«Черкаський спорт» вирішив дещо відійти від стандартної подачі матеріалів та поглибше зануритись у життя спортсменів. Тому ми вирішили прожити цілий день разом із найвідомішим тріатлоністом Черкас Олексієм Сюткіним, який люб’язно погодився підтримати наш експеримент. Спортсмен не лише дав змогу відчути на собі, що таке тріатлон, але й показав «Черкаському спорту» абсолютно іншу сторону спортивного життя нашого міста. Що з цього вийшло? Читайте далі!

6:30 – Будильник Олексія сповіщає про початок нового дня. І перше, що бачить спортсмен, коли прокидається, не сонечко у віконечці і не кохану дівчину, – а абсолютну темряву. «Взагалі не люблю, коли під час сну до кімнати потрапляє хоч якесь світло. Тому мені максимально комфортно, коли в кімнаті панує абсолютна темрява», – ділиться з нами Олексій Сюткін, нашвидкуруч застеляючи ліжко. Потім спортсмен біжить до ванної кімнати, де максимально швидко робить всі ранкові гігієнічні процедури. Як не дивно для такого вранішнього часу, спортсмен прокинувся у мегапозитивному настрої, яким потроху заряджав і сонних нас, журналістів «Черкаського спорту».

   Поки ми оговтуємось від такого вранішнього, але, як не дивно для нас, швидкого і легкого прокидання Олексія, як він уже починає робити ранкову зарядку. «Це зараз просто немає тренажерного залу перед басейном. Тому роблю віджимання 2 підходи по 50 разів. І на резині для плавання позаймаюся Мені, як бачите, так набагато легше прокинутись», – додає Олексій. І справді легко, адже нам, журналістам «Черкаського спорту», було важко прокидатися ще найблищі дві години.

   Покінчивши з ранковою зарядкою, Олексій вмить, подібно до Супермена, постав перед нами уже в спортивному екіпіруванні, яке, доречі, дуже йому личить. «Чогось не люблю «Найк», якось пошив мені там не зручний. А «Адідас» мені найкомфортніший», – розповідає спортсмен, уже заварюючи чай.    Доречі, хочу розвіяти стереотип стосовно суворого раціону і режиму харчування спортсменів. Адже побутує думка, що тріатлоністи харчуються за спеціально розробленими системами, вираховуючи калорії у всьому. Так от, Олексій  спростував цей міф. Насправді, секрет успіху тріатлоніста заключається у тому, щоб їсти часто, але не багато. «Такого немає, щоб я багато їв. Не їм майонезу, жирних продуктів. Намагаюся харчуватися максимально корисно і просто: різноманітні каші, спагеті, такого плану. Я постійно щось під’їдаю. А після бігу, обов’язково маю щось вкинути у рота, оскільки знаю, що мерзнутиму, якщо буде порожній шлунок», – говорить тріатлоніст. Тому харчується Олексій не менше 4-х,  а то й 5-ти разів на день. До того ж, спортсмен не дуже полюбляє снідати вранці, тому цілком обходиться чашкою запашного чорного чаю з печивом, яким пригостив і нас. Хоча раніше, зізнається спортсмен, він був справжнісіньким «кавоманом». Але останні досліди організму тріатлоніста показали, що у нього не вистачає кальцію в організмі. Тому Олексію довелося відмовитись від улюбленого напою, адже, за словами лікарів, кава вимиває кальцій із організму.

7:30 – Тихенько зачиняємо вхідні двері під’їзду та налаштовуємось на ранкову пробіжку. Адже на тренування Олексій полюбляє бігати, а не їздити. Тому, щоранку, пробігає близько 4-х кілометрів аж до басейну. Вирушаємо ми по звичному маршруту спортсмена від вулиці Гагаріна, через «Дніпро Плазу», потім до площі Богдана Хмельницького і вуличками прибігаємо до самісінького палацу спорту «Фотоприлад», де на спортсмена чекає ранкове тренування з плавання. Уже добігаючи до місця призначення, спортсмен зізнається, що його абсолютно не задовольняє стан доріг міста. Тимпаче, що взимку техніка бігу у спортсмена дещо інша ніж влітку, повільніша, ускладнена зовнішніми факторами, серед яких і багаточесленні вибоїни на шляху. «Якщо під час бігу ти хоч якось можеш під корегувати та оминути надскладні ділянки з вибоїнами, то для тренувань на велосипеді наше місто абсолютно не адаптоване. Їздити на велосипеді просто не реально. Один із найкомфортніших маршрутів для катання раніше був спуск до Дніпра, біля розважального комплексу «Бочка» і до водної станції. Але зараз там просто нереально не те, щоб проїхати, а просто пройти. Катастрофічна ситуація з дорогами у місті», – оминаючи чергову вибоїну, зізнається Олексій.

