Черкаські лучники в заручниках підвалу. Новий сезон вони розпочинають без літнього майданчика для тренувань. Спортсмени вимушені стріляти або ж у підвалі, або ж просто неба в імпровізовані мішені.

   «Дистанція від щита до спортсменів 4 метри. А змагатися будемо на 70 метрів. Як можна в таких умовах підготуватися до змагань», – показуючи відстань від спортсменів до мішеней, говорить Наталія Калініченко, тренер зі стрільби із лука.

   І в таких умовах черкаські лучники тренуються із дня в день. У приміщенні розрахованому на лучників-початківців займаються майстри спорту та чемпіони України зі стрільби із лука. Для професіоналів, говорять спортсмени, такі дистанції закороткі. Серед тих, хто щодня страждає від коротких дистанцій – майстер спорту України Софія Новіцька. Дівчина входить до резерву юніорської збірної України зі стрільби із лука. Нині готується до чемпіонату України, який заплановано на квітень. Та у своїх силах дівчина сумнівається, адже після підвалу стріляти на довгі дистанції надзвичайно важко.

   «Дуже складно, тому що багато людей. Зал маленький, не встигаємо по часу. Спортсмени високого рівня тренуються по 3-4 години, а в нас є змога лише по 2 години тренуватися. Батьки чим можуть допомагають, але тут зарадити не можуть. Іноді доводиться тренуватися просто біля житлових будинків. Питаємо у людей чи можна постріляти у них під вікнами і займаємося», – ділиться Софія Новіцька, лучниця.

   Ані старі стріли, ані лук, ані тісне приміщення не стали на заваді високим результатам. Юлія Щепак – чемпіонка України. Цьогоріч вона з легкістю пройшла відбір на чемпіонат світу. Та потрапити туди Юлії так і не вдалося. Бо не має коштів на візу. У спортсменки – двійко малих діток. Зізнається: без чиєїсь підтримки реалізуватися у цьому виді спорту надзвичайно важко.

   «Їздити на змагання за власний кошт у мене немає можливості. Купити стріли чи лук – теж немає можливості. Дуже складно зараз. У мене працює лише чоловік. Він воєнний. Я не працюю. Якщо піду, то не зможу займатися спортом… І з дітьми потрібно комусь займатися», – говорить Юлія Щепак, лучниця.

   За тепла стрільці вимушено тренуються просто неба біля житлових будинків. Бо підготуватися до змагань на великі дистанції, пояснюють, у підвалі немає як.

   «Короткі, то в нас є 18 метрів коридорів ми можемо хоч якось потренуватися. По три-чотири людини тренуємося. Вийти на 70 метрів з такої дистанції – це нереально просто», – додає Юлія Щепак, лучниця.

   Попри все це, черкаські лучники гідно заявляють про себе навіть на світових першостях. А про покращення умов, розповідає тренер, вона від владців чує з року в рік. Та все обмежуються лише обіцянками.

    «За 10 років ми виростили 10 майстрів спорт України, 27 КМС, у нас є призери міжнародних змагань.У нас дуже гостро проблема стоїть відсутності місць для тренування. Для початківців ця зала дуже хороша. Але для професійних спортсменів, які хочуть чогось досягти, ця зала – насмішка», – розповідає Наталія Калініченко, тренер зі стрільби із лука.

    Натомість, чиновники показують ділянку, де мають збудувати для лучників літній майданчик. Його проект уже розроблений. За нього з бюджету виклали понад 18 тисяч гривень. Та будувати сам майданчик не поспішають.

    «На жаль, кошти, які плануються в бюджеті розвитку на 2014 рік, їх недостатньо. Якщо буде належне фінансування, то можна втілювати як і цей об’єкт, так й інші. Якщо будуть виділені кошти, то можна буде працювати над цим об’єктом. Все впирається у нестачу грошей та недостатнє державне фінансування», – говорить Олександр Гаврилов, начальник відділу фізкультури та спорту МВК.

   Черкаських лучників такі пояснення не розраджують. Кажуть: постояльцям владних кабінетів – їх, заручників підвалу, не зрозуміти.

   «Черговий рік ми залишаємося сидіти у підвалі. Як вирішувати це питання? Я не знаю. У мене руки опускаються», – додає Наталія Калініченко, тренер.

    Новий сезон черкаські лучники розпочинають у підвалі. Коли і хто їх звідти «випустить» ніхто прогнозувати не береться. Це нині справа невдячна.