Наш земляк виборов перше місце у штовханні ядра у змаганнях серед ветеранів

Життя має безліч викликів та перепон. Кожного чекають нескоримі вершини, розпачі та розчарування, але саме, так званий, «бійцівський» характер «чеканить» особистість. Тисячі років поспіль, історія людства пам’ятає епічних героїв, літописних персонажів, але, подекуди, громада не звертає увагу на звичайних, та не менш виняткових, постатей. Чомусь, пересічні громадяни, не є прикладом наслідування для більшості із нас, але чи справедливо? Звичайний тренер, будучи лише малесеньким гвинтиком механізму, здавалося б, не може нічого, але він зміг.

Михайло Лагунов. Хтось чув про нього як про тренера районної спортивної школи «Старт», хтось знає його як ефективного менеджера-директора, тієї ж школи, хтось як справжнього друга, чоловіка та дідуся. Всі ці якості не таємниця для знайомих Михайла Георгійовича, але, враховуючи дату народження, ми забули, що він справжній спортсмен та чемпіон.

Про його спортивну звитягу поговоримо трохи згодом, а для початку потрібно згадати про нього, саме як про тренера та керівника позашкільного навчального закладу. Професіонал, який має в своєму здобутку справжнього чемпіона України - Назара Чумака та бронзового призера республіканського рівня - Головченко Альону, керується в своїй роботі далеко не посадовою інструкцією.

Кожен чемпіонат, турнір чи змагання – це виклик, і виклик не спортивний, а матеріальний. Потрібно врахувати цілий всесвіт, але для нього, людини, яка збирає вихованців на тренування власним, стареньким, авто, то лише робочі моменти. Погодьтесь, не кожен з нас буде забувати про власні інтереси, керуючись лише бажанням реалізувати потенціал свого вихованця. Будучи директором, власноруч колоти дрова для опалення єдиної в районі спортивної школи, «лампічити» спортивні снаряди, вишукувати їх по пунктам металобрухту і, якимось чином, доводити до належного стану. Звичайно багато чого б в нього не вийшло, але завжди допомагають друзі, колеги та однодумці, котрих в Михайла Георгійовича безкінечна кількість.

Можна годинами переховувати якості нашого героя, але головною подією в його сьогоднішньому життя стали перші весняні вихідні. 3-4 березня, столиця приймала Зимовий чемпіонат України з легкої атлетики серед ветеранів і ця подія не могла пройти осторонь. Як член збірної області наш земляк виступав у штовханні ядра, видові спорту, якому присвятив все життя. Пройшовши декілька підходів та безмежну кількість кваліфікацій він став першим у своїй віковій категорії.

Не хочеться наповнювати балаканиною цю подію, наше сьогодення потопає в публіцизмі та заграваннях, але ось те, що називають дією. Людина піднялась, зібралась з силами і стала кращою. Десь з заздрістю поглядаєш на цього цілеспрямованого і енергійного чоловіка. Саме таким людям вдається все, саме вони мають визнання, повагу вихованців і колег. Від тепер на тренуваннях районної спорт школи, будуть присутні вже два чемпіони. І не важливо, що один з них тренер, а інший спортсмен, важливо, що районні атлети отримали ще один приклад для наслідування.

Володимир Ворона