Його хобі – читати та колекціонувати книги. Його професія – слюсар. Його прозвали «український Усейн Болт». Дворазовий золотий призер цьогорічних Паралімпійських ігор Юрій Царук став справжнім відкриттям для спортивного світу.
Шлях до параолімпійського золота в Юрія Царука був досить не легкий та тернистий. Адже паралельно тренуванням певний час хлопцеві доводилося працювати на місцевій ТЕЦ. Три роки майбутній параолімпійський чемпіон пропрацював на посаді слюсаря. Сьогодні про свою роботу згадує із теплою посмішкою. Запевняє, що для його становлення, як особистості, це був цінний досвід.
«Так, було діло. Працював на Черкаській ТЕЦ три роки слюсарем з контрольного вимірювання приладів автоматики. 
Допомагав Черкасам здобувати тепло. Не скажу, що це погані роки мого життя. Адже з усього є користь. Це і досвід, і нові знайомства», – розповідає Юрій Царук, паралімпійський чемпіон.
Сьогодні свій дебют у Паралімпійських іграх Юрій Царук пригадує з особливим хвилюванням. Адже готувався до них все своє життя. Говорить, найважче було повірити у свою перемогу.
«Коли ти вперше потрапляєш на змагання такого рівня, то просто перехоплює подих і ти до кінця не віриш, що ти туди приїхав, не те щоб ти показав високий результат. Коли перетинаєш фінішну пряму, то ти нічого не думаєш. Там висить таке табло велике і якщо покажуть на ньому, що ти виграв, то тоді так. Просто розумієте, що це настільки великий стрес, що я не пам’ятаю, як я біг», – пригадує Юрій Царук, паралімпійський чемпіон.
Юрій Царук зізнається, спорт любив із самого дитинства. Пробував себе у найрізноманітніших видах спорту: від настільного тенісу до плавання. Проте самореалізуватися хлопцеві вдалося саме у легкій атлетиці. Своє перше тренування Юрій Царук пам’ятає і досі. Запевняє, спортивний стрижень у ньому вибудував його перший тренер Олександр Старовойтов. Загалом, своїм успіхом спортсмен завдячує тренерам, з якими йому доводилося працювати.
«Я випадково потрапив на легку атлетику. Саме навчався у 21-му училищі і ми здавали нормативи по легкій атлетиці. Я продемонстрував гарні результати. І коли вперше прийшов в «Інваспорт» і мене запитали, чим би я хотів займатися, то ризикнув і сказав, що легкою атлетикою. Свою перші кроки, як легкоатлета, я зробив у спортивному комплексі «Манеж» під керівництвом свого першого тренера Олександра Старовойтова. Він гарний наставник. Дуже багато почерпнув від цієї людини», – додає Юрій Царук, паралімпійський чемпіон.
На питання «Черкаського спорту» про те, з ким би із зірок спорту або ж шоу-бізнесу він хотів би провести вечір, якщо б мав таку змогу, черкаський спортсмен відповів не задумуючись.
«Із Віталієм Мімєтовим. Велику роль у моєму житті зіграв саме Віталій Ілліч. Він та людина, яка спонукала та надихнула мене до самореалізації у цьому виді спорту. Це людина, яка зробила у моє життя дуже вагомий вклад. У нього зробили вклад дуже багато людей, але саме ця людина зробила перші кроки до цих медалей, він мене підштовхнув до цих медалей та пояснив, що життя може бути іншим. Що можна здобувати перемоги, вони не будуть легкими, але вони будуть», – говорить Юрій.
Довгий час Юрій Царук був у тіні іншого досвідченого чемпіона. Їдучи на Паралімпійські ігри Юрій був так званою «темною конячкою», адже спортивні оглядачі «ставили ставку» в основному на досвідченого легкоатлета Одександра Дрігу. Проте, як запевняє Юрій, це аж ніяк не впливало на їхні стосунки.
«Ви знаєте, на доріжці ми всі суперники, а поза нею – товариші. Сашко Дріга, коли ми були в Англії, як біль досвідчений спортсмен, дуже багато давав мені цінних порад. Я йому вдячний за це. Адже коли ти з людиною тренуєшся, проливаєш свій піт та кров, то ви не можете бути ворогами. Я теж за нього переживав, хвилювався», – запевняє Юрій Царук.
Аби підкорити Паралімпіаду спортсмен займався понад десять років. Останні три, за словами Юрія, його життя перетворилося на своєрідний забіг, який закінчився лише зараз. Втілити мрію у життя йому вдалося аж двічі. 
Юрій став золотим призером Паралімпійських ігор аж на двох дистанціях. Також спортсменові вдалося встановити світовий рекорд на дистанції 200 метрів. Проте Юрій запевняє: кожна медаль має два боки.
«Олімпійські медалі дають дуже великий тягар на плечі. Тому що якщо я в Англію їхав «темною конячкою», мене ніхто із суперників не розглядав як сильного супротивника. То, я думаю, що на наступних змаганнях дуже багато уваги буде прикуто до мене. Розумієте, ці медалі не тільки мої, в медаль вклало дуже багато людей своїх сил та нервів. Всі зараз бачать лише дві параолімпійські нагороди, але ніхто не бачив тих тяжких тренувань, які стоять за ними», – не приховуючи емоцій, зізнається спортсмен.
Також параолімпійський чемпіон був вражений рівнем підготовки англійців. Запевняє, в українських спортсменів не було потреби ні в чому. Все було продумано до дрібниць. Проте, зізнається, незважаючи на всі переваги, найбільше сумував за українською кухнею.
«Вдома краще. Я ніколи не думав, що я буду так сильно скучати за Україною, за українським борщем. Я думав, що це лише форма це просто вічливо таке казати але, ні, це дійсно є так. Першим ділом, коли я приїхав, я попросив рідних приготувати мені борщ», – пригадує Юрій.
За словами спортсмена, дехто з суперників одразу не сприймав українців як сильних суперників. Проте наші спортсмени знову довели, що цього робити не можна.
«Українська збірна довела, що її неможна недооцінювати. Всі 150 осіб показали, що вони готові боротися до останнього і зроблять все можливе. Були спортсмени, які не потрапили в трійку кращих, але по силі, бажанню, прагненню перемогти – вони всі були чемпіонами», – говорить Юрій Царук.
«Читаю і колекціоную книги. Щодо улюблених авторів. то це Достоєвський, Бернард Шоу, Гоголь, їх багато. Для мене історії в книгах – це досвід інших людей, який я намагаюся перейняти. Я проживаю з ними їхні проблеми і коли в мене виникає у житті щось подібне, то я частково опираюся на досвід здобутий з книг»,