Пропонуємо Вашій увазі текстову трансляцію віде-онлайн конференції з капітаном та граючим тренером черкаського "Імпексагро" Валерієм Пясковським. 

Я граю у волейбол, у шкільній команді. Де себе можна спробувати в Черкасах?

При нашому клубі є дитяча команда. У ній є дві вікові категорії. Можна звертатися до нас.

Чому, на Ваш погляд, рівень українського волейболу постійно падає вниз?

Моє бачення таке, що нині влада більше уваги приділяє футболу. Також зараз іде протекція на баскетбол. Інші види спорту відсікаються. Раніше, коли волейбольні клуби якісно виступали у Європі, то зацікавленість держави була. Зараз знову повернутися на цей рівень без підтримки держави неможна.

Ваше бачення матчу проти Красноперекопську?

Це питання хотілося б задавати команді Красноперекопську. Керівництво прийняло рішення не привезти в Черкаси трьох основних гравців. Вони вирішують свої питання, можливо у хлопців травми, можливо вони підтягують резерв. Це до них питаннях потрібно задавати.

Зараз "Імпексагро" йде на четвертій сходинці. "Локомотив" грає у Росії, який автоматично проходить до плей-оф. Як ти ставишся до цієї ситуації?

Ми раді за "Локомотив", що він гарно грає. На мою думку це мінус для волейболу. Раніше люди ходили на волейбол, ходили на харківський "Локомотив". А стосовно того, що лише три команди виходить у плей-оф, то такі умови нам ставить федерація і ми їх виконуємо.

Як вважаєш, який тур до завершення сезону буде найважливішою для "Імпексагро"?

Кожна гра буде важкою. Але наш головний конкурент "Локо-Експрес", тому з ним буде важко. Також останній тур - гра з "Новатором".

З ким із колишніх гравців "Азоту" Ви підтримуєте стосунки?

Хотілося б, звичайно, частіше. Як правило з Сергієм Гуменюком. Також з Сергієм Середою, я радий за нього, що він потрапив до Російського чемпіонату, куди він завжди хотів потрапити.

Як потрапив до "Імпексагро"?

Багато років я працював з Юрієм Мельничуком. Зустрівся з ним я ще "Макрохімі" Маріуполі. Моя ігрова кар'єра була тісно пов'язана з ним. Коли він перейшов у "Імпексагро", то мене запросив. Я із задоволенням прийняв цю пропозицію, оскільки знаю місто, людей.

Чому обрав волейбол, а не баскетбол?

Так склалося. Тренери побачили, підказали. 

Як любиш проводити вільний час і чи є у тебе якесь хобі?

Вільний час проводжу з сім'єю, сином - це моє хобі. З сином в X-box пограти.

На рахунок розвитку волейболу в Україні, що б у першу чергу Ви зробили для популяризації цього виду спорту?

Перше, змінити систему підготовки. Як омога більше створювати ДЮСШ. Ця система була раніше. У кожному місті було 2-3 ДЮСШ, діти, які передавалися з рук у руки. З трьох ДЮСШ було 60 осіб, потім з них вибиралося у старшу команду, потім у Другу лігу. І лише обрані потрапляли у Суперлігу.

Чи отримуєте Ви від волейболу те, що хочете?

Як будь-який вид спорту, волейбол - це адреналін. Волейбол - це такий наркотик якого хочеться і хочеться.

Що б Ви обрали, хороший контракт з іноземною командою чи залишитися грати в Україні?

Я пограв свого часу за кордоном і у мене є досвід хороший та ні. Іноді гроші не настільки важливі, щоб щось змінювати.

Якби не волейбол, то чим би займався?

Боксом або баскетболом, оскільки пішов би в армію. У мене було три варіанти.

Розкажіть про особисте життя, чи маєте родину або дівчину.

У мене є сім'я, дружина, син. Сину 7 років. Сам я з Луганська. У Черкасах я вже п'ятий рік.

Як святкував День Святого Валентина?

Дома з сім'єю. Вечеря, солодкий стіл.

Батьки підтримували твоє захоплення волейболом?

Вони не були проти. Я не підтримую ту думку, що потрібно змушувати дитину займатися тим, що цікаво батькам. 

Розкажи будь-ласка про Вашого тренера? З вигляду він якийсь злий.

Віктор Ілліч - мека. Людина користується повагою не лише в Україні, а й взагалі в пострадянському просторі. Я з ним працював у Маріуполі. Є тренери, які дають школу. А Віктор Ілліч - це інститут.

Що будеш робити, коли закінчиш грати?

Коли закінчу грати, тоді буду про це думати.

Плануєш стати тренером?

Буду вчитися, буду намагатися. Мені це цікаво. І мені хочеться у цьому напрямку працювати. 

Зараз ти і тренер і гравець. Де себе краще почуваєш на паркеті чи на лавці?

Бувають складні моменти, коли не знаєш як себе вести як тренер чи гравець. Коли ти на майданчику - ти гравець, ти такий самий як інші. У мене одне завдання - коли я на майданчику я гравець, а коли на лавці - я помічник тренера.

Чи є заборгованості по зарплатні?

Є тимчасові труднощі, які пройдуть і про них ніхто не згадає.

Чи є якась дитяча школа під Вашою командою, така як у Харкові чи Красноперекопську?

Зараз немає, але в майбутньому при хорошому збігу обставин може бути. Знову таки, ми говоримо про той механізм "вирощування" гравців. Щоб не привозити гравців, а мати власних, черкаських.

Завершилося більше 50% чемпіонату. Твоє бачення про цей сезон. Чи на тому місці перебуває команда, на якому має бути? Чи є якийсь провальний матч?

Про провальний матч будемо говорити після завершення чемпіонату. Деякі головні гравці уїхали з нашого клубу, на їхнє місце прийшли нові хлопці. Ми знали, що буде спад у результаті, ми розуміли, що це шанс молодим хлопцям проявити себе, щоб замінити тих гравців.

Твої побажання прихильникам волейболу.

Хотів би побажати красивого волейболу у Черкасах. Не лише взимку у залах, а і на літніх майданчиках. Хочу сказати, що та інфраструктура, яка є в Черкасах - її немає в інших регіонах. Це великий плюс для розвитку волейболу. Тут приємно працювати і грати.