47-річний бодібілдер Андрій Ященко не втомлюється демонструвати високий результат. Досвідчений спортсмен вже давно міг змагатися у ветеранських турнірах, проте продовжує випробовувати себе у відкритій категорії бодібілдингу.

Нещодавно Андрій Ященко став володарем кубка України з бодібілдингу, днями повернувся з Чехії, де став бронзовим призером одного з найпрестижніших турнірів – «Містер Олімпія». Про ці та інші звитяги, тривалу та цікаву спортивну кар’єру ми поспілкувалися з досвідченим бодібілдером.

– Андрію Павловичу, вітаємо вас із бронзою «Містера Олімпія». Розкажіть, будь ласка, про ці змагання, на скільки вони були цікавими та складними?

– Змагання були дуже цікавими та складними водночас. Це дуже високий рівень. Престижно для будь якого спортсмена, який займається бодібілдингом та фітнесом, потрапити на такі змагання. Просто взяти участь. А якщо здобути якесь призове місце – це просто мрія. І я задоволений своїм виступом. Розраховував потрапити до фіналу, вийшло потрапити в призи. Дещо не очікувано. Не те, щоб я не вірив у свої сили. Все-таки потрібно враховувати, що я ветеран, виступаю у ветеранській категорії. На «Містері Олімпія» не було ветеранського змагання, тому я був у відкритій категорії. Тому прийшлося змагатися з усіма найсильнішими спортсменами. Враховуючи рівень та престиж змагань, я задоволений!

– Разом з вами змагалися спортсмени з усієї Європи?

– Так, на цих змаганнях були спортсмени з 30-ти країн. Взагалі організатори, які проводять «Містер Олімпія» в Америці, вирішили провести такі ж змагання у Європі, для того щоб поширювати цей турнір по всьому світу. У 2010-му році вони провели змагання у Лондоні, потім у Празі відбулися змагання серед жінок «Міс Олімпія». І з цього року вони вперше проводять повноцінну масштабну «Олімпію», яка відразу побила рекорди по масштабах.

– Що можете сказати про суперників. На скільки серйозне було представництво?

– Рівень змагань дуже високий. Що б ви розуміли, два тижні до старту «Олімпії» проходив чемпіонат Європи в Іспанії, то чемпіони та призери Європи не потрапляли навіть до фіналу. Рівень дуже високий, я ж кажу, чемпіон Європи не потрапив до фіналу. Стосовно моїх суперників, то всі у минулому були чемпіонами «Олімпії». Італієць, котрий посів четверте місце, минулого року став чемпіоном американського «Арнольд Класік», француз, який став другим, багаторазовий чемпіон Європи та призер «Арнольд Класік». Тобто всі чемпіони Європи, як мінімум. Тому, я серед них був найменш титулованим, своєрідною «темною конячкою». Тим престижнішою та ціннішою є для мене ця медаль.

– З огляду на це, ваш вихід до фіналу та бронзова нагорода, наскільки це стало несподіванкою для присутніх у залі та суддів?

– Так, дуже багато хлопців, спортсменів та суддів підходило до мене та вітало з цією нагородою. Всі висловлювали свої щирі привітання. Особливо враховуючи мій вік. Там був цікавий німець, котрий посів шосте місце. Він гарно говорив англійською, то ми з ним розговорилися і він як дізнався скільки мені років, дуже здивувався. Каже: «ти як мій батько!» Тобто висловлювали захоплення та повагу. Це, безперечно, дуже приємно.

– Ми заговорили про вік бодібілдера. В якому віці у цьому виді спорту розквіт?

– Знаєте, пік спортивної форми в цьому виді спорту починається десь з 24-ох років. Коли розквітає чоловіча сила, м’язовий та гормональний рівень. Все це від 24-ох до 35-ти. Далі йде різкий спад. Ветеранські змагання з бодібілдингу проводять з 40-ка років. Мені вже скоро буде 48. Я вже для ветерана не наймолодший. Ще трохи і я зможу виступати у другій ветеранській категорії 50+. Тому виступати з молодими суперниками мені дуже цікаво та водночас складно. Втім це виклик для мене.

– Розкажіть як готувалися до «Містер Олімпія» і як взагалі проходить підготовка до важливих стартів у бодібілдингу?

– Було складно готуватися після виграшу кубка України. Складно в тому плані, що п’ять тижнів лишалося до змагань. Такий термін, що і не відпустиш сильно форму, що можна її не повернути, й тримати дуже довго. Це був найскладніший момент. За ці п’ять тижнів особливо нічого не додаси, головне не втратити. Складний період. Якби тиждень-два між змаганнями – було б добре, або взагалі більше – місяць-два-три. За цей час можна розслабитися, відпустити себе, поїсти, потренуватися у своє задоволення, а вже потім сідати на дієту та серйозно готуватися. Тому в цьому плані було складно, приходилося всі п’ять тижнів тримати форму. У нашому виді спорту так і готуємося, в цьому і полягає складність.

