«Черкаський спорт» розпочинає знайомити своїх читачів із екстремальними видами спорту. Щотижня ми будемо публікувати на сайті низку матеріалів пов’язаних із досить екзотичними спортивними галузями, які представлені у нашому місті. Розпочати ми вирішили із того виду спорту, який у народі називають «розвагами самогубців», а саме – паркуру.  

   Немає кордонів – є лише перешкоди

   Нещодавно мистецтво паркуру буквально ввірвалося та зірвало соціальні мережі. Відеозаписи із екстремальним пересуванням здебільшого по побутовим приміщенням стали справжньою сенсацією. Паркур вважають одним із найуніверсальніших видів спорту, адже він включає  в себе елементи гімнастики, легкої атлетики, бойових мистецтв, скелелазіння та інших традиційних видів спорту. Проте форма вияву паркуру дещо незвичайна, адже цей вид спорту передбачає  подолання будь-яких перешкод за допомогою пристосування своїх рухів до навколишнього середовища. Заснований цей вид спорту на простій філософії: немає кордонів – є лише перешкоди. Самі ж тресери, тобто люди, які займаються паркуром, називають цей вид спорту – мистецтво переміщення по кам’яних джунглях.

   Паркур був заснований у Франції у 1997-му році спортсменами-любителями Девідом Беллем та Себастьяном Фуком. Саме вони організували першу у світі команду трейсерів під назвою «Ямакасі», що в перекладі означає «сильний духом і тілом». Проте багато хто вважає, що паркур не з’явився б без так званого «натурального методу переміщення», розробленого французьким морським офіцером Джорджем Хербертом. Морського піхотинця на створення незвичайного мистецтва натурального пересування надихнуло африканське плем’я. Подібно до паркуру, метод Джорджа Херберта включав у себе елементи скелелазіння, бігу, швидкої координації, підняття ваги, плавання й стрибків.

   Мистецтво пересування «кам’яними» джунглями «по-черкаськи» 

   Користуватися попитом та ставати дедалі популярнышим серед черкащан цей вид спорту став не більше п’яти років тому. Проте займатися ним під силу далеко не всім. Адже навіть спортзал для занять паркуром імпровізований – це дахи та стіни будинків, дерева, паркани і тп. Пристосуватися до таких «екзотичних» умов вміють далеко не всі. Проте тренуватися та зробити паркур частиною свого життя здатні лише справжні відчайдухи. Один із таких відчайдухів Олександр Чурило. Хлопець останні два роки пересувається містом здебільшого застосовуючи мистецтво паркуру. Тренування проводить не менше трьох разів на тиждень. Проте зізнається: у нашому місті бути трейсером задача не з легких.

   «Насправді все тримається на голому ентузіазмі. Адже навіть залу для тренувань немає. Я намагався з друзями, які теж займаються цим видом спорту, попроситися на тренування до спортивних і гімнастичних залів (у той же «Манеж»), проте скрізь нам відмовляють. Адже або не вважають паркур видом спорту, або просто немає місця. Тому здебільшого місця для тренування шукаємо самотужки», – розповідає Олександр Чурило, трейсер.

   Також, як запевняє Олександр, паркур це ще й командний вид спорту. Адже його специфіка вимагає того, щоб поряд була людина, яка зможе підстрахувати. Головним же завданням спортсменів є неспинний рух та дістатися певної точки максимально коротким (спрощеним) способом.

   «Це в першу чергу постійний рух, навантаження на всі групи м’язів. Проте цим паркур не обмежується. Адже це ще й інтелектуальний вид спорту. Ти маєш продумувати свої кроки на перед, планувати маршрут. У тебе є свобода вибору,ти сам собі хазяїн і художник», – додає хлопець.

   Шалену популярність цього виду спорту, за словами черкаських трейсерів, йому забезпечили саме фільми про паркур. Проте тодішнє суспільство відмовилося сприймати цей вид спорту.

    «Просто одразу всі захотіли займатися паркуром. Але саме малі хлопці, які не можуть віджатися і підтягнутися, ламали авторитет цього виду спорту. Адже для них все закінчувалося травмами, бо вони намагалися без підготовки виконати елементи, які потрібно тренувати місяцями. Або ж все це виливалося у звичайне хуліганство. Проте зараз паркур сприймають по іншому, адекватно», – ділиться Олександр.

   Із чого зроблений трейсер?

   Незважаючи на стереотипне ствердження, що будь-який вид спорту потребує екіпіровки та певного спорядження, паркур є своєрідним винятком. Адже все, що потрібно для занять цим видом спорту є у шафі кожної людини – це зручне взуття (здебільшого кросівки), спортивний костюм або ж зручні джинси та маленький рюкзак (проте нині ним користуються далеко не всі трейсери). Також є низка стрибків, які має вміти виконувати кожен трейсер, а саме: дроп (англ. Drop), спрін (англ. Spring jump), стрибок з ролом (англ. Up from down jump), блайнд (англ. Blind jump), геп (англ. Gap jump), акураси (англ. Accuracy). Також вітчизняні трейсери створили власний український паркур-портал, де діляться досвідом та слідкують за розвитком цього виду спорту по всій країні.