Володарі свистків і секундомірів цього тижня відзначають своє професійне свято – День фізкультурника.

  Фізкультурники одягли святкову форму. У них неабияка нагода. Вони відзначаютьпрофесійне свято – День фізкультурника. Нині спортивна родина Черкас нараховує понад сотню професійних вчителів фізичної культури. Один із них – Василь Іванович. Ось уже двадцять років чоловік вчить здоровому способу життя учнів загальноосвітньої школи №22. Запевняє: у роботі головне – привити дітям любов до спорту.

   «Якщо шукати в своїй роботі якусь родзинку, самовдосконалюватися, то завжди працювати буде цікаво та корисно і для себе, і для дітей. Іноді бувають різні моменти і в житті, і в роботі, тобто по-різному: і легко, і важко. Але шаною та результатом твоєї роботи є діти, в нашому випадку, тобто фізична культура, це досягнення дітей у спорті», – ділиться Василь Іванович, вчитель фізичної культури.

   День фізкультурника, бере свій початок у 80-х роках. На передодні його офіційного виникнення в СРСР були проведені перші, історичні Олімпійські ігри. Це були перші Ігри, які проводилися в соціалістичній країні. Можливо саме цей факт надихнув радянських керівників на відзначення професійного свята фізкультурників. 1-го жовтня 1980-го року вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР за №-м 3018-Х. В Указі святкуванню Дня фізкультурника встановлювався щорічний характер. Надалі це було підтверджено в редакції Указу Верховної Ради Радянського Союзу «Про внесення змін до законодавства СРСР про святкові і пам’ятні дні» від 1-го листопада 1988-го року № 9724-XI. Святкування Дня фізкультурника було встановлено в другу суботу серпня.

   Ніяк не можна сказати, що аналогів Дню фізкультурника не було до 80-х років, адже в Радянському Союзі спорт займав особливе значення. На зорі становлення Радянської влади, в 20-ті - 30-і роки, коли була запущена грандіозна комуністична машина пропаганди, в радянське суспільство вже впроваджувався крилатий лозунг, у якому йшлося, що в здоровому тілі - здоровий дух. Повсюдно відкривалися пролетарські спортивні товариства та організації для поширення спортивного руху в широкі маси, почали відкриватися фізкультурні факультети та спеціалізовані навчальні заклади, які готували майбутніх професійних фізкультурників по всій країні.

   Спорт став стрімко розвиватися, а видатні спортсмени стали в числі найбільш популярних людей в державі. Практично жодна святкова демонстрація або захід не здійснювалося без участі борців і гімнастів, атлетів і футболістів, а також інших представників різноманітних спортивних дисциплін.

   Затребуваність та популярність спорту цілком виправдана. Адже спорт, це не тільки самоорганізація і дисципліна, здоров’я і молодість, елемент культури і стиль життя - це саме життя, рух вперед! Не випадково після розпаду «Великого і Могутнього», День фізкультурника спокійно пережив це потрясіння, залишаючись всенародним і одним з приємних свят для бадьорих духом людей.