Сьогодні своє перше тренування в черкаському ПС «Будівельник» провів один із найяскравіших гравців Європи – Вілл Соломон. Американський захисник прибув на тренування останнім і за ті 20 хвилин, які залишалися до заняття в залі встиг перевдягнутися, послухати музику і дати коротке інтерв’ю нашому сайт.
– Віллі, як ти взагалі опинився в Черкасах, що чув про Україну?
– Чеснокажучи на це питання мені нелегко відповісти (сміється). Якщо бути відвертим, то про Україну я взагалі нічого не чув. У мене було чимало пропозицій, зокрема, з Німеччини, Греції і сусідньої Росії, я пограв на різних рівнях і мені хочеться спробувати щось новеньке. До Росії не поїхав, бо подумав, що там дуже холодно, і тому ви мене можете бачити тут.
– В Європі ти зумів виграти майже все. Чого ти хочеш досягнути з «Черкаськими Мавпами»?
– Я – максималіст, мені хочеться вигравати все і, звісно, я хочу стати чемпіоном і в Україні, або, принаймні, зіграти у фіналі.
– Як поставилася до твого переїзду в Україну сім'я, чи приїде вона в Черкаси?
– Як я вже говорив, у мене було чимало запрошень від команд різних країн Європи, які вони знали. Але коли я сказав, що їду в Україну почув: «Оу, а де це?». Я думаю, моя дружина і донька незабаром приїдуть сюди і зможуть розширити свій кругозір.
– Я не хворію зірковістю. Думаю, що я – просто гравець, який вміє грати в баскетбол, і зіркою себе не вважаю.
– Тобі зараз 33, але судячи з тих швидкостей, які ти демонстрував у матчі проти «Донецька», себе почуваєш набагато молодшим?
– Так, я думаю, що відчуття в мене такі, ніби мені десь 26-27 років (сміється). Я майже півтора роки не займався професійно баскетболом і, як не дивно, відчуваю, що це серйозно мені допомогло. Зараз я себе почуваю просто чудово фізично і впевнений у власних силах.
– Чи маєш ти якийсь талісман?
– В мене лише один оберіг – це хрестик, який я постійно ношу з собою. Я простий хлопець, який вірить в Бога і він мені допомагає в усьому.
– Щодо перерви в кар’єрі, чим вона була обумовлена?
– Як не дивно, це не було пов’язано з якоюсь травмою. В мене є донька і в якийсь момент я відчув, що бути з нею для мене значно важливіше, ніж грати в баскетбол. Я переконаний, що це було правильне рішення. Однак я постійно підтримував форму. Окрім баскетболу, багато плавав та ходив на масажі.
© Баскетбольный клуб «Черкаські Мавпи»