Їхня душа – то дорога, їхня стихія – то швидкість, їхня пристрасть – то байкерський рух.  Мотофестиваль “Дорога на СІЧ” стартував 27 липня на Черкащині.

   Захід продовжує традиції мотозлітів, організованих у Олександрівці Кіровоградської області клубом “Нічні Птахи”. В новому масштабі та з новими силами цього разу, вперше за сім років, байкери зібралися в Черкасах на “Дахнівській СІЧІ” та відвідали Суботів. У програмі зліту: спілкування, розваги та, звичайно, – популяризація свого захоплення.

   На сонці виблискують мотоцикли та мерехтять аксесуари їхніх власників. Шкіряні жилетки, чоботи, браслети, косухи, бандани. Багато металу та чорного кольору. Спалахи фотокамер, обійми, жарти. Зацікавлені погляди черкасців. Атмосфера братерства і свободи. Це – байкери на Соборній площі міста.

   Після короткого спілкування з владою, пригощання короваєм, фотосесії з жителями, байкери рушать до Дахнівки, по тому – до Чигиринщини. Увечері – спілкування та розваги біля багаття на “Дахнівській СІЧІ”.

   - Тема нашого фесту – козацтво і ми проводимо його на території прекрасної фотеці “Дахнівська СІЧ”, – розповідає президент мотоклубу “Нічні Птахи” Юрій Перкін, якого друзяки-байкери кличуть Ковбоєм. – І саме тому їдемо до усипальниці Богдана Хмельницького.Зазвичай, додає він, у програмі зліту – благочинність, відвідування дитячих будинків та пам’ятних місць регіону.

- Це дуже гарне місто, – каже про Черкаси Юрій Перкін. – Я сам із Кіровоградщини, але навчався в Черкасах і проживаю тут.

На черкаську землю цього разу з’їхалося близько півтисячі байкерів.

 - Хочу сказати, що дороги в Черкасах трохи підлатали і це дуже приємно, – зазначає він. Зокрема, і в мікрорайоні “Дахнівка”, господарем у якому вважають депутата міськради Миколу Мирзу. Саме за його ініціативи й підтримки там з’явилася Дахнівська СІЧ.

Засновник “Дахнівської СІЧІ” Микола Мирза та колоритна киянка Тетяна Драганська. Фото Маріанни Немченко

   - Ніні прийшла цивілізація, з’явилися залізні коні, а байкери – це ті самі козаки, – вважає він. – І якщо я будую Січ, то абсолютно нормально, що байкери приїздять на Січ, як до себе додому. Вони одягли шапки, вишиванки. Це перший зліт, наступного року, я думаю, він буде ще більшим.

    Не байдужий до байкерського способу життя та мотоциклів і сам Микола Мирза. Каже, сплеск цікавості до байків у області припадає на 2001 рік, коли почали організовувати перші мотозмагання. З 2007, коли фестиваль “Тарасова Гора” змінив місце проведення, це й рух дещо призупинився.

    - Не хочу задаватися, але у мене один з кращих мотоциклів Honda Gold Wing, – додає він.

Щоправда, їздити на мотоциклі на далекі відстані нагода випадає нечасто, здебільшого в справах пан Микола пересувається на авто. По місту ж залюбки їздить на двоколісному другові.

   Не байдужі до цього руху й жінки. Справжньою окрасою зібрання стала Тетяна Драганська (Танудра) зі столиці. Висока жінка в українському вінку та вишиванці привертала до себе увагу учасників та гостей свята.

   - Тут цікава компанія, я люблю подорожувати, тому й приїхала, – розповідає вона. – Я їжджу вже третій сезон. Це можливість побачити світ, познайомитися з новими й цікавими людьми.

   Мотожиття захопило фінансистку за фахом ще 10 років тому, коли побачила відео з норвезькими байкерами. Відтоді закохалася в мотоцикли.

   -Все почалося з випадкового знайомства з хлопцями-байкерами, – ділиться 24-річна Катерина з Києва. - Коли тебе катають вперше, це перехоплює дух і це дуже приємно. А з часом розумієш, що не можеш без цього.

   Отримання задоволення – результат участі в мотозльотах, вважає дівчина. Байкерство – також сенс життя супутника Катерини вже 15 років.

   - Любимо вітер, швидкість та відчуття свободи, але ми залежимо від пального та мастила, – говорить 37-річний киянин Роман Сваровський (в мотосвіті – Бензопил).

   Заради мотоциклу та вільного життя чоловік навіть з родини пішов.

   - Жінка сказала: обирай пріоритети: - я, діти, мотоцикл. Я вибрав дітей, а потім мотоцикл. І не шкодую. Мотоцикл може лише зламатися, але не змінитися, а люди змінюються, – міркує байкер.

   На рік він близько 30 разів бере участь у подібних заходах, хоча таких усього 700. Подорожує на мотоциклі-легенді Honda Africa, який придбав за 6 тис. доларів кілька років тому.

   - Якщо робота заважає відпочинку, треба кинути роботу, – переконаний він.

   А ось Марині та Андрію Герасименкам  з Лесьок байкерська складова не заважає ані роботі, ані родині. Тут усі члени сім’ї, в тому числі і п’ятирічний син та навіть майбутня дитина, запевняє жінка, обожнюють “Урал” ще 1968 року випуску! Близько п’яти років рухом захоплюється чоловік і більше року – 29-річна Марина.

- Мені дуже подобається атмосфера зльотів. Приміром, у Знам’янку нещодавно через вагітність я їздила маршруткою, – додає вона.

Під час мотозліту його учасники планують наступні туристичні маршрути, спілкуються між собою, поминають друзів.

Мотоколону в Черкасах вітала й влада. Заступник голови облдержадміністрації Тетяна Прітченко, заступник голови обласної ради Василь Касян, в.о. міського голови міста Віктор Білоусов. Представники мотоспільноти подякували чиновникам за допомогу та сприяння у проведенні мотофестивалю та подарували сувеніри із символікою.

За словами Тетяни Прітченко, мотофестиваль є знаковою та вагомою подією для Черкащини як перлини туризму. Цей захід дасть можливість розповсюдити інформацію про черкаський край Україною та за кордоном.

- Ми станемо більш знаними для інших народів, які обов’язково зацікавляться історією нашої області, її славетними постатями, яких народила та зростила наша благодатна земля, – сказала вона.

Фото Маріанни Немченко.

Джерело - сайт "Про все".