Любов до спорту може стати початком цілої історії справжнього кохання. Це вже не раз довели черкаські спортсмени. У місті є низка спортивних подружь, яких поєднав якийсь вид спорту. У свято закоханих ми вирішили розповісти про тих, для кого спорт став складовою сімейного життя. 

   Сяюча, завжди усміхнена та повна творчих ідей. Саме такою черкасці знають хореографа Вікторію Сухенко. Талановита керівниця та наставниця черкаського танцювального колективу «Вікторія» виховала вже не одне покоління танцівників. Проте головне, що подарував їй цей вид спорту – коханого чоловіка та двох талановитих дітей.

   Історія кохання Віталія та Вікторії почалася понад 20-ть років тому. Обидва займалися спортивними танцями в одному колективі. Тривали період лишалися друзями.

   «Я Вікторія помітив одразу, оскільки вона з партнером перейшла до нас з іншого колективу. Тому увага одразу була прикута до них. Спочатку просто дружили. Нам було комфортно разом», – ділиться Віталій Сухенко, черкасець.

   Вікторія та Віталій стали хорошими приятелями. Проте все змінилося, коли обидва лишилися без партнерів. Тоді сама доля звела танцівників. Вікторія та Віталій стали в пару та почали займатися танцями разом.

   «Почали танцювати, так і зблизилися. Я тоді ще навіть не підозрювала, що це саме Він. Віталік був моїм другом, хорошим другом. Але з часом до мене прийшло розуміння, що ця дружба починає переростати у щось більше», – пригадує Вікторія Сухенко, хореограф.

   Із часом дружба переросла у міцні стосунки. Закохані не могли один без одного як на паркеті, так і поза ним. Намагалися якомога більше часу проводити разом. Відсвяткувавши черговий Новий рік разом Вікторія та Віталій зрозуміли, що їхні стосунки потрібно узаконювати.

   «Вранці першого січня я просто сказав Вікторії: «Давай одружимося». Відповідь була очікуваною. Це був дуже гарний день. Було смішно, як ми про це повідомили батькам. Завітавши до них в гості, я на порозі повідомив їх, у ході розмови, що ми вирішили одружитися. Для них це був шок, адже ми були ще зовсім юні», – додає Віталій Сухенко.

   Весілля, пригадує Вікторія Сухенко, було надзвичайно емоційним та насиченим. Проте найцікавіше настало тоді, коли пара обзавеляся двома чудовими діточками – Ярославом та Вікторією, яким, за словами Вікторії, на генетичному рівні передалася любов до танців.

   «Із найменшого починали. Спочатку не могла зрозуміти, чи є в Ярослава талант. Але подумали, що не будемо ламати, адже власна дитина. Проте все змінилося після його першого конкурсу в Росії. Він був абсолютно маленьким, вийшов на сцену та станцював. Звісно, перемогти тоді йому не вдалося і тоді він мені сказав, що більше не буде програвати. Так і сталося. З того часу Ярік серйозно взявся за танці», – пригадує Вікторія Сухенко.

   Життя на паркеті чекало і на доньку Вікторію. Нині дівчинка є однією із кращих танцівниць не лише України, але й поза нею. Зараз дівчинка готується до чемпіонату світу. А Ярослав навчається у столиці в одному із престижних ВНЗ на кафедрі режисури хореографії та робить неабиякі успіхи.

   «Розумієте, вони ті люди, які виросли в певному середовищі та не знають, як може бути інакше. Для них танець – це складова їхнього життя, паркет – це їх дім. Ми ними дуже пишаємося, намагаємося підтримати у всьому», – додає Віталій Сухенко.

   Сьогодні Вікторія та Віталій Сухенки закохані в танець та один у одного, як і 20 років тому. Їхнє подружжя стало живим доказом того, що спорт єднає серця.

   Не менш зворушливою є історія черкаських тріатлоністів Олексія та Катерини Сюткіних. Ця пара спортсменів-тріатлоністів довела, що кохання на відстані таки існує. Історія їхніх стосунків почалася зі звичайної переписки у соціальній мережі. На час їхнього знайомства Катя проживала у Харкові, а Олексій – у Черкасах. У той період дівчина ще займалась плаванням, але після того, як розпочала спілкування з Олексієм, почала проявляти інтерес і до тріатлону.

   «Слово за словом і ми з Льошою почали вести активну переписку, яка тривала цілий рік. У своїх листах Олексій намагався усіляко переконати мене почати займатись тріатлоном», – пригадує Катерина Сюткіна.

