Майже все своє життя він не пройшов, а пробіг.Йому вдалося усього за декілька днів з легкістю подолати дистанцію від Черкас до Польщі, що зробило його справжньою легендоюу спортивних колах.

Невтомний, бадьорий та привітний Юрій Воробйов у свої 78-м років продовжує підкорювати нові дистанції та намагається залучити до цього виду спорту якомога більше черкащан. «Черкаському спорту» Юрій Воробйов розповів про старт своєї спортивної кар’єри та особливості такого виду спорту, як біг.

- Юрію, розкажіть, коли почали займатися бігом?

- Спортом захопився саме під час навчання. До армії я навчався на заочному відділенні Московського енергетичного інституту. Але змушений був перервати навчання через службу. Три роки відслужив в армії та знову поновив навчання на заочному відділенні. Там мене просто залучили до участі у різноманітних естафетах, спартакіадах та змаганнях. Спочатку просто брав участь для забави, але потім мені дуже сподобалось займатися бігом, втягнувся та «розсмакував» цей вид спорту. Почав займатися оздоровчим бігом, активно тренуватись

- Як Ви потрапили до Черкас?

- Після закінчення навчання я працював на заводі із шкідливими речовинами. Відчув, що здоров’я починає погіршуватись і вирішив радикально змінити клімат, адже Сибір далеко не для всіх. У квітні 1964 року перебрався до Черкас. Але зміна місця проживання не завадила мені продовжити свої тренування, знайти прибічників та вже тут почати брати участь у різноманітних всеукраїнських та міжнародних змаганнях. У Черкасах влаштувався на роботу, знову вступив до університету та отримав кандидата наук.

- Коли біг переріс із захоплення у серйозне заняття?

- Мабуть по закінченню навчання. Адже я побачив і відчув, що це моє. До того ж, на одному із щорічних чемпіонатів, де бігав три кілометри з перешкодами, я отримав кандидата у майстри спорту. Після цього почав займатись ще наполегливіше.

- Чи не пробували Ви займатись іншими видами спорту?

- Чесно кажучи, з часом біг став для мене незамінним як на фізичному, так і на психологічному рівнях. Біг завжди додавав мені енергії та налаштовував на позитивний настрій. Іноді саме під час бігу народжувались найцінніші ідеї. Розумів, що біг – це добре для мене. Адже не кожному це дано і далеко не кожен це може. Заняття цим видом спорту потребує дуже сильної витримки та наполегливості. Також має бути чіткий режим дня: відпочинок, харчування, робота, тренування. Якщо цього режиму недотримуватись, то досягти якогось результату практично неможливо. Навіть якщо займаєтесь оздоровчим бігом, все одно потрібен чіткий режим дня. Інакше біг може навіть нашкодити.

- Юрію, як виникла ідея створення клубу любителів бігу?

- Насправді, ця ідея належить не мені, я є лише її реалізатором. У Черкасах мене просто захопили довгі дистанції. Починав із трьох кілометрів і пробував пробігати все більше і більше. Спробував і побачив, що мені це вдається. Дистанції почав поступово збільшувати, бігав від Черкас до Сокирно. Робив це не сам, а з друзями. Про мене дізнались і запросили до профкому у відділ спорту, де попросили організувати клуб любителів бігу. Спочатку поставився до цього максимально «холодно», адже це крім власних тренувань треба було організувати та залучити інших людей. Але, подумавши, я все ж таки погодився та створив перший і єдиний у Черкасах клуб любителів бігу «Ритм».

Клуб спортивного бігу «Ритм» існує і досі. Але зараз важче збиратися, адже немає змоги орендувати хоч якесь приміщення, а попереднє – відібрали. Але це нам не заважає збиратися та щомісяця проводити власні змагання. А так, то кожен учасник займається сам по собі.

- Марафон, який запам’ятався вам найбільше?

- Мабуть це пробіг Черкаси – Краків (Польща). Завдяки газеті «Радянський спорт» я дізнався, що і в інших містах існує низка таких клубів. Спробував налагодити з ними зв'язок. Отак і виникла ідея організувати пробіг Черкаси – Краків (Польща). Цей пробіг став одним із наймасштабніших у Черкасах. Адже він тривав цілий тиждень та охоплював неймовірно велику дистанцію. У заході брали участь не лише українські спортсмени, а й польські. Щодня кожен пробігав не менше 30 кілометрів. І вже через день після закінчення нашого забігу ми брали участь у Міжнародному напівмарафоні в Кракові. 

- Коли Ви вирішили завершити свою кар’єру у цьому виді спорту?

З 1985 року по 2005 рік, за моїми підрахунками, пробіг 38 міжнародних марафонів (кожен не менше ніж 42 км). І вже після 2005 року вирішив не «рвати» своє здоров’я і збавити темпи. Тому беру участь лише у напівмарафонах (максимум 21 км). Я веду щоденник з 82-го року, де фіксую усі свої досягнення та фіксую усі пройдені дистанції. Ось з 1984 року по 2011 рік я вже пробіг близько 70 тисяч кілометрів, тобто більше ніж екватор. Але, попри вік, все одно намагаюсь в місяць пробігати не менше 200 кілометрів.

- Чи допомагає біг у Вашій професійній діяльності?

Звісно, адже я завжди тримаю себе в формі та маю гарний настрій. Зараз працюю в охоронному агентстві. Адже сімейне положення не дозволяє не працювати. Але навіть на роботі не перестаю займатись. Замість сидіння я займаюся оздоровчою ходьбою.