– За короткий проміжок часу вам підкорився кубок України та бронза «Містера Олімпія». Як можете оцінити цей сезон для вас і до чого готуєтеся далі?

– Звісно, ці два досягнення дуже цінні для мене. Тому цей відрізок кар’єри дуже вдалий для мене. Проте ще є до чого прагнути. Зараз я почну готуватися до «Арнольд Класік». Минулого року я там посів четверте місце. Цього року хочу реабілітуватися та заявити про себе, що я достойний більшого. Також планую поїхати на чемпіонат світу, ще навіть не визначився який саме. В один час проходитимуть відкритий чемпіонат світу та чемпіонат світу серед ветеранів. У цьому плані більшу роль грає країна, Мексика чи Бразилія. Тому буду робити вибір з огляду на країну. Тобто планів та завдань чимало, буду готуватися!

– Вам 47 років, проте останнім часом ви демонструєте пристойний та навіть сенсаційний результат. Втім про вашу ранню кар’єру відомо не багато. Знаємо, що у вас була тривала пауза у виступах.

– Почав займатися я з 80-их років. Мої перші змагання – це 83-ій чи 84-ий рік. Пам’ятаю, це була матчева зустріч міст СРСР у Харкові. Там я посів п’яте місце. Потім вже після служби в армії, у 1987-му році я поїхав до Львова. Це були перші серйозні змагання, де став третім. І вже через кілька місяців потому я став чемпіоном України серед юніорів. А ще через два роки у 1991-му році вперше виграв Україну у відкритій категорії. Це був мій перший престижний результат. І я його повторив лише нещодавно, у 2014-му році. Тобто через 23-ри роки! А стосовно паузи, то вона була цілих 15 років. Так склалося, що я поїхав до Канади, там працював тренером. І одного разу дівчина, яка займалася у нашому залі, попросила мене готувати її до змагань. Я ретельно з нею попрацював та ми поїхали на змагання, і я зайшов до зали, відчув змагальну атмосферу й мені захотілося повернутися. Я їй сказав, що через рік виграю ці змагання. Так і сталося, через рік я виграв чемпіонат Онтаріо. Потім у 2007-2008-их роках продовжив займатися, дійшов до чемпіонату Канади, а потім повернувся до України і знову пауза. Повернувся до змагань минулого року. Фактично зараз я лише рік виступаю.

– Ви руйнуєте стереотипи та після тривалих пауз у змаганнях повертаєтеся та демонструєте пристойні показники. Скажіть, на скільки складно повертатися і що вас спонукає до цього?

– Ви знаєте, я завжди сумую за цим. Скільки б я не відпочивав, скільки б не займався чимось іншим, все одно до цього повертаюсь. Я присвятив бодібілдингу великий шматок свого життя, мені це подобається, я люблю це. Це те, що приносить мені задоволення, оця боротьба, особливо коли виграєш! У кожного чоловіка повинно бути щось в житті. Не обов’язково бодібілдинг, це може бути інший спорт чи захоплення. Так сталося, що я не став бізнесменом, а у спорті в мене все виходить. Чим я тільки не займався, де себе не пробував, але відчуваю, що спорт – моє покликання. Тут можу себе реалізувати, бути взірцем для хлопчиків. Це здоровий образ життя, не пити й не палити, правильно харчуватися, займатися спортом. Це нормально, це здорово!

– Бодібілдинг специфічний вид спорту. На скільки він складний у плані підготовки до змагань, вибудовування фізичної форми, «сушки» свого тіла, тощо?

– Будь який вид спорту складний. Не можна сказати, що плавання – легкий вид спорту. Чи легка атлетика – вона легка. Ні. Будь який спорт – це праця. Складна, монотонна праця. Численні тренування роками, інколи декілька разів на день. Потрібно багато в чому собі відмовляти, це дієти, багато чого. Це все дуже складно. Будь який вид спорту складний. Навантаження на організм серйозне. А спорт – це наднавантаження. Це коли ти намагаєшся кожен раз виходити за межі своїх можливостей. Терпіти й терпіти. У кінцевому випадку, виграє той, хто більше терпів. Наш вид спорту відрізняється оцим, як ви кажете, «сушка», дієта. Тобто подвійне навантаження – дієта та серйозні фізичні вправи. Але для організму, напевно, горілку пити й курити більш шкідливо (сміється)!