60 років тому на новому стаді­оні відбулася перша в його історії гра: у товариському матчі зустрілися черкаський «Колгоспник» та київське «Динамо»

До 1957 року у Черкасах налічувалось близько де­сяти стадіонів із футбольними по­лями. Найбільши­ми із них були «Харчо­вик» (до 5 тис. глядачів), «Труд»/«Авангард» (2-2,5 тис. глядачів) і «Водник» (1,5 тис. глядачів). Найпопулярнішими серед черкащан вважались «Водник» та «Харчовик», що були зведені на рубежі 20-их – 30-их років минулого століття. На місці, де зараз роз­ташований Центральний базар, був стадіон, який до Другої світової війни мав назву «Міський», наприкінці 40-их років його було перейменовано на «Водник». Стадіон «Харчовик», місце розта­шування якого залишилось незмінним – площа 700-річчя, збудував цукрорафінадний завод. Зараз він має назву «Спартак» і належить до інфраструктури Черкаського державного технологічного університету.

До війни найважливіші матчі проводилися на «Харчовику», але під час лихоліть стадіон цукрорафінадного заводу було зруйновано. Тому основним місцем футбольних баталій до по­чатку 50-их років став «Водник». Згодом в епіцентрі спортивної уваги знову став відбудований «Харчовик».

У 1952-му році, після дебютного висту­пу збірної команди Радянського Союзу на Олімпіаді в Гельсінкі та з початком хрущовської відлиги, комуністична партія зробила акцент на масовість у спорті. Зрозуміло, що для цього потрібні були великі спортивні споруди. Ті, які були збудовані в основному ще у 20-их роках, протягом тридцяти років лише від­новлювались і були маломіст­кими.

Слід віддати належне першим особам новоспеченого (1954 р.) обласного центру на березі Дніпра, які швидко  відреагували на заклик партії . За архівними матеріалами відомо, що 15 вересня 1955 року, в зв’язку з необхідністю будівниц­тва міського стадіону, виконавчий комітет Черкаської  міської ради трудящих вирішив відвести об­ласному спортивному товариству «Колгоспник» ділянку загальною площею 6 га на місці масиву зе­леного господарства та обласної станції натуралістів і замовив про­ектні роботи. Майже через рік, 20 серпня 1957 року, обласна рада дала згоду на виділення 4.386.650 крб. для будівництва стадіону по вули­ці Комсомольській (нині Смілянській) та затвердила графік робіт.

А 60 років тому – 9 листопа­да 1957 року – на новому стаді­оні відбулася перша в його історії гра: у товариському матчі зустрілися черкаський «Колгоспник» та київське «Динамо».

стаття в газеті «Черкаська правда» від 11.11.1957 р.

Новий стадіон відкрито

В дні святкування сорокаріччя Великого Жовтня у Черкасах відкрито новий стадіон ДСТ «Колгоспник». До ладу стала перша черга цієї спортивної  споруди – футбольне поле з місцями для глядачів, гарева доріжка, службовий будинок, каси для продажу квитків з боку Комсомольської вулиці. Будівництво другої черги стадіону буде завершено в жовтні 1958 року.

9 листопада тисячі черкащан заповнили трибуни нового стадіону. Тут відбулась перша товариська   зустріч з футболу між командою класу «А» – київськими динамівцями і черкаським «Колгоспником». Черкащани ви­явили велику волю до перемоги, грали з повним напруженням сил. Але їм ще не вистачає злагодженості, техніки, вміння завершува­ти комбінації ударом по воротах. Зустріч з рахункам 3:1 виграли більш досвідчені майстри м’яча – кияни.

(з газети «Черкаська правда» від 11.11.1957 р.)

програмка до матчу

Про дебютну гру «Колгоспника» на нововідкритому стадіоні згадував безпосередній учасник того матчу майстер спорту СРСР Ігор Сергійович Кобилочний:

– Подробиці самої гри я вже майже не пам’ятаю. А от те, що стадіон був переповнений, то це факт. Після матчу регулювальники навіть перекривали рух машин по вулиці Комсомольській (зараз Смілянська). Цікаво, що перед грою з киянами на стадіоні ще не було місць для глядачів. А за два дні до матчу наша команда, яка вранці на стадіоні робила зарядку, стала свідком такої ситуації. Голова облвиконкому Іван Лутак, який проводив із керівниками підприємств, що брали участь у будівництві нараду, запропонував їм присісти. А куди ж сідати? Одні сваї. Робітники працювали день і ніч, і центральні сектори все-таки зуміли забезпечити місцями для сидіння.

У грудні 1957 року, згідно з рішенням Комітету фізичної куль­тури і спорту при Раді СРСР, фут­больна команда «Колгоспник» Черкаси була включена в розіграш першості країни команд майстрів класу «Б». Безпрецедентне на той час рішення було прийняте у зв’язку з тим, що в Черкасах у листопаді 1957 року було введено в дію но­вий стадіон, трибуни якого мали 27 секторів для майже 15 тис. гля­дачів, а з 1 січня 1958 року він був поставлений на баланс міста.

Оскільки ініціатором побудови стадіону була обласна спортивна рада «Колгоспника», то з листопада 1957 року по травень 1958 року спортивна споруда мала одной­менну назву з цим спортивним товариством.

9 травня 1958 року рішенням обласної ради новозбудованому стадіону було присвоєно ім’я Ле­нінського комсомолу. Це було пов’язано з тим, що активну участь у його будівництві брали комсомольці та союзна молодь. На початку 90-их років мину­лого сторіччя з отриманням Укра­їною незалежності постало питан­ня про перейменування стадіону. Колегіально було вирішено, що він матиме назву «Центральний стадіон».