   Доречі, маршрут для бігу Олексій обирає максимально безлюдний. Спортсмен полюбляє побути наодинці під час пробіжки. Хоча, уже добігаючи до басейну, він згадав, що були в його практиці випадки, коли йому зіставляли компанію. «Безпритульний пес іноді пробігав зі мною відстань від будинку і аж до тренування. Ніби проводжав. Мені його аж шкода стало», – ділиться тріатлоніст. Подібний «партнер по бігу» колись був у спортсмена і на зборах у Ялті. Тоді, за словами Олексія Сюткіна, він їздив на велосипеді, а пес без відпочинку біг поряд всю дорогу туди і назад, пригадує спортсмен. Взагалі, як виявилось, вся родина Олексія любить тварин. «Тато у нас нещодавно підібрав на зупинці біле кошеня. То я дуже до нього прив’язався. І хоча поселили ми його на дачі, але щоразу як навідуюсь, то зустрічає мене як справжнього хазяїна. У нас вся родина любить тварин», – додає Олексій.

8:00 – Спостерігаємо з трибун басейну, як Олексій підкорює водну стихію. Спортсмен із неймовірною швидкістю та легкістю перепливає басейн раз за разом. Хоча, дивує те, як тріатлоністу вдається нормально тренуватись у таких умовах, адже у басейні, окрім Олексія, одночасно тренуються близько 13 осіб. Спортсмени уже просто не звертають увагу, штурхаючи один одного у воді, що для нас було справді дивно. «Умови у нас справді не супер, але вибору немає. Тому доводиться миритись з цим. Коли тренуюсь закордоном, то там максимум 3-4 людини можуть одночасно тренуватись, коли в нас це число іноді доходить і до 15-ти»,  – розповідає Олексій, витираючись рушником. Цього разу спортсмен проплив три кілометри за тренування. Зазвичай ця дистанція коливається від трьох  до п’яти кілометрів. 

   Доречі, у спортивних колах наразі побутує думка, що тріатлоністи займаються у басейні безкоштовно. За словами Олексія – це не так. Кожен спортсмен, у тому числі і Сюткін, щомісяця платять по 300 гривень. Адже федерація оплачує лише  три тренування на тиждень, а за таких умов нереально досягти хоч якихось результатів. Тому спортсмени і вимушені тренуватись за власні кошти.  «Звісно не задоволені умовами, адже басейн вже давно потребує капітального ремонту. Все протікає, капає, зношується. Є у нас в Черкасах ще один басейн у «Цезарі», але ж вартість його – 1000 гривень у місяць, що нам, нажаль, не по кишені», – розповідає Олексій.

10:00 – Олексій сідає в маршрутку і прямує додому. Після тренувань спортсмен зазвичай не бігає, адже після басейну голова не встигає висохнути і можна легко застудитись. Дорогою тріатлоніст дістає із рюкзака енергетичний батончик, яких у нього, здається, незліченна кількість, і пригощає нас. Спортсмен вживає їх як до тренування, так і після нього.

   Повертаючись до теми спорту, тріатлоніст зазначив, що для хорошого результату важливо займатися і у тренажерному залі, який у Черкасах, на його думку, лишає бажати кращого. «Зараз нам обіцяють збудувати новий тренажерний зал. Там де трикотажна фабрика будують центр. Ось там мерія хоче обладнати спеціально для нас тренажерний зал, де буде обладнання і для сухого плавання. а це дуже важливо для тріатлоністів», – ділиться спортсмен.

