася під час спаду.

– Назвіть найгірший матч сезону?

– Я можу назвати кілька таких матчів, вони приблизно для нас були однаковими. Для мене найгірший матч – це коли команда не показує на майданчику характер. Коли показує слабкість і безхребетність! У цьому сезоні наша команда билася практично в кожному матчі. І вважаю це одним з головних досягнень цього сезону. Ми на морально-вольових витягли кілька, здавалося б, програних матчів. Але не обійшлося і без матчів, які засіли в пам'яті з негативним відтінком. Перша гра у Миколаєві, пам’ятаєте, відразу після виграного матчу в Одесі. Там ми програли всі єдиноборства, а в другій половині просто зупинилися. Це був перший матч зі старту сезону, в якому ми не билися за перемогу до останнього і було важко це прийняти. Але на те є логічне пояснення, нам просто не вистачило емоції, заряду і сил. У нас тоді хворіли Завадський і Чумаков, обидва грали з температурою. Ми витягли неймовірну гру в Одесі, а після цього не зробили ковток свіжого повітря, ця поразка була важкою і закономірною. Ще одна гра з такої серії – матч у Франківську. Там ми не показали свого характеру, зіграли просто жахливу безхребетну гру і там теж результат не на нашу користь був закономірним. І третій матч у Дніпродзержинську! Це був якийсь жах. Ми тоді тільки втратили Кема і Чумакова. Виграли без них гру з Одесою і наша молодь вирішила, що саме вони тримали команду весь сезон на третьому місці, саме вони давали результат і саме вони їдуть в Дніпродзержинськ в ролі фаворитів. А фаворитам, як відомо, захищатися не потрібно... Ну Харіс з компанією швидко показали всім, що це не так. Єдине тішить, що після того матчу в кращу сторону змінилося ставлення до роботи і взагалі сприйняття всього, що відбувається у молоді. Напевно, такий матч їм був необхідний. 

– Наскільки ви задоволені у цьому сезоні грою черкаської молоді?

–Це глобальне питання. Я вже говорив, що цей сезон був специфічним. Нестандартним він був через середній вік наших гравців. Зараз нашій молоді 17-18, і мені як тренеру доводилося не лише працювати з ними на тренуваннях, а й проводити якісь виховні роботи. Займатися абсолютно не баскетбольною, а більше дисциплінарною роботою. При цьому на це йшло дуже багато часу, уваги і сил. Більше, ніж повинно було! Це не дивно, зважаючи на перехідний період у житті цих хлопців. Насправді юнацький максималізм – це теж одна з наших проблем сезону. Більшість з хлопців переоцінили свої можливості. На жаль, не кожен з молодих скористався ситуацією, яка для них була створена. Не секрет, що ситуація була штучною. Хлопцям у їх віці по-хорошому було б потрібно пройти по кілька років у Першій та Вищій лізі, а потім лише кращі мали б потрапити у Суперлігу.

– Якби ситуація в економічному плані була в Україні іншою, отримала б наша молодь цей шанс?

