Своє 55-річчя відзначила головна спортивна арена міста – Центральний стадіон.
Цього листопада Центральному стадіону Черкас виповнилося 55 років. Споруда була побудована у 1957 році. Нині це головний багатофункціональний стадіон у місті Черкаси, що вміщує понад 10 тисяч глядачів. До літа 2009 року був домашньою ареною для місцевого футбольного клубу «Дніпро». Після його розформування на цьому стадіоні проводила матчі аматорська команда «Ходак» з Черкас, а з 2011 року – черкаський «Славутич». За 55 років існування стадіон мав різні назви, керівництво та вигляд. «Черкаський спорт» дізнався, яким він зустрів свій День народження.
Друге життя Центрального стадіону
Для гравця ФК «Славутич» Євгена Гуда Центральний стадіон уже давно більше, ніж просто місце для тренувань. 
Прогулюючись стадіоном напередодні останньої гри, спортсмен пригадує, що спортивна споруда стала для нього другим домом ще з шкільних років. Свої перші кроки у професійний футбол спортсмен робив саме тут. Сьогодні ж він не уявляє свого життя без стадіону.
«Центральний стадіон для нас зараз як другий дім. Тому що ми щодня тут збираємося, іноді тренуємося тут, іноді на інших полях. Можна сказати, що я виріс на цьому стадіоні, займалися на запасному полі», – ділиться Євген Гуд, гравець ФК «Славутич».
Перевтілювати застарілу споруду у сучасний спортивний центр розпочали ще у травні 2011 року. За півтора роки очільники стадіону буквально реанімували споруду. Осучаснили фасад будівлі, оновили трибуни, встановили сучасне табло та освітлення. Також на стадіоні замінили комунікації, зокрема систему водо– та теплопостачання, електропроводку, відновили систему поливу, яку не використовували останні декілька років, оновили газон. Не забули і про спортсменів. Для них облаштували затишні роздягальні, обладнані сучасними душовими кімнатами та туалетом.
«Дійсно, за цей час дуже змінилося і стадіон, і наше життя. Тоді була одна трибуна і не було лавок для сидіння. Але сьогодні цей стадіон, завдячуючи тому, що проведено цілий комплекс відновлюваних робіт, реконструкції, будівництва, дійсно змінився. Адже навіть за часів, коли я був спортсменом, то це була абсолютна інша споруда. Нині змінилося все: як колектив, так і стадіон. Доречі, нині у нас дуже гарний і згуртований колектив, якому ми і завдячуємо ось такими змінами в хорошу сторону», – говорить Юрій Мрачковський, заступник директора КП «Центральний стадіон».
Попіклувалися очільники стадіону і про комфорт глядачів. Побудували туалети європейського стандарту, у яких передбачена кабінка для людей з особливими потребами. Також очільники прикрасили алею навпроти адміністративної будівлі скульптурами, лавами та інформаційними стендами, які показують турнірні таблиці та історію футболу на Черкащині. А для власників автівок побудували комфортну парковку. Проте на цьому зупинятися не збираються.
«У планах у нас побудувати сучасний льодовиковий палац з покриттям. Адже нині у нас є дитяча команда з хокею та доросла, у якій, доречі, грає і директор нашого стадіону Сергій Гура. Також ми зберігаємо ці всі відкриті майданчики, розширяємо їх. Ті два майданчики, які були в нас на території для волейболу, вони не користуються популярністю, на них багато років ніхто не займався, то ми сьогодні ці два майданчики об’єднали і там плануємо з весни облаштувати 20 на 40 з штучним покриттям майданчик для гри в міні-футбол», – додає Юрій Мрачковський, заступник директора КП «Центральний стадіон».
Нині Центральний стадіон став домівкою для низки секцій та спортивних організацій, серед них: секція з кікбоксингу, футболу, міні-футболу, офіси баскетбольного клубу «Черкаські Мавпи», футбольного клубу «Славутич» та Асоціації міні-футболу Черкас. За словами легенди черкаського міні-футболу Сергія Усаковського, нині на футбольному полі зростає нове покоління спортсменів.
