Напередодні нового навчального року ми поспілкувалися з одним із тренерів баскетбольної школи «Черкаських Мавп» - Василем Івлєвим.

Головний тренер «Черкаських Мавп-99» повідав про те, як підготувати початківця до вступу у нашу баскетбольну школу.

Розпочнемо, напевне, з головного питання, яке турбує батьків: 
–«Зі скількох років можна займатися баскетболом?».

–Займатися баскетболом можна з семи років. Більше того, правильно займатися баскетболом з першого класу. Для цього головне потрібно – обрати тренера. У нас є дев’ять тренерів, які працюють у різних школах. Правильно було б подивитися на клубному сайті інформацію про тренерів і яку вікову групу вони ведуть, а краще прийти в клуб, де підкажуть, куди ходити хлопцю, у залежності від місця проживання чи його віку. Наступного року ми будемо робити відбір хлопців 2005-го року. В ідеалі було б підтягнути вік наших першачків саме до семи років. Наскільки мені відомо, над цим зараз у клубі працюють. Є хороша ідея створити для наймолодших гравців тренувальні вікенди. Є сподівання, що «першоклашки» зможуть приходити у суботу та неділю і тренуватися. Саме така система роботи із найменшими в Італії, Литві та Іспанії.

–Разом з тим, чемпіонати України серед юнаків розпочинаються лише з 10-ти років. Виходить, що головна мета такого раннього набору - виграти конкуренцію у футболу чи інших видів спорту, аби залучити найталановитіших? 

–Можливо, у цьому теж є сенс. Але, я думаю, що головне – почати займатися баскетболом якомога раніше. Дехто думає, що нормально було б почати і в 10, і в 12. Можливо, і так, але дитина вже щось втрачає у плані свого розвитку. Розумієте, баскетбол - це унікальна гра, у якій поєднується безліч компонентів: окрім гри руками, це інтелект та переміщення по ігровому майданчику. Причому навчити правильно бігати з м’ячем бажано у зовсім юному віці.
 

–Зараз Ви як тренер працюєте із зовсім маленькими баскетболістами і з гравцями, які вже чогось досягли, я маю на увазі групи відбору та баскетболістів «Черкаських Мавп-99». У чому різниця, на ваш погляд?

–Думаю, що глобальної різниці немає. Різниця лише у тому, що одні вже щось знають на власному досвіді і базі баскетбольних турнірів, інші – чистий листок. Взагалі між професіоналами і початківцями є одна різниця: перші мають робити мінімум зусиль, але отримувати максимум результативності, у початківців все навпаки. Професіонали і навіть юнаки, які кілька років грають у баскетбол на високому рівні, значно передбачуваніші від початківців. Можна спрогнозувати за ситуацією його дії. У зовсім юних хлопців щось передбачити вдається дуже рідко. Від того і цікаво з ними працювати, кожна дія - це завжди сюрприз.

–Класичне питання для Вас, як для дитячого тренера. Що головніше - талант чи працелюбність для юнака, який займається баскетболом?

–Насправді, поняття талант - доволі неоднозначне. Мені подобається одне з його визначень: «Талант – це воля до працелюбства». Коли хлопці приходять займатися, завжди помітно одарованих гравців. Але це ще не факт, що вони стануть лідерами чи хорошими баскетболістами. Значно важливіше - це бажання і вміння працювати. Велетенський бонус, коли є і одне й інше. Самі розумієте, навчити якійсь справі можна будь-кого, питання тільки у тому, як працювати. Якщо хлопець буде постійно займатися, а тренер буде вкладати у нього душу, все вийде, він буде на дуже високому рівні серед своїх одноліток. Але коли він дійде до професійного рівня і гратиме реально з кращими, можуть виникнути певні проблеми. Традиційно першим буде працелюбний гравець з талантом, а далі всі останні. 

–Тобто без вродженого таланту у баскетболі нема чого робити?

–Баскетбол – це не демократичний вид спорту. Кращими тут завжди будуть найсильніші, найвищі, найрозумніші. Якщо якогось компонента не вистачає, також не біда. Але тобі треба працювати удвічі більше. В Україні є прекрасний приклад гравця, який допоміг собі своїм працелюбством – це Дмитро Забірченко. Але у нього є природжений інший талант - талант до праці, саме нею він уже досягнув високого результату. 

–Серед наших відвідувачів сайту багато таких, хто хотів би віддати своїх рідних займатися баскетболом в майбутньому. Скажіть, що їм  робити і чи потрібно хлопчика готувати спеціально під баскетбол, тобто чимось спеціалізованим займатися?

–Давайте за основу візьмемо найсильнішу баскетбольну націю – американців. У них до четвертого класу баскетболом не займаються. До цього у них є три фундаменти – це гімнастика, легка атлетика та плавання. Саме це є основою не лише баскетбольної майстерності, а й розвитку скелета. Якщо ви дійсно вирішили, що ваша дитина буде займатися баскетболом, розпочніть з цих трьох видів спорту. Причому цей базис буде не зайвим і у футболі, і у волейболі, і у гандболі. 

–Тоді виходить так, що найменші наші вихованці ходять не лише на баскетбол, а й займаються іншим видом спорту. Як ви до цього ставитеся?

–Головне у цьому, аби не було надмірних навантажень. Загалом для дитини фізичні навантаження - це не робота, а відпочинок. Повірте, просидіти у школі 5-6 годин і не вибігати їх – це є криміналом. Краще, нехай займається відразу кількома видами спорту, це реально допомагає йому розвиватися.