До Вашої уваги інтерв’ю одного із представників Черкащини на Оліміпйських іграх – уманського тенісиста Ярослава Жмуденка, якому так і не вдалося повернутися на Батьківщину з омріяними нагородами.
У першому колі олімпійського турніру з настільного тенісу Ярослав Жмуденко, незважаючи на поразку, боровся до кінця. Навіть балансуючи на грані одного очка та можливості попрощатися з Олімпіадою, Ярослав Жмуденко і не думав здаватися. Але, нажаль, фортуна цього вечора була на стороні єгиптянина Омара Ассара. Не встигли розпочати розмову з Ярославом, як до нього підійшов тренер Ассара і почав за щось вибачатися. Потім наш спортсмен нам все пояснив.
– У спортсменів існує правило (неофіційне), що коли ребро або м’яч задівають сітку, то не хлопають. А він це зробив. Тепер говорить, що хоче вибачитися. Але як?. Це ж Олімпійські ігри. А він робив все те, чого не можна. У нас є етичні норми. Нещодавно я грав з іншим єгиптянином і він так же себе поводив.
– Проте ті, хто дивився поєдинок, не візьмуться вам дорікати в небажані виграти.
– Я намагався не здаватися до кінця. По грі все було нормально. Але, коли суперник набирав очки в моїх останніх атаках, йому просто щастило. Були то сітка, то ребро. Все в його сторону. Я програвав, наздоганяв, вів у рахунку. І в останній момент щось ніяк не виходило. Це одне очко в настільному тенісі – вирішальне. Щоб його виграти, коли у тебе лишається один шанс, потрібен професіоналізм та тренованість.
– Як проходила Ваша минула зустріч з Омаром Ассаром?
– Три місяці тому я у нього виграв без особливих проблем. Знаю, що це Олімпійські ігри. Хтось каже, що в такій атмосфері дуже важко грати. Але в мене не було мандражу. У цьому поєдинку все склалося на користь суперника. У мене були моменти, яв який я грав дещо невірно по тактиці. Будемо їх розбирати з тренером після змагань. А покищо тренуємося далі.
– Ви тренуєтеся не в Україні?
– У Росії. Добре, коли у нас з’являються нові гравці. Але Україна має їх теж готувати.
– Чому вибір пав саме на цю країну?
– В Україні немає скільки спарингів, як там. У них я можу багато що тренувати. У Росії дуже сильна прем’єр-ліга. І я граю у дуже хорошій команді з топ-гравцями – Майклом Мейзом, китайцями.
– У чому особливість професійного настільного тенісу?
– На перший погляд може здатися, що це розвага. Але в нас працюють не лише руки та ноги, а все тіло, голова. Спортсмен має бути дуже гарно підготованим фізично. Зверніть увагу на китайців: у них ноги більші ніж у легкоатлетів. Хтось подумає, що це не потрібно. Але якщо прийти до залу і подивитися на те, які у нас швидкості і пересування…
– Настільний теніс дороги вид спорту?
– Звісно.
– Скільки у середньому коштує, наприклад, ракетка?
– Одна із найдорожчих – до 150 євро. Але це кому яка підходить. Можна придбати за 40-50-т євро, якщо нею зручно грати.
– Наскільки впливає на результат зала: кондиціонери, освітлення?
– Чим професійні ший спортсмен, тим він вимогливіший до умов. Потрібно, щоб на обидві сторони столу гарно падало світло. Щоб трибуни були не дуже близько, оскільки тоді буде нечутно як відскакує м’ячик. Стіл обов’язково має стояти рівно. Підлога має бути не з бетону або паркетна, а «taraflex», щоб ногам не було слизько. Це стандарти,я кі необхідні для проведення чемпіонатів Європи, світу і взагалі великих змагань. Ви можете грати хоч і надворі, але це не буде професійно.