Черкаські спортсмени готові змінити м’яч і боксерські рукавиці на зброю та йти захищати Батьківщину.

   Грузин за національністю, українець у душі. Мішико Беселія – перший представник Черкащини на профринзі. Боксер досі не програв жодного поєдинку. І кожну перемогу присвячує Україні. Нині Мішико вже тренує нове покоління боксерів. Каже: виховує не просто спортсменів, а справжніх патріотів.

   «Я давно живу в Україні та підтримую український народ у прагненні жити в мирі та злагоді. Хочу сказати людям, щоб не велися на провокації. Не потрібно сваритися, треба пам’ятати, що ми всі – братський народ. Тому, звісно, я проти усіляких силових сценаріїв. Адже жодна виграна битва не варта людського життя», – говорить боксер Мішико Беселія.

    Проти втручання в Україну й член національної збірної з кікбоксингу Артем Савенко. Спортсмен має багаторічний спортивний досвід та неодноразово відстоював честь України на різноманітних європейських та світових першостях. Нині разом із Мішико Беселія виховує вже нове покоління бійців. Їх вчить не лише прийомів, але й вміння уникати вирішення конфліктів силою.

    «Треба змалечку привчати не вирішувати проблеми силою. Щодо складної ситуації в Україні, то я проти війни. Взагалі вважаю, що це все – інтриги політиків, а страждають від цього люди. Тому цю ситуацію потрібно вирішувати лише мирним шляхом», – говорить Артем Савенко, кікбоксер.

    Не словом, а ділом. Багаторазовий володар Кубка світу з кікбоксингу Сергій Черкаський був серед перших добровольців захищати кордони України. Спортсмен подався до військомату, як тільки дізнався про мобілізацію. Вистоявши довжелезну чергу, він лишив свої координати та згодився захищати Батьківщину у перших рядах. Хлопець зізнається: серйозного військового досвіду немає, адже в армії не служив. 

    «Не служив, але маю досвід ведення боїв, адже кікбоксер. Коли ще був спортсменом, ми їздили на різноманітні збори. Там тренувалися, навчалися. Це було цікаво, але тоді був мирний час. А зараз це вже не жарти», – говорить Сергій Черкаський, кікбоксер.

    Сергій Черкаський у недалекому минулому – відомий спортсмен. Він тричі ставав володарем кубка світу. За це потрапив до книги рекордів кікбоксингу. На своїй сторінці у соціальних мережах спортсмен гучно заявив: «Я – українець і я цим пишаюся! За Україну до кінця! Боже, молю, вбережи від війни. Слава Україні! Героям слава».

    Проти війни і черкаські веслярі. Окупація Криму перекреслила їм чимало планів. На півострів спортсмени їздили на спортивні збори та змагання. Нині на це табу. Та найважче, каже директорка ДЮСШ із веслування, пояснити дітям, чому нібито братський народ йде на Україну війною.

    «Діти в нас є як із проукраїнських сімей, так і проросійських. Є діти військових, які переїхали жити в Україну. Дуже складно варіювати в поясненнях у складеній ситуації, важко пояснювати, чому скасували змагання, чому там зараз бути небезпечно», – бідкається директор ДЮСШ із веслування Катерина Коваленко.

   Змінити м’яч на зброю та боронити країну готові й гравці черкаського "Славутича". Свою останню гучну перемогу вони присвятили єдності України. Футболісти переконані: головне зараз – будь-що триматися разом.

   «Український народ – це досить сильна нація. Хочеться побажати всім успіхів, єднання і щоб всі наші чиновники вирішували мирним шляхом долю України», – коментує футболіст ФК "Славутич" Олександр Батальський.

    Не лишився осторонь кривавих подій в Україні й лідер київського футбольного клубу "Динамо" Олександр Шовковський. У коментарі одному з всеукраїнських каналів, спортсмен висловив свою занепокоєність останніми подіями. Шовковський наголосив: війна проти народу не може лишити байдум нікого. Опісля зізнався: що українська революція змусила його зрозуміти слова свого дідуся, який ще змалечку вчив спортсмена цінувати мир.

   «Я не хочу коментувати щодо політичної ситуації в нашій країні. Але те беззаконня, яке відбувається, не може залишити байдужим будь-яку людини, яка проживає тут. Я згадую свого дідуся, який завжди піднімаючи тост, перші слова, які він говорив, це «за те, щоб не було війни». Це залишилося у мене в серці ... Вибачте», - Шовковський зі сльозами на очах відвернувся від камери.

   Попри бадьорий настрій та віру у мирне майбутнє настрій, кожен спортсмен-патріот молиться: аби змінити інвентар на зброю таки не довелося.