   За словами Олексія, дуже важливо для тріатлоністів плавати саме в басейні,  адже спорт наука точна, тому потребує достовірних результатів. Нормальні заміри можна зробити лише у басейні. Але питання у тому, наскільки правильні ці заміри, якщо спортсменам просто немає можливості «розкритись» і продемонструвати весь свій потенціал, адже їм постійно хтось заважає.

10:30 – Потрапляємо до квартири Олексія, де на нас уже чекає запашний обід приготований його мамою. Спортсмен вмить переодягається в улюблені домашні шорти та запрошує нас до столу, скуштувати суп на домашньому бульйоні. «Люблю мамині супи, вони найсмачніші. Адже там все найкорисніше. Взагалі ми м'ясо не купуємо, адже наш тато живе на дачі і тримає там курей, тому регулярно передає нам свіжу курятину, яку порівняти не можна з магазинною», – смакуючи, додає Олексій.

   Після обіду спортсмен нашвидкуруч зробив енергетичний напій із низкою добавок, які просто необхідно вживати тріатлоністу. Адже, за словами Сюткіна, задля нормального функціонування спортсмен має з’їдати у день близько 2 кілограм м’яса, а організм людини може переварити лише 500 грам. Тому такі енергетичні напої є просто необхідні, щоб організм отримував ту кількість поживних речовин, яка забезпечить спортсмену сили на черговому тренуванні.

11:30 – Пообідавши та перемивши посуд, спортсмен прямує до своєї кімнати, де знову розстеляє ліжко та зашторює вікно. Олексій готується до денного сну, який має бути не менше двох годин. «Сон для мене обов’язків, адже це своєрідне відновлення сил та енергії перед вечірнім тренуванням», – розповідає тріатлоніст. Перед сном спортсмен ще встигає переглянути декілька спортивних сайтів, після чого вимикає світло і лягає спати.

15:00 – Спортсмен готується до нового тренування. Тому, щоб підкріпитися перед новими навантаженнями, Олексій ще раз обідає. «Нажаль, поспати виходить не завжди. Наразі лікую ногу, тому іноді доводиться пропускати денний сон, адже ходжу до лікарні на процедури. Але поспати завжди хочеться», – сміється спортсмен.

   Вдруге Олексій обідає уже не супом, а запашною кашою, яку запиває ще одним своїм фірмовим коктейлем: «Щоб тримати себе в тонусі, то я приймаю спеціальні спортивні препарати, амінокислоти, і все таке. Ось у цьому напої вже є готові амінокислоти, які потрапляють одразу в м’язи, що дуже важливо для тріатлоністів», – розповідає Олексій Сюткін.

15:30 – Прямуючи на наступне тренування, Олексій почав ділитися своїми спогадами про різноманітні змагання та суперників, з яким йому доводилось змагатись. Як виявилось, найсильнішими суперниками українців на світовій арені є британці, росіяни та німці. За словами спортсмена, у тріатлоністів з цих трьох країн дуже високий рівень підготовки, оскільки вони не зіштовхуються з проблемами, які є у нашій країні . Кожен спортсмен має вкладати чималі гроші у свій розвиток, що наразі по кишені далеко не всім. «Для великого спорту потрібні великі грошові вливання. Ми на різних рівнях працюємо. Можна сказати, що ми, порівняно з ними, займаємося любительським спортом. Для них немає проблеми кудись поїхати, коли у нас є проблемою елементарна участь у змаганнях в іншому місті, що вже за країни казати», – говорить тріатлоніст.

16:00 – Олексій Сюткін уже підкорює бігову доріжку спортивного комплексу «Манеж». На відміну від більшості спортсменів, які тренуються поряд з Олексієм, тріатлоніст бігає без наушників. Олексій не є прихильником музики. Для нормального ритму тренування йому, навпаки, потрібна тиша і спокій.

