Зірковий вихованець черкаського баскетболу – Святослав Михайлюк повернувся у Черкаси після чемпіонату Світу.

Переліт з Піриней далеко не останній для eкс-форварда «Черкаських Мавп» уже на цьому тижнем він вирішить за океан, аби примкнути до тренувального табору «Канзасу». У години між перебиранням валіз Святослав прийшов на тренування свого рідного клубу, саме тут ми поспілкувалися зі Святославом про його перший чемпіонат Світу.

Святославе, вітаємо тебе з дебютом на чемпіонаті Світу, які емоції від турніру в Іспанії?
   –  Зрозуміло, що для мене це було щось неймовірне. Чесно скажу, вперше, коли я вийшов на майданчик і відчув фантастичне хвилювання, якого у мене до цього ще не було. Пам’ятаю, я у першій своїй грі кидаю штрафні, а руки трусяться. Лише після кількох ігрових хвилин проти фінів якось себе опанував. А матч проти збірної США це взагалі щось космічне. Самі розумієте, зіграти в офіційному матчі з такими гравцями, як Деррік Роуз, Кайрі Ірвінг та іншими американськими зірками, це щось на кшталт здійснення мрії. Для мене це дуже важливо, впевнений, що уже в інших подібних іграх відчуватиму себе значно краще. 

–До речі, про Ірвінга. В одному з контактів з тобою він отримав непотрібну травму. Ти переживав через це?
 –Звісно, прикро було б, якби цей гравець більше не зіграв би на Кубку світу. Але, наскільки мені відомо, у нього все гаразд і він грав з мексиканцями.

–Знаю, що з Канзасу тобі багато хто писав, особливо на фоні гри проти збірної США, як не як, в університет ти приїдеш у статусі гравця, який уже зіграв проти Drim Tim.
–Так, у мене купа листів чи постів у соціальних мережах, мене підтримували і знайомі і незнайомі люди. Можливо, це на фоні того, що я був наймолодшим гравцем за всю історію чемпіонату. З університету теж писали і майбутні партнери по «Канзасу», типу, що їх одноклубник гратиме проти США. Звісно, така увага є приємною. Також мене палко підтримували мої друзі з Черкас та рідні. Батько взагалі їздив в Іспанію і підтримував мене з трибун, також там же був і мій тренер – Максим Міхельсон. Словом, з підтримкою був повний порядок, я її відчував на кожному кроці. 

-Чого не вистачило збірній аби вийти у плей-оф?
 -Якщо говорити про статистику - одного  очка у матчі з Новою Зеландією. По грі ми були близькими до цього, але не змогли використати власний шанс. 

–Чи очікував перед самим турніром, що Фратело тобі дасть 7-8 хвилин ігрового часу у кожному матчі?
 –Насправді – ні. Але після того, як травму отримав Гладир, це не дивно. Мені хотілося якомога краще провести ці хвилини і максимально допомогти команді.

–Ти задоволений собою?
–Деякими моментами – так, деякими – ні. Скажімо, епізод з перехопленням і данком у матчі проти фінів однозначно поки є найпам’ятнішим у моїй професійній кар’єрі. Була і низка помилок, над якими потрібно працювати.

–Зараз ти на кілька днів приїхав у Черкаси. Коли приєднаєшся до команди свого університету?
–Уже найближчим часом, фактично я прийшов попрощатися з хлопцями і вже через день їду у Штати. Канзас уже як місяць тренується, тому мені потрібно вливатися у нову команду. Думаю, що для мене буде непросто без моєї рідні, друзів та «Черкаських Мавп», але зараз для мене новий виклик, який я хотів би вистояти.