Вчора на кадетському чемпіонаті Європи для української збірної був. Два дні тому українці завершили стартовий етап змагань. А вже сьогодні зіграють першу гру другого етапу проти збірної Туреччини. Сайт "Черкаських Мавп" скористався паузою в насиченому ігровому графіку нашої команди і поспілкувалися з головним тренером – Максимом Міхельсоном.

–      Максиме, Сергійовичу, як можете оцінити перший етап чемпіонату Європи для вашої команди?

– Дивлячись, з якого боку. Якщо взяти загальний результат, то, звичайно, добре, що ми вийшли з групи. Оскільки група була дуже складною. І я думаю, ми багатьох здивували своїм виходом. Особливо людей, які нам пророкували, взагалі, виліт з дивізіона "А". Якщо дивитися з боку амбіцій і настрою команди, то ми дещо засмучені тим, що програли вчора іспанцям і вийшли з другого місця групи. Ми дуже хотіли і могли вчора перемогти. І ці амбіції хлопців дуже мене радують. Потрібно ще трішки повірити в себе і ми зможемо пройти другий раунд. Вчора нам не давала виграти думка, що це ж збірна самої Іспанії, як же ми можемо її обіграти? І навіть коли перемога була вже дуже близькою, ми сумнівалися у своїх силах. Наші сумніви та невпевненість дозволяли іспанцям знову брати гру в свої руки. Повірте, Іспанці вчора дуже раділи перемозі над нами. Для них це було дуже непросто. Навіть при тому, що ми вчора не показали і 50% своїх можливостей. Сьогодні вже всі гравці розуміють, що нам було підсилу перемогти. Але після бою кулаками не машуть. Налаштовуватимемося на ігри в другому раунді.

– Наскільки важливою в психологічному і турнірному значенні була перша перемога над росіянами?

– Звичайно, перша перемога була дуже важлива. Тим більше, ми грали з дуже принциповим суперником – зі збірною Росії. Справа в тому, що, починаючи з грудня, в кожному турнірі, в якому ми брали участь, ми постійно грали зі збірною Росії. І завжди поступалися їй. І лише на останньому турнірі в Сербії змогли зламати цей стереотип. Росія – дуже сильна збірна! Їх по праву вважалися разом з Іспанією фаворитами нашої групи. І те, що вони не пройшли далі, в чомусь результат втрати впевненості в своїх силах після несподіваної для них поразки з великою різницею від нас При цьому ми, навпаки, повірили у власні сили.

– Яка ситуація з Мірошніченко. Як він отримав травму, вже відомо, наскільки він вибув?

– Максу зробили повне обстеження. І рентген і МРТ. Результати обстеження показали, що кістки, м'язи і зв'язки цілі. Можна сказати, що народився в сорочці. У тій ситуації, в якій він опинився, було складно залишитися цілим! Але це говорить тільки про те, що наші гравці перебувають в хорошій фізичній формі, якщо їх м'язи і зв'язки витримують таке. Він сьогодні тренувався індивідуально. Пробіг крос, зробив гарну розтяжку, покидав. У нього є ще невеликі больові відчуття, але є ще доба, щоб його відновити. Будемо сподіватися, що Макс допоможе нам вже в грі з Туреччиною.

– Наразі українська збірна показує свій максимальний потенціал. Чи є ще за рахунок чого додавати?

– Нам є ще в чому додавати. І впевнений, ми ще не зіграли свою найкращу гру. Нам необхідно налагодити гру на підборі. Поки що наші великі не можуть відчути свою гру. А можливості дати їм час, щоб вони її знайшли, немає. Кожна гра дуже важлива і експерименти можуть дорогого коштувати! Але вони нам потрібні і, сподіваюся, в наступних іграх вони переосмислять свої дії і все таки допоможуть нам, тим самим збільшивши свій ігровий час. Вчора дуже не вистачило організованих дій в нападі. Через травму Мірошниченко, на позиції першого номера часом доводиться грати гравцям, які більше тяжіють до гри в позиції атакуючого захисника! І яким ця позиція просто не звична. Ще не на 100% влився у гру Кирило Подковиров, він приєднався до нас тільки за пару тижнів до чемпіонату і ще не повністю зрозумів всі схеми і принципи нашої гри. А він – дуже суттєва бойова одиниця. Сергій Приймак тільки набирає форму, після травми плеча, через яку він пропустив істотний відрізок у підготовці до чемпіонату Європи, а він – теж гравець, гра якого може вивести нас на вищий рівень! Микита Воєвода в останніх двох іграх не міг проявити свій атакуючий потенціал, оскільки через травму Мірошніченка весь вантаж по грі в захисті проти лідерів задньої лінії впав на нього, а