Відразу після закриття Олімпіади в Лондоні більшість кинулися не рахувати власні медалі , а драйвово аналізувати шлях до успіху. Кількість нагород в деталях їхні володарі знали вже достеменно. Українська команда очікувано назбирала їх менше, ніж чотири роки тому в Пекіні, але може порадіти вдалому фінішу, який дозволив синьо-жовтій дружині піднятися на чотирнадцяту позицію загальнокомандного заліку. Ще на екваторі, здавалося б, провальної Олімпіади, українці про таке могли б лише мріяти. Відтак найголовніші змагання чотириріччя були розбиті на дві частини. В першій – українці, а точніше переважно українки, ціною неймовірних зусиль лише зрідка брязкотіли жаданими відзнаками. Черкаські спортсмени, на жаль, взагалі не змогли заторохкотіти в національній скарбничці.
З іншого боку, допомагали в цьому за часи незалежності лише три вихідці з Черкащини – Олександр Крикун (1996), Олександр Феденко (2000) та Валерій Перешкура (2000), які здобували олімпійські нагороди, причому два останніх в командних видах. Перспективи цього року підігрівала кількість спортсменів, лише в 2004 та 2012 році на Олімпіаду поїхало аж 4 черкасця. А якщо порахувати у майбутньому паралімпійців, вийде, взагалі, рекорд – 8 спортсменів. 2012-й рік, на жаль, знову примушує сподіватися виключно на паралімпійців. З чотирьох наших олімпійців (Жмуденко, Шаріпова, Куліш, Олішевська), жоден не зумів здійнятися на п’єдестал.
«Зачохлив ракетку»
Чотири черкаські надії брали участь у лондонській Олімпіаді. Зрозуміло, що це не кенійські марафонщики, і на кожного з них важко було б розраховувати, як на потенційного здобувача нагород. Так, з усією повагою до тенісиста – Ярослава Жмуденка, до туманного Альбіону він все ж їхав у статусі почесного туриста. До речі, і олімпійську ліцензію напівуродженець Умані оформив із найскромнішим результатом – 10-й на Кубку Світу. В Лондоні Жмуденко, який юридично виступав за дві області – Черкаську та Херсонську, на жаль, не зумів пробитися навіть крізь перше коло турніру з настільного тенісу. Египтянина Омара Ассара Ярослав цього року вже обігрував, але на олімпійському турнірі Жмуденко програв йому два сети на більше-менше і поступився – 1:4.
«Повз мішень»
Справедливості заради треба сказати, що реально на нагороду від черкаських спортсменів розраховували лише в одному виді. Дві медалі на останніх Кубках Світу з кульової стрільби Шаріпової та Куліша давали підстави сподіватися на таку жадану протягом 8 років олімпійську нагороду для Черкащини. І як би там не було жахливо в тирі 26-ї черкаської школи, про нього навряд чи згадував Куліш, виходячи на лондонське стрільбище. Хоча ні, одного разу призер юнацької Олімпіади в Сінгапурі таки пригадав. Сталося це під час стрільби лежачи, яку сам Сергій не дуже полюбляє. Воно й не дивно, адже результат був лише 49-й. Окрім того, Куліш ще двічі боровся за нагороди. Особливо чекалася його остання стрільба у вправі ГП-5, саме в ній наш снайпер нещодавно став призером Кубку Світу. Вже після першого етапу стрільби можна було сміливо збирати речі. Не зважаючи на успіх у двох останній етапах, Куліш зумів задовольнитися лише 14-м місцем. А у вправі ГП-6 Куліш став 18.
Приблизно схожий результат показала його землячка – Дорья Шаріпова. Для неї це вже друга Олімпіада і, порівняно зі стріляниною в Пекіні, вона показала достойний результат. На відміну від Сергія Шаріпова, мала можливість поборотися за дві нагороди. Кращий її результат був у вправі ГП-4 – де Шаріпова була тринадцятою.
«А де вона?»
Естафетою та результатом потенційні партнерки насолоджувалися без Олішевської
Приблизно таке запитання виникло в нашої редакції напередодні старту української збірної в естафеті 4х400. Все це про Юлію Олішевську, яка мала б бігти в цьому квартеті. Але напередодні старту її замінили на Ганну Ярощук з Дніпропетровська, яка спеціалізується на бігу з бар’єрами. Спочатку це рішення видалося доволі дивним, адже саме Олішевська «набігувалася» на цю Олімпійську дистанцію і четвірка українок. За їх участю нещодавно виграла чемпаіонат Європи. На самій Олімпіаді Олішевську попросили пробігти кілька «контрольок» і їх результат нібито не задовольнив наш тренерський штаб. Цікаво, що Ярощук –це донька тренера збірної України з легкої атлетики Василя Ярощука. Зрештою, на цьому заполітизованість моменту було вичерпано. Ярощук непогано пробігла, а українки вперше в історії незалежної легкої атлетики стали четвертими, пропустивши вперед лише потужні команди США, Росії та Ямайки.
На жаль, вихованиця Леоніда Сіренка стала однією з небагатьох українських спортсменів, які, приїхавши в складі збірної, так і не взяли участь в Олімпіаді.
Це ж наші?
