У 2015 році його кар'єра стрімко пішла вгору.
Буквально за якісь кілька місяців цей спритний півзахисник став основним гравцем луганської Зорі, у складі якої провів перший матч в єврокубках. Непогано проявив себе Іван Петряк і в поєдинках за молодіжну збірну України, але виклик в національну команду став найяскравішим моментом його футбольного життя.
- Іван, хто першим повідомив тобі новина, що в списку Михайла Фоменка є твоє прізвище?
- Це було перед одним із тренувань Зорі. Наш наставник Юрій Вернидуб назвав всіх футболістів, яких викликали до збірної, а потім привітав мене з дебютним викликом. Хлопці відразу заплескали.
- Сидів би на стільці, звалився б з нього?
- Не знаю (посміхається). Звичайно, я був приємно здивований, але не більше. От коли зіграю за збірну, тоді й буду приймати поздоровлення. Поки я нічого не добився.
- Хто говорить тобі останні напутні слова перед виїздом до Києва?
- Батьки. Відразу після матчу з Металургом я поїхав у Смілу. Зараз якраз збираю речі, сходив в перукарню.
- Нова зачіска - нова гра?
- Подивимося (посміхається).
- Скільки пар бутс з собою береш?
- Думаю, трьох вистачить.
- Твої батьки, напевно, зараз найпопулярніші люди в районному центрі Черкаської області?
- Звичайно, вони за мене дуже раді, відчувають певну гордість, але я ще раз підкреслю, що не потрібно перебільшувати значимість цього виклику. Мені тато так і каже: "Не здумай задирати ніс". Я і сам це розумію.
- Ти знаєш, хто ще зі Сміли виступав за збірну України?
- Нападник Ворскли Саня Ковпак. Ми з ним часто спілкуємося.
- У разі необхідності цей форвард може дати кілька порад, як потрібно тренуватися і грати у Михайла Фоменка, з яким він пропрацював не один рік.
- Думаю, не варто. У збірну регулярно викликають багатьох футболістів Зорі, і в загальних рисах хлопці мені вже все пояснили.
- Тобі розповіли, як в національній команді приймають новачків?
- Наскільки я знаю, якихось особливих традицій, пов'язаних з цим, там немає.
- Але ти готовий купити, скажімо, ящик лимонаду або пісню за обідом заспівати?
- Готовий (посміхається). Правда, я думаю, що перед такими важливими матчами там буде не до пісень ... З приводу адаптації в колективі сильно не переживаю, оскільки в збірну їде відразу сім представників Зорі. У нас дуже хороший колектив, при цьому хлопці весь час розповідають, що і в національній команді чудовий мікроклімат. Так що проблем виникнути не повинно.
- Колишній півзахисник Ворскли Павло Ребенок, повернувшись колись зі збірної, сказав, що на його позиції там пробка в 10 балів ...
- У головній команді країни не може не бути конкуренції, а на лівому фланзі виступає Євген Коноплянка - лідер збірної, один з найяскравіших виконавців іспанського чемпіонату. Так що я добре розумію, що дебютувати на цій позиції буде дуже непросто.
- Швидше за все це буде можливо за рахунку 2: 0 або навіть 3: 0.
- Рішення буде приймати тренерський штаб, але якщо вдасться домогтися такого результату, то я буду шалено щасливий, незважаючи ні на що. Звичайно, на тренуваннях буду робити все, що від мене залежить, а тренер потім все вирішить.
- Коноплянка на даний момент - кращий футболіст України?
- Я б виділив його і Андрія Ярмоленка - двох лідерів національної команди. Також зазначу Євгена Селезньова, який зараз багато забиває.
- Перед поєдинками зі Словенією часто згадують плей-офф 16-річної давності. Не повірю, якщо скажеш, що пам'ятаєш матчі 1999 року.
- Звичайно, не пам'ятаю (посміхається). Мені тоді п'ять років було. З м'ячем я вже подружився, але по телевізору футбол ще не дивився. Хоча відео тих поєдинків в інтернеті, безумовно, бачив.
- Як ти ставишся до постійних поразок синьо-жовтих в плей-офф?
- Можливо, раніше в цьому була якась закономірність, але зараз буде інша історія. Не потрібно ні про що згадувати. Команді Михайла Фоменка по силам завоювати путівку до Франції.
- Ми фаворити?
- Я б не став так говорити. Просто на цьому етапі фаворитів не може бути в принципі. Буде складно, але вважаю, що все залежить від наших футболістів.
- Іван, такі матчі, як із запорізьким Металургом, можуть допомогти як слід підготуватися до виступів у збірній?
- Чому ні? Ви не дивіться на рахунок, я не вважаю, що для нас ця гра стала легкою прогулянкою. Добре, що вдалося забити швидкий гол, інакше могли б виникнути проблеми. Для хлопців з Металурга це була принципова зустріч, вони билися, билися, стелилися у підкатах ...
- Та так, що тобі довелося завчасно піти з поля.
- Погано, звичайно, що не зумів дограти цей поєдинок, але, на щастя, все обійшлося. Я пошкодив руку, і Юрій Вернидуб, замінивши мене в перерві, вирішив перестрахуватися. Після матчу лікарі зробили потрібні процедури, так що все вже нормально.