   Під час невеличкої перерви після бігу перед басейном ми поцікавились у спортсмена чи часто він пропускає тренування, адже всі іноді просто потребують посидіти вдома перед телевізором та побити байдики. Але це, як виявилось, не про Олексія Сюткіна. Спортсмен чітко дотримується графіку тренувань, навіть новорічні свята для нього не привід скасовувати тренування. Єдина причина, по якій спортсмен дозволяє собі пропустити тренування – це погане самопочуття. «Тільки коли погано себе відчуваю, тоді я можу пропустити тренування, щоб остаточно не захворіти. Але це відчуття приходить з досвідом. Адже під втомою завжди здається, що ти хворий, але, насправді, це лінь, яку потрібно просто перебороти. Перша втомлюється нервова система, тому часто здається, що ти хворий, але насправді, це не так», – переодягаючись, говорить тріатлоніст. Після тренування в «Манежі» Олексій Сюткін вирушає до палацу спорту «Фотоприлад», де розпочне наступне тренування в басейні.

18:30 – По дорозі до басейну спортсмен знову з’їдає черговий енергетичний батончик. «Багато енергії витрачаєш. Я беру шоколадку енергетичну чи яблучко, головне щоб солодке. Ще люблю сухарики з родзинками брати. В супермаркеті їх не можна купити, оскільки це спортивне харчування. Їм, щоб максимально швидко і смачно відновлювати сили та не мерзнути після басейну», – розповідає спортсмен.

   Згодом Олексій знову занурюється у воду і, справді,  вже з новими силами починає тренування на воді. Цього разу плавання тривало аж півтори години. Тріатлоніст із легкістю проплив цілих п’ять кілометрів. Олексій Сюткін стверджує, що такого графіку дотримуватиметься аж до 24-го січня, коли вирушить на спортивні збори тріатлоністів до Кіпру. Там спортсмен сподівається відпрацювати свою техніку їзди на велосипеді. Адже в Черкасах йому доводилось компенсувати велосипедну їзду на спеціальних станках, які імітують велосипед. «Оскільки я займався на велосипеді аж до листопада, то вирішив зробити перерву, а два місяці без велосипеду це абсолютно нормально. А взагалі, коли сніжна погода, то ми пересідаємо на байки з шосейних велосипедів і катаємося в лісі. у цьому році так каталися аж до грудня. Але навіть якщо б захотів, то мабуть зараз не вистачило б сил на велосипед. Адже тренування по плаванню і бігу дуже виснажливі. Тут немає фізично куди втискувати велосипед, тому що потрібно щось знімати», – розповідає Олексій. І справді, коли спортсмени відкривають весняний сезон тренування, то знімають заняття або з бігу, або з плавання, адже все це навантаження одразу організм може просто не витримати.  

   Всі ці зусилля Олексій докладає не просто так. Адже спортсмен хоче потрапити не кудись там, а на самісінькі Олімпійські ігри! Щоправда для цього йому справді треба «гори звернути», адже покищо рейтинг спортсмена не дозволяє йому кваліфікуватися на Олімпіаду. У Олексія Сюткіна наразі є лише один шанс зачепитися за омріяні змагання – досягати найвищих результатів. А це значить, що йому потрібно вигравати або бути близьким до п’єдесталу на одному із топових чемпіонатів. Зараз Сюткін всіма думками вже в Ізраїлі. «Пік форми має припасти на чемпіонат Європи. Планую тренування до дрібниць, що з часом збільшує мою швидкість і силу. Наразі роблю удар саме на швидкісні якості та витривалість, щоб було потім за рахунок чого додавати у швидкості на змаганнях. Роблю все від мене залежне і, думаю, що все має вийти», – з палаючими очима розповідає спортсмен. Саме там у квітні відбудеться чемпіонат Світу, на якому черкасець поставить на карту все. Задля того, аби отримати ліцензію, Сюткіну потрібно бути в десятці кращих тріатлоністів світу.

20:00 – Олексій нарешті потрапляє додому. Оперативно приймає душ та вже з новими силами повертається до нас на кухню, де готується запашна вечеря. Похапцем шукає дистанційне керування від телевізора та вмикає вечірній випуск новин на «СТБ». Спортсмен пильно слідкує за всим, що відбувається у світі. «А стосовно хобі, то люблю, коли видається вільний час, ходити до кінотеатру або ж з племінниками гуляти. Дуже їх люблю», – розповідає Олексій із теплою посмішкою на обличчі.