– Напередодні цього сезону керівництво клубу говорило про те, щоб через два-три роки створити команду, кістяком якої будуть наші вихованці. Можливо, і можна було почекати цей час та, можливо, 2-3 роки їм слід було ще пограти у нижчих лігах. Але, повірте, помилки у першому  сезоні в Суперлізі у них були б такі ж, це потрібно пройти кожному гравцю. Єдине, що було б інше – вони б швидше робили висновки зі своїх помилок і були фізично дещо сильнішими. Можливо, було б менше подвійних помилок, але помилок все ж уникнути не вдалося б за будь-яких обставин. Ми були готові до цього і розуміли, на що йдемо перед сезоном.  Про це йшла розмова і з керівництвом клубу, і з тренерським складом, і з кожним досвідченим гравцем перед підписанням контракту і в ході сезону. Всі повинні були бути готові до величезної кількості помилок у цьому сезоні. І всі повинні були бути готові терпляче ці помилки виправляти. Ще раз повторюсь, що я не задоволений тим, що не всі гравці впоралися зі своїм шансом і справа не в тому, що не змогли, а в тому, що дехто з гравців подумав, що вони повністю заслужено потрапили у Суперлігу, напевне, це головна проблема. Деякі молоді гравці не зрозуміли, що їх основне завдання у цьому і, можливо, двох наступних сезонах – це прожити кожну секунду на тренуванні з досвідченими гравцями і в грі двічі. Перший раз в режимі реального часу, а другий раз – подумки. Аналізуючи кожне слово тренерів і досвідчених партнерів. Переймаючи від них все, що тільки можливо, те, що допоможе рости і розвиватися як гравцю, як професіоналу. Виходячи на майданчик, пам'ятати, що перше, де ти зможеш змусити повірити в себе тренера і партнера - це захист! Бийся там, як лев. Не можеш зупинити гравця - фоли. Думай, аналізуй, розвивайся, питай, будь зібраний… І чітко виконуй установки тренера і в захисті, і в нападі! Особливо в дрібницях. Сказав тренер закрити середину - помри, але закрий. Сказав тренер, що в цей момент ти повинен поставити заслін - значить ти повинен його поставити і ніяк інакше! Для цього потрібно бути гранично сконцентрованим кожну секунду, тому що наступну секунду можна не отримати. А вже після цього ти будеш мати право на більш сміливі дії в нападі і навіть на якусь помилку. На жаль, це зрозуміли не всі! Сподіваюся, що вони зробили правильні висновки, принаймні, я зараз у цьому впевнений, це допоможе їм у майбутній роботі, адже для цих гравців все ще попереду. Але цей коментар стосується не всіх гравців, хтось дійсно трудився не покладаючи рук і прогрес був помітний уже зараз. Взагалі, всі наші гравці у цьому сезоні серйозно додали. Хтось уже зараз зміг показати це на майданчику, а хтось поки ні. Я бачив їх щодня на тренуваннях, однозначно вони виросли як гравці за цей сезон! І якщо вони щось не показали у цьому сезоні або показали не те, на що хтось розраховував, від них побачити, то це не тому, що вони не здатні, а просто тому, що ще рано. Подивіться, як вони не впоралися з хвилюванням і тиском у плей-оф! Якщо регулярний сезон з усіма плюсами і мінусами ми можемо занести їм в актив, то в плей-оф був повний провал! Але зауважте, вони все одно виходили на майданчик. Та, зрештою, ми за це поплатилися. Адже вирішальним моментом у четвертій грі став момент, коли за 1.20 до кінця третьої чверті я випустив на майданчик молодих гравців і за ці 80 секунд матч був втрачений. Звичайно, з одного боку, моя помилка, взагалі, коли команда програє, це завжди помилка тренера, така тренерська доля. Але, з іншого боку, сподіваюся, що це не пройде даремно і ті хлопці, які допустили ті помилки, більше ніколи їх не допустять. Вони набралися досвіду і позитивного, і негативного, але все це досвід, це те, що не купити, не передати, не навчити. Все це приходить тільки з часом. Скільки хлопців їхнього віку в цьому сезоні ми побачили на майданчику? А скільки виконували ту ж роль, яку довелося виконувати їм?

– Склад молоді може змінитися у наступному сезоні?

– Ми рухаємося з однією метою – формування команди навколо наших вихованців. Вже з понеділка ми починаємо підготовку до наступного сезону. У нас є певні претензії до деяких гравців і зараз я розбираю відео абсолютно всіх наших матчів, кожному гравцеві ці претензії будуть і сказані, і показані. Буде запропоновано допомогу для усунення помилок і буде дано час до жовтня помилки і недоробки прибрати. Ті, хто з цим впорається, залишаться у складі, інші – ні. Взагалі для всіх гравців будуть підняті вимоги на наступний сезон. Вони отримали достатньо кредиту довіри і ми хочемо рухатися далі. Так, ми не чекаємо, що наступного року вони будуть грати на рівні з провідними гравцями Суперліги, але ми повинні бачити і розуміти, що у тих хлопців, які залишаться з нами, як мінімум, є прагнення до цього. У наступному сезоні, вважаю, наша молодь вже повинна бути здатна хоча б частково конкурувати з досвідченими гравцями. Я думаю, що наступним кроком було б добре створити цю реальну конкуренцію і в задній лінії. Думаю, що така конкуренція тепер піде на користь нашій молоді. Загалом же, шлях до основної команди відкритий для всіх вихованців клубу.

P/S:
   Хотілося б подякувати абсолютно всім людям, хто мав відношення до цього сезону. Подякувати за все. За підтримку, за критику, за розуміння і терпіння! У першу чергу керівництву клубу, людям, які повірили у мене, дають мені шанс реалізувати себе як тренера. З терпінням ставляться до наших і конкретно моїх помилок. Спасибі Вам, що в такий нелегкий час знаходите можливість продовжувати розвивати цей прекрасний клуб! Це не можливо було і без адміністративного складу клубу - цих людей не видно на майданчику, але вони для перемоги і життєдіяльності клубу роблять дуже багато. Окремо відзначу і весь тренерський склад та медичний персонал - ви справжня команда. Своїх гравців - я пишаюся, пишаюся кожною хвилиною поруч з кожним з вас в цьому сезоні! Спасибі Вам, що почали і завершили сезон Командою! Уболівальників - Ви найкращі! Переконаний у цьому. 

  Хочу подяку всім арбітрам, обслуговуючим наші матчі. Журналістам за конструктивну і не завжди конструктивну критику! Всім друзям за щиру підтримку. Усім критикам за те, що даєте стимул рухатися вперед. Але навчиться говорити в обличчя, а не ховаючись під ніками. Подяка Суперлізі і ФБУ за те, що попри усі труднощі провели цей чемпіонат на гідному рівні! Спасибі за чесну і хорошу гру всім баскетбольним клубам суперникам, гравцям і тренерам! Особлива подяка моїй дружині і синові за віру у мене і підтримку! Усім спасибі, до зустрічі в наступному сезоні!