   І не дарма вмовляв, адже спробувавши свої сили у тріатлоні, дівчина остаточно перейшла до цього виду спорту. Саме перші Катині змагання з тріатлону подарували майбутній парі можливість зустрітися.

   «Спорт зіграв найважливішу роль у наших стосунках, адже саме завдяки тріатлону ми познайомились. Знав, що Катя сестра одного із тріатлоністів із нашої команди. Уперше побачив її  на чемпіонаті України у Львові і, як кажуть, «дозмагались» ми. Після того зрозумів, що це моя друга половинка», – пригадує Олексій Сюткін, тріатлоніст.

   І не безпідставно, адже таке саме відчуття виникло і у Катерини Вітоліної.  Саме ця перша зустріч розставила у їхній історії всі крапки над «і». Адже після цього Олексія та Катю просто поглинуло шалене бажання не розлучатись ні на секунду аби весь час бути разом. Але доля запланувала інше. Змагання у Львові стали стартової лінією випробування їхнього кохання на міцність. Адже у закоханих не було змоги лишитися разом, оскільки проживали вони у різних кінцях країни.

   «Це було справжнє випробування на міцність. Адже катастрофічну нестачу одне одного ми могли компенсувати лише розмовами по телефону та старою доброю перепискою. Бачитись тоді могли дуже рідко. Тому, що таке розлука, знаємо дуже добре. Але саме ця відстань подарувала мені можливість зараз стверджувати і бути живим доказом того, що любов на відстані існує», – розповідає Катерина Сюткіна, тріатлоністка.

   Після низки таких тривалих випробувань часом пара наважилась на серйозні зміни у своїх стосунках, ініціатором яких став саме Олексій. Хлопець запропонував Каті перебратися жити до нього у Черкаси та виступати за наше місто. Це був не легкий вибір для Катерини, адже у Харкові було все її життя, близькі та друзі. Але дівчина зрозуміла, що все це втрачає свій сенс без Олексія, погодилась на авантюрну пропозицію та не пожалкувала. Наприкінці 2012-го року Олексій освідчився Катерині і закохані нарешті побралися.

   «Це було неочікувано, Льоша до цього поставився дуже серйозно. Це було на Пагорбі Слави, він подарував мені каблучку. Я була дуже щаслива тоді. Після цього наші стосунки стали більш чуттєвимию Адже ми стали справжньою родиною. Ми завжди разом і на змаганнях, і на спортивних зібраннях разом сидимо. Намагаємося завжди підтримувати один одного, говорити якісь теплі слова», – ділиться Катерина Сюткіна, тріатлоністка.

   Казкове весілля пара планувала всього місяць. Це свято молодята розділили із найближчими їм людьми. Сьогодні щасливе спортивне подружжя продовжує тренуватися та насолоджується сімейним життям.

   «Я вже інакше думаю. Сім’я – це те, що потрібно захищати. Я вже думаю, що зробити краще для своєї дружини. Більше відповідальності стало. Я був переконаний на сто відсотків, що це людина, яку я кохаю і з якою хочу бути з нею поряд. А якщо людина сумнівається, то тоді не варто цього робити. Я не момилився і зараз найшасливіший», – додає Олексій Сюткін, тріатлоніст.

   Цього ж року свої стосунки узаконили волейболісти Ярослав та Анна Заїки. Їхня історія також почалася із спілкування у соціальних мережах, де вони почали вести активне листування. Між Анною та Ярославом зав’язалось ніщо інше – як справжня дружба. Саме статус друзів зблизив їх, дозволивши глибше зануритись у життя один одного. Далі доля застосувала свою найефективнішу зброю – випадковість. Саме випадкові зустрічі почали буквально переслідувати Ярослава і Аню, що змусило їх обох зрозуміти – це доля.

   Не менш зворушливою є історія кохання Юлії Мороз та Івана Кольєвіча. Черкащанка просто полонила серце чорногорського баскетболіста. Історія кохання молодят розпочалася чотири роки тому, коли Іван грав перший сезон за черкаський клуб. Проте ніхто не міг передбачити, що раптове знайомство закінчиться весіллям. Урочиста церемонія весілля Івана та Юлії відбулася у Парку 50-річчя Перемоги. Цікаво, що шафером Івана на весіллі був директор «Черкаських Мавп» – Володимир Гриценко, а в колі друзів та близьких були помічені гравці, тренерський штаб та вболівальники команди. Серед запрошених гостей був і почесний президент БК «Черкаські Мавпи» та міський голова Черкас – Сергій Одарич, який у вітальному слові навіть висловив сподівання на те, що баскетболіст може змінити власну прописку на постійне місце проживання в Черкасах.