Перший новачок "Черкаських Мавп" у це міжсезоння дав інтерв'ю клубній прес-службі.

Один із кращих асистентів минулорічного плей-оф Суперліги вже незабаром приєднається до свого нового клубу. Наразі Микола знаходиться у США у відпустці. Ми зв"язалися з нашим новачком, який у Філадельфії чергує відпочинок з тренуваннями.

- Миколо, офіційний сайт клубу радий вітати тебе у статусі першого новачка команди цього міжсезоння. Вже відчуваєш себе повноцінним гравцем "Черкаських Мавп"?

- Дякую, це приємно. Я був радий, що "Черкаські Мавпи" захотіли бачити мене у своєму складі. Нині це один із топових українських клубів з хорошою системою. У минулому сезоні черкащани зупинилися лише за крок від медалей, думаю, і у цьому сезоні амбіції клубу будуть не меншими. У мене було ще кілька пропозицій, правда, там до конкретики не доходило. З осені розпочну нову сторінку своєї кар"єри. Сподіваюся, у Черкасах вона буде успішною.

- Як можеш оцінити минулий сезон? З одного боку, ти показав високу статистику, однак "Волиньбаскет", швидше за все, не повністю реалізував свої амбіції.

- Для "Волиньбаскета" - це був історичний сезон. Ця команда вперше у своєму сезоні виступала у Суперлізі. Звісно, для неї це було серйозне випробування. Думаю, ми не повністю реалізували задумане, програли кілька необов"язкових матчів. Із позитиву те, що вийшли все-таки у плей-оф, але ми чекали більшого у регулярному чемпіонаті. Індивідуальна статистика - це добре, але вона нічого не варта, якщо твоя команда не реалізує свої амбіції - вона нічного не варта. Думаю, не вистачило передсезонної підготовки, ми комплектувалися уже по ходу чемпіонату і це стало перепоною. Взагалі, я не жалкую про останній сезон, вдячний команді та її керівництву.

- Один із найуспішніших своїх матчів минулого сезону ти провів саме проти "Мавп". "Волинь" сенсаційно перемогла у Черкасах, а ти забив вирішальний триочковий, який перевів гру в овертайм. Можливо, цей епізод став першим етапом перемовин?

- Точно не знаю (сміється). Можливо, це теж вплинуло на рішення черкаського тренерського складу. То був класний матч. Я прекрасно його пам"ятаю. Ми поступалися, але за кілька секунд до завершення основного часу мені вдалося реалізувати важливий кидок, далі - перемога в овертаймі. Так склалося, що для мене то був єдиний "базер" в чемпіонаті.

- Традиційно у твоїх командах на тебе покладають вирішальні атаки. Звикся з цією роллю?

- Думаю, що це почалося з дубля "Політехніки". Там я був одним із лідерів і, звісно, мав реалізовувати вирішальні атаки.Інколи це довіряли мені у основній львівській команді, а після цього і у Луцьку.Якщо в Черкасах буду цим корисний, буду лише радий.

- Зараз у Штатах. Наскільки знаю, ти вже кілька своїх відпусток провів у Філадельфії. З чим це пов'язано?

- Все дуже просто, у мене рідні тут живуть. Тут прекрасні умови для підтримання форми та баскетболу.Поряд є тренажерний зал та ігровий. Постійно тренуюся. Збирається велика кількість різнопідготовлених гравців у цьому залі. Приміром, зі мною тренується гравець зі збірної Венесуели. Коротше кажучи, від баскетболу не відпочиваю.

- До речі, про збірну. Минулого літа ти отримав запрошення до збірної України, прикро, що цьогоріч не потрапив у розширений список збірної?

- То був хороший досвід. Я був приємно здивований у минулому році, я не очікував, що мене викличуть до збірної. Не вдалося потрапити у фінальну заявку до чемпіонату Європи, але для мене було вижливо провести два тижні у колі кращих українських гравців і поборотися за місце у збірній. Цього року такої нагоди не було, але я не впадаю у відчай. Потрібно працювати і зарекомендувати себе належним чином тренерському штабу збірної.

- Розкажи взагалі про себе, де і як почав займатися баскетболом?

- У баскетбол я прийшов у свій День народження. Так вийшло, що у цей день друзі мене покликали на тренування. Я сам родом з Кам"янець-Подільського. Ми прийшли на тренування у місцеву ДЮСШ №1, відтоді я у баскетболі. Ще один фундаментальний етап у моїй кар"єрі - перехід з дитячого у дорослий баскетбол. Його мені вдалося пройти завдяки зустрічі у Львові з Анатолієм Завєрікіним. Він дав мені шанс, повірив у мене і далі все закрутилося.