Вже у 18 років його зріст сягав 2 метрів 31 сантиметра, а важив тоді юний велетень 195 кілограмів

Народився Василь Дзюба у 1899 році у сім’ї хлібороба. Хлопчик не відрізнявся від своїх чотирьох старших братів і сестер ні зростом, ні силою. Але все змінилось, коли Василю виповнилось 17 років.

Василько почав швидко рости ─ вже у 18 років його зріст сягав 2 метрів 31 сантиметра. Юний велетень важив 195 кілограмів.

„... Доносимо про українського велетня Василя Дзюбу. Дзюба походить із селянської родини з села Тарнави на Уманщині (нині це село Монастирищенського району). Тепер має 25 літ і є високим на 3 аршини і 4 цалі, важить 457 фунтів і має величезну силу. Від часу до часу виступає на сцені, змагаючись з різними борцями”, ─ так писала про Василя Дзюбу газета «Свобода» від 24 вересня 1926 року.

Після громадянської війни хлопця запримітив Григорій Котовський, який проїжджав через Тарнаву. Він побачив, як Василь з батьком орють поле. Велетень був запряжений у плуг. Здивований Котовський запропонував хлопцю вступити до Червоної Армії в Умань. На той час там уже діяла рада фізичної культури.

Так Дзюба став червоноармійцем. У вільний час велетень займався спортом. Йому виділили спеціальне продовольче забезпечення ─ на сніданок силач з’їдав тридцять яєць і буханку хліба.

Після демобілізації Дзюба служив у міліції. Одного разу у Києві він потрапив на виступ французького борця. Він із захватом спостерігав, як цирковий силач розправляється зі своїми суперниками. А коли ведучий запропонував глядачам помірятися з борцем силою, Василь одразу ж вийшов на сцену.

Хитрий француз обмазався олією, щоб руки суперника сковзали. Василь же ніколи не боровся. Але коли велетню набридло бавитися, то він обхопив француза обома руками, підняв над головою і кинув на килим. Після цього Дзюбі запропонували стати цирковим борцем.

15 років Василь їздив по різних містах України та Росії із цирковою трупою. Дзюба з легкістю ламав кінські підкови, підіймав найтяжче піаніно, заганяв рукою у дошку 15-сантиметрові гвіздки, а потім виймав їх пальцями чи зубами.

Силач лягав на поміст, на нього клали дошки, і потім по них проїжджала півторатонна вантажівка. Найефектнішим був номер, під час якого Дзюбі на груди ставили ковадло або кам’яну брилу, а двоє молотобійців били по них важкими молотами.

Але одного разу асистент схибив і з усієї сили вдарив Василя по ребрах. Після цього з цирковою кар’єрою велетню довелося покінчити. Він повернувся до рідного села, довго хворів. Потім став працювати сторожем у радгоспі.

У роки війни родині Василя Дзюби було нелегко. Силач до останнього залишався з близькими. Але до Дня Перемоги Дзюба так і не дожив. У березні 1945-го його не стало.

Родичі Василя Дзюби досі живуть у селі Тарнава. Там же стоїть будинок, збудований велетнем. Дім виглядає незвично ─ із величезними дверима, високими порогами. У кімнатах лишилися деякі меблі Василя: масивний дубовий стіл, висока й широка лава.

Цікаво, що силач носив обручку, яка звичайній людині налазила одразу на три пальці. Одяг для нього шили на замовлення, так само як і взуття.

Каракулеву шапку 64 розміру, обручку діаметром 3,5 см і палицю довжиною 115 см досі можна побачити у краєзнавчому музеї міста Монастирище. Палицю Василь Дзюба отримав у подарунок від вдячних глядачів з Умані. Вона має вигляд змії, схожої на ту, що грає роль фонтану в «Софіївці».

Довідка

Монастирищенський район утворено в 1923 році в складі Уманської округи Київської області. З цього часу село Тарнава входить до складу Монастирищенського району.

Джерело: 04744.info