Смілянин Андрій Стельмах розповів про свій тернистий спортивний шлях до бронзи на Олімпійських іграх.

Смілянин, випускник школи №1 Андрій Стельмах підкорив Лондон, здобувши на Паралімпійських іграх бронзову нагороду в академічному веслуванні. Його вітала вся Україна і Черкащина, урочисто зустрічали і вшановували у рідному місті, повідомляє офіційний сайт міста Сміла

Андрій розповідає, що улюбленим предметом у школі була зовсім не фізкультура. – У школі подобалася математика, про спорт не думав, на фізкультурі навіть двійки отримував, – говорить про себе Андрій. – Траплялося, прогулював уроки, але в цей час працював. Школу закінчив у 2008 році. У спорт прийшов у 2009-му. Якось з колегами розговорилися на цю тему і захотілося займатися спортом серйозно.

Тоді Андрій Стельмах навчався у Львівській комерційній академії на денному стаціонарі і зрозумів, що спорт – це саме те, що йому подобається. Тому перейшов на заочний факультет і присвятив себе легкій атлетиці, яку називають королевою спорту. Андрія не злякало, що саме в легкій атлетиці найважчі нормативи і широкий спектр навантажень. Хлопець приїхав додому в Смілу, прийшов до тренера, заслуженого працівника фізкультури і спорту України, кавалера ордена "За заслуги" третього ступеня Миколи Баса. – З 1 вересня ми почали тренуватися. Перше тренування, друге, п’яте, десяте… і "пахали, пахали, пахали". Коли займався легкою атлетикою, був перший стимул – виконати майстра спорту. Ми його виконали у трьох видах. А потім другий стимул – майстер спорту міжнародного класу і потрапити у збірну. Став кандидатом у збірну з легкої атлетики.

Згодом перейшов у веслування, пройшов класифікацію. У червні поїхали в Мюнхен і були там третіми на Кубку світу. Був ще один стимул – потрапити на Олімпіаду в Лондон і потрапити в призери, хоча до останнього не був упевнений, що туди поїду – один відсоток із ста, може, навіть із тисячі. Конкуренти дуже сильні, могло все змінитися будь-якої хвилини.

У Лондоні перегони були надзвичайно важкі. Команда веслувальників працювала з повною віддачею, бо прагнула першого місця. А для цього, говорить Андрій Стельмах, потрібні роки тренувань. Він же до своєї "бронзи" йшов трохи більше року.

– Я сказав, що буде важко, жорстоко, виснажливо, він витримав, – ділиться секретами виховання олімпійців Микола Бас. – О п’ятій ранку беру ядра, списи і йдемо на річку. Холод, голод, дощ, сніг – півтора року без жодних перерв. Біг обов’язково, він потрібний у всіх видах спорту.

До тренувань приєднувалися штангісти, які хотіли виграти в Андрія "ядро", не вдавалося – на такому рівні був Стельмах.

Прийшовши у веслування, Андрій навчився працювати в команді, адже у командному човні треба веслувати синхронно, відчувати навіть одне одного. Та головне, на думку тренера, його вихованець має характер та вміння боротися:

– Якщо в людини немає характеру, якою б обдарованою вона не була, результату не досягне, зламається. Коли приїхав у Дніпропетровськ займатися веслуванням, там стоять і дивляться на нього: майстер спорту міжнародного класу – невеликий, худенький, думали, приїде довгий, високий, плечистий богатир. Андрій показав характер, зумів витримати, пройшов горнило, і його взяли у командний човен. Це сталося не випадково. Він дуже багато працював.

Третій результат на Паралімпіаді в Лондоні для Андрія Стельмаха не межа. Попереду, як він говорить, роки праці, щоб показати ще кращі результати. За нинішню "бронзу" Андрію Стельмаху Президент України Віктор Янукович вручив орден "За заслуги", від Кабінету Міністрів України має красиву медаль, вагою чотириста грамів. Паралімпієць з гордістю продемонстрував нам свої нагороди.