«За два роки стадіон не впізнати. Було вкладено багато коштів. І поле краще стало, і роздягальні зробили хороші, і трибуни, і табло поміняли. За два роки багато зробили в кращу сторону. Нашим дітям є де тренуватися, керівництво завжди йде на зустріч, за що ми неабияк вдячні. Тому велике дякую від дітей, від любителів спорту та футболістів», – говорить Сергій Усаковський, футболіст.
Пишаються оновленим Центральним стадіоном і його працівники. Одне із них – Катерина Чепурна. Жінка працює тут понад 20 років. Вона встигла застати як занепад, так і розквіт споруди. Запевняє: сьогодні у стадіон вдихнули друге життя.
«Зараз, я в такому віці, що може вже скоро і на пенсію. Проте за роботу тримаюся, надихає вона мене. Те, що тут люди трудяться, займаються спортом, мені здається, що це найкраще, що є на даний час. Ми стараємося. Такий потяг є до цієї роботи, бо ти відчуваєш, що несеш для людей якусь щось хороше, допомагає пропагувати спорт у маси. Стараємося, не підводимо футбольний клуб, керівництво стадіону та глядачів, які до нас приходять. Колектив у нас хоч і змінився, але тримаємо зв'язок і зі старими співробітниками. Нині ж спільними силами намагаємося зробити так, щоб цей стадіон став спортивним серцем Черкас», – розповідає Катерина Чепурна, найстарша працівниця стадіону.
Легенди спорту про Центральний стадіон
Те, що стадіон змінився на краще, підтверджують і спортивні легенди міста. Прогулюючись оновленою спорудою, колишні спортсмени лише ностальгують. Адже були присутні ще на його відкритті у 1957 році. Колишній легкоатлет Юрій Мовчан не лише бігав на цьому стадіоні, але й допомагав будувати спортивну споруду.
«Я був студентом першого курсу факультету фізичного виховання і брав участь у будівництві цього стадіону. Будували ми бігову доріжку, яка протягом десяти років була одна з найкращих в Україні і в Радянському Союзі. Тут проводили дуже масштабні змагання. Зокрема, перші сільські спортивні ігри, завдяки цьому стадіону, проводилися в Черкасах», – пригадує Юрій Мовчан, колишній легкоатлет.
Для колишнього футболіста Валерія Губанова Центральний стадіон досі є візитівкою Черкас. Першим матчем-відкриттям, пригадує футболіст, стала гра між місцевим клубом «Колгоспник» і столичним «Динамо». Цей матч увійшов в історію. Зустріч з рахункам «3-1» виграли кияни. Наступні 5 років Валерій Губанов не пропустив жодної гри, бо практично жив на центральному стадіоні.
«Перше враження – це був стадіон. Доречі, на цьому стадіоні був гуртожиток команди майстрів, тому стадіон став одночасно і моїм домом, я тут і жив на цьому стадіоні. П’ять років я програв на цьому стадіоні, після цього, будучи арбітром, не один раз обслуговував усі можливі ігри на цьому стадіоні. Тому я натоптався на цьому стадіоні і знаю його добре», – говорить Валерій Губанов, колишній футболіст.
Будівництво другої частини стадіону було завершено у жовтні 1958 року, пригадує виконавчий директор Федерації футболу Черкаської області Василь Страшевич. Добудовували споруду усією Черкащиною. Тоді, за словами чоловіка, стадіон називався «Колгоспник», оскільки ініціатором побудови стадіону була обласна спортивна рада «Колгоспника». Заклад, запевняє чоловік, мав абсолютно інакший вигляд.
«Будували його всі. Особливо Черкаський район, педінститут, технікуми і навчальні заклади. З цього боку була східна трибуна, там була західна трибуна. Західна трибуна ще збереглася. А ця трибуна в одну ніч була знищена і на місці неї спеціально побудована ця споруда», – пригадує Василь Страшевич, виконавчий директор Федерації футболу Черкаської області.