- Чи дотримуєтесь Ви якогось режиму дня?

- Обов’язково! Складаю графік роботи на три дні вперед та маю чітко визначений режим, який намагаюсь не порушувати. Кожного дня лягаю спати не пізніше 22:30 годин, а прокидаюсь о 5:30 ранку. Тобто мій максимум – не більше шести з половиною годин здорового сну. Харчуватися намагаюсь тричі на день в один і той же час. Стосовно раціону, то тут намагаюсь вживати багато овочів, фруктів, каші, а м’ясні продукти намагаюсь дещо обмежувати. Такий режим мене задовольняє і забезпечує мені гарне самопочуття щодня.

- Юрію, чи підтримує ваші заняття бігом дружина?

- Так, звісно підтримує. Вона навіть у нас в групі підтримці. Із дня заснування клубу «Ритм» вона зі мною весь час. Намагається бути поряд на всіх забігах та у всіх подорожах. Її обличчя я бачу майже на кожній фінішній прямій, вона завжди піклується про те, щоб на пункту харчування у мене було що перехопити та завжди знаходить потрібні слова підтримки. Єдине, що не вдалося їй поїхати зі мною за кордон, причиною цього було мале фінансове забезпечення. Також у групі підтримці перебувають дружини спортсменів, які є учасниками нашого клубу.

- Чи підтримуєте Ви зв’язки зі спортсменами, з якими доводилось змагатися змолоду?

- Так, обов’язково! Адже багато з ким не лише хороші колеги, але й друзі. Підтримую зв'язок із спортсменами із Рівного, Полтави. Там теж є клуб любителів бігу, з яким ми активно співпрацюємо. Іноді рівненські спортсмени приїжджають до нас, іноді – ми до них. Співпрацюю та підтримую зв'язок із спортсменами різного віку. У свої 78 років я маю багато друзів, яким від 20 до 30 років. Ось 16 жовтня 2011 року ми організовували черговий пробіг у Холодному Яру. То я пробіг з юнаками усю дистанцію в 17 кілометрів усього за півтори години.

- Ви маєте якесь хобі?

- Так, є. Я самостійно навчився грати на акордеоні. І ось коли у нас якісь змагання, то обов’язково беру свій музичний інструмент та  вже після всього, у неформальній обстановці, граю та співаю пісні разом з друзями. Також у нас з дружиною є і спільне хобі – це наш будиночок за містом. Там ми, як кажуть, відводимо душу. Пораємось на городі, саджаємо дерева та просто насолоджуємось повітрям.

- Чи не пробували Ви залучати до бігу свою родину?

- Звісно спробував. Більше того мені це вдалось. Але, нажаль, зараз таке життя, що не завжди всі можуть займатися тим, чим хочуть. Я маю двох синів. Старший син живе в Черкасах, працює художником по кераміці та має сім’ю. Молодший син проживає у Білорусії, теж займався бігом, навіть брав участь разом зі мною у змаганнях у Франції. Але зараз відійшов від спорту, адже сім’я забирає багато часу. Тому зараз я щасливий дідусь, адже маю чотирьох внуків та правнучку! Намагаюсь два-три рази на рік їздити у Білорусію та провідувати внуків. Коли приїжджаю до них, то намагаюсь залучити їх до бігу. Молодший онук, якому вісім років, завжди на мене рівняється та намагається бігати зі мною. Якщо приїжджаю до них взимку, то обов’язково займаюсь загартуванням. Іноді доводиться стикатися з подивом оточуючих. Адже, незважаючи на мороз, я бігаю в шортах та футболці, що дуже вражає людей.

- Як Ви можете оцінити розвиток цього виду спорту сьогодні?

- Порівнюючи моє покоління спортсменів і теперішнє, я можу сказати, що сьогоднішня молодь значно слабша. Якщо брати зокрема біг, то зараз він знаходиться на межі занепаду. Адже молодь шукає легких шляхів та має слабке здоров’я, а цей вид спорту вимагає терпіння, міцного здоров’я, наполегливості та праці над собою, на що здатні далеко не всі. Коли я був юнаком, то я розумів, що мій скарб – моє здоров’я. Я був один в родині, батько загинув і ставши дорослим, я розумів, що якщо зі мною щось трапиться, то мені ніхто не допоможе, я маю розраховувати лише на себе. Тому ніколи не курив та завжди знав міру алкоголю. Я виборював і працював над кожним сантиметром кожної дистанції, яку поступово, завдяки праці, збільшував і збільшував. Навіть зараз у моєму клубі любителів бігу більше людей середнього чи похилого віку. Я думаю, що проблема ще і у відсутності якісної та постійної пропаганди спорту.

- Юрію, щоб Ви могли порадити молоді, яка хоче займатися бігом?

З висоти свого спортивного досвіду, адже займаюсь бігом близько 40 років, я можу порадити три речі. Перша – це відмовитись від шкідливих звичок, адже не можна займатися спортом, якщо ти не бережеш свого здоров’я. Друга порада – це чітко визначений режим дня. Ви маєте бути хазяїном свого часу та вміти як працювати, так і відпочивати. І третє – це вміти бути наполегливим та витривалим. Адже будь який вид спорту потребує великого терпіння та розуміння, що будь-який результат є реальним, якщо ти наполегливо працюєш!