   Після вечері у спортсмена лишається час поринути з нами у спогади та розповісти, як же він почав займатися тріатлоном. Як виявилось, Олексій потрапив до цього спорту не одразу. Спочатку хлопець шукав себе і у карате, і у футболі, і в авіамоделюванні. Але все це, за словами Олексія, йому швидко обридало. «Футбол це взагалі не моє було. Любив бігати, але на легку атлетику не хотілося йти. Може мені ніхто не запропонував, але це було б дуже нудне заняття, як для мене, просто бігати», – сміється Олексій.

   А про тріатлон хлопець дізнався, коли до його школи завітав тренер, який набирав групу для тренування. Олексій спробував і йому сподобалось. Про що свідчить його участь у чемпіонаті України вже у наступному році. «Тріатлон звабив мене не лише своєю динамікою, але й тим, що там треба було їздити на велосипеді. Оскільки в мене ніколи не було спортивного велосипеда, то мені було страшенно цікаво навчитися на ньому їздити», – пригадує Сюткін.

   Хоча зараз спортсмен зітхає, оскільки цей спорт у нашій країні, за його словами, тримається лише на ось такому запалі та ентузіазмі. «В інших країнах це дуже масовий спорт, багато людей бере участь змаганнях з тріатлону. Для любителів навіть більше турнірів організовують ніж для професіоналів. Це дуже  видовищне дійство. Все гарно виглядає, особливо коли наявні вертолітні зйомки. В Гамбурзі, наприклад, навіть центр міста перекривають для тріатлону. Дуже гарний вид спорту», – ділиться спортсмен.

   Але, повертаючись до України, посмішка на його обличчі поступово зникає. Адже єдине місто, де більш менш реально займатися тріатлоном, за словами Сюткіна, це Дніпропетровськ. Доречі, у цьому місті навіть планують провести кубок Європи. «Вони дуже гарно набережну реставрували, є обладнана траса та можливість бігти по пірсу», – говорить Олексій. Спортсмен переконаний, що в України є всі перспективи проводити масштабні світові змагання з тріатлону. Але питання у тому, хто допоможе стати цьому  виду спорту масовим та цікавим, хто нарешті почне вкладати у цей вид кошти аби зробити його справді популярним серед українців. Адже тріатлон по кищені далеко не всім.

22.00 – Олексій прямує до своєї кімнати, де ще раз переглядає новини на спортивних сайтах. «Раніше грав у комп’ютерні ігри, але  зараз не граю, бо дівчина ображається. Люблю щось цікаве почитати про спорт, фармакологію в спорті, про все, що сприяє моєму спортивному росту чи результату. Також люблю щось пошукати в інтернеті, в спортивних магазинах»,  – ділиться Олексій, гортаючи інтернет сторінки.  

   На наше останнє запитання про те, на кого рівняється Олексій Сюткін, він відповів навіть не задумуючись: «Це людина, яка теж займається тріатлоном, йому 36 років. Він займається не на олімпійських дистанціях. Це мій друг Віктор Зємцев. Мені подобається його погляди на життя, те, який він життєрадісний, працелюбний. Я б із задоволенням перейняв у нього деякі якості». Далі спортсмен вимикає комп’ютер, розстеляє ліжко та прямує на кухню випити традиційну склянку молока. Уже перед самісіньким сном, ми прощаємось із Олексієм та лишаємо спочивати у його затишній оселі.

    P.S. Що ж, можна сказати, що нам вдалося хоч трошечки, але таки приміряти на себе складнощі буденного життя черкаського тріатлоніста. І, чесно кажучи, тепер важко критикувати якісь огріхи наших спортсменів. Адже подивившись, в яких умовах вони тренуються, розумієш, що кожен результат дається їм непосильною працею та терпінням. Олексій Сюткін продемонстрував «Черкаському спорту», як крок за кроком виборює для себе перепустку на майбутні Олімпійські ігри і чого коштує місце на п’єдесталі звичайному черкаському спортсмену.