Довга міцна стрічка, два дерева та наполегливість. Це все, що потрібно, аби опанувати слеклайн. Ходіння по стропі стає популярним відпочинком у Черкасах. І хоча історія цього виду спорту налічує зо три десятиліття, масово займатися ним люди починають лише зараз.

   В Україні вже діють десятки спільнот слеклайнерів. Зазвичай вони вирушають до лісу і влаштовують там змагання. Черкаські слеклайнери переконують: навчитися володіти своїм тілом і впевнено балансувати на стрічці – не складно.

   Слеклайн – це довга стрічка, яку натягують між деревами чи іншими нерухомими об’єктами. Завдання еквілібриста – втриматися на стрічці, а потім пройти стропу, яка постійно провисає та вібрує. Дмитро вже майже рік займається слеклайном. Говорить: дізнався про цей вид відпочинку через інтернет.

   «Я постійно на відпочинок на природі беру слек, навчаю своїх друзів. Можно сказати, що є більше 20 осіб, яких це цікавить. Це дуже гарне заняття, яке дійсно приносить задоволення. До того ж, тренування проходить на свіжому повітрі, у парках. Ви самі можете обирати місце, де хочете займатися, – розповідає Дмитро Зборовський, слеклайнер.

   Обрати можна й вид ходіння по стрічці. Найбільш простий, безпечний і який найбільше підходить для новачків, – це триклайн, коли стропу натягують низько над землею. Досвідчені ж спортсмени, які прагнуть адреналіну, натягують трек на висоті – над прірвою чи над водою.

   «Є такий різновид слеклайну, як вотерлайн. Це коли слеклайн натягують над поверхньою води. Це дуже класно. І падати не боляче, і дуже весело. Ми знайшли пару місць, де можна натягувати, періодично тренуємося, – зазначає Дмитро Зборовський.

   Коштує канатохідське спорядження від 500 до кількох тисяч гривень, залежно від довжини та якості стрічки. Натягувати слек – неважко й недовго, переконують еквілібристи. Як і навчитися ходити по ньому. Досвідчені слеклайнери говорять: для того, щоб опанувати стрічку, довжиною в 25 м, новачкові знадобиться всього 5 занять. Аби навчитися робити складні трюки – стрибати, присідати й перевертатися, – слеклайнерам знадобляться місяці, а то й роки наполегливих тренувань. Утім головне, відзначають еквілібристи, – засвоїти ази.

   «Ми робимо вихід, руки повинні бути підняті. Ми називаємо її “Поза лося”, поза балансування, коли лікті нерухомі. Робимо вихід. Одна нога в стороні, інша – балансує. Стохмо, збалансувались і робимо крок», – демонструє техніку Дмитро.

   Ті ж, хто зробив перший крок у слеклайні, кажуть еквілібристи, жити без стрічки вже не зможуть.