- Ти знав, що це був твій 50-й поєдинок у Прем'єр-лізі?
- Так, мені про це сказали і знову почали вітати (посміхається). Але я кажу, що це ще не показник. Ось зіграти хоча б 250 матчів!
- Свою першу гру в чемпіонаті України пам'ятаєш?
- А як же! Адже я дебютував на Донбас Арені в присутності 30-ти тисяч уболівальників. Ми програвали Шахтарю з рахунком 1: 2, я вже стояв біля кромки поля, отримував напуття від Анатолія Чанцева, і тут Євген Селезньов забив третій м'яч. У підсумку програли 1: 4, але для мене цей поєдинок вийшов пам'ятним.
- Символічно, що ти тоді замінив Дмитра Хомченовського, якого згодом витіснив з основи Зорі ...
- Та нікого я не витісняв, просто Діма вирішив виїхати за кордон. У нас в колективі відмінна атмосфера і хороша конкуренція. Справжня і правильна, тому що тренери все оцінюють справедливо.
- А перший гол у ПЛ пам'ятаєш?
- Звичайно. Тоді якраз Хомченовський мені, по-моєму, і асистував. Ми програвали вдома Карпатам 0: 2, але врятували матч, вирвавши нічию в самій кінцівці. Було це на Авангарді, у присутності луганських уболівальників. Взагалі я пам'ятаю практично всі свої поєдинки за Зорю. У мене їх поки не так багато (посміхається).
- Де ти зберігаєш свою золоту медаль за перемогу в турнірі дублерів?
- Вдома, у батьків. Для мене вона дуже пам'ятна. Пам'ятаю, перший рік ми стали другими, а потім виграли золото. У вирішальному матчі перемогли Таврію 3: 1, а я відкрив рахунок. У нас тоді мало хто вірив, але Володимир Микитін створив таку команду, що ми билися в кожному поєдинку. Вдома взагалі нікого не відпускали. Школа дубля мені багато чого дала.
- У твоїй кар'єрі був не дуже приємний період, коли тобі доводилося виступати в спеціальному захисному шоломі. Не хочеться про це згадувати?
- Ніякого секрету в цьому немає. У певний момент лікарі виявили якусь пухлину, на щастя, не злоякісну. Поки вона не пройшла, мені потрібно було грати в шоломі, а потім доктор дозволив його зняти. Тепер я проходжу обстеження кожні півроку. Слава Богу, все нормально.
- Іване, як ти опинився в Луганську?
- Закінчив київський РУФК, і наш тренер, колишній суддя Олег Деревинський, запропонував мою кандидатуру наставникам Зорі. Я приїхав на збори, пройшов перегляд і підписав контракт.
- А до Києва ти як потрапив?
- Коли мені було 11 років, тато привіз мене в ДЮСШ-15. Правда, через якийсь час довелося перебратися в Княжу, оскільки у батька виникла якась конфліктна ситуація з тренером.
- Чим запам'ятався дитячий футбол?
- Турнір, радістю від перемог і сльозами від поразок. Всього вистачало.
- Ти завжди був в командах найменшим?
- Так, але, зізнатися, ніколи з цього приводу не відчував ніяких комплексів. Тренери мене постійно вчили: "Головне - не зростання, а непоступливість" (у поточному чемпіонаті Петряк виграє 49% єдиноборств. - Прим. Авт.).
- Пам'ятаєш свої перші футбольні гроші?
- Звичайно. Це було в Смілі. У першості області я виступав за команду, складену з хлопців, які були на п'ять років старший за мене. Ми перемогли, тренер видав всім по 20 гривень, а мені дав дві.
- На морозиво?
- Якраз морозиво я тоді й купив. На нього грошей вистачило, і я, зізнатися, був дуже задоволений.
- Цього року у тебе було багато приємних емоцій, але траплялися й розчарування. Яке з них виявилося головним?
- Виліт з Ліги Європи. Ми буквально на одному диханні пройшли бельгійський Шарлеруа і відчували в собі сили перемогти і польську Легію. Шкода, що трохи недопрацювали в домашньому поєдинку, а в гостях не встигли виправити помилки ... Але для нас це була відмінна школа. Мені здається, що в наступному році Зоря вже точно потрапить у групу. Третя спроба повинна виявитися вдалою.
- Не сильно порадували тебе і виступи молодіжної збірної України. Хороших футболістів в цьому колективі вистачає, але перемог немає. Чому?
- Думаю, нам просто не пощастило. У нас було багато моментів в матчах з Македонією та Ісландією, але м'яч просто не йшов у ворота. Та й з французами команда непогано виглядала до 60-ї хвилини ... Упевнений, що молодіжку скоро прорве, і в двох найближчих поєдинках хлопці наберуть шість очок. Коли є гра, а вона є, результат не може не прийти.
- Тобі буде прикро, якщо в листопаді ти не зіграєш за жодну з збірних?
- Ні. Все, що не робиться - на краще. Доля подарувала мені такий шанс, тому шкодувати про щось в подібній ситуації буде просто нерозумно. Мені потрібно багато працювати, доводити і рости.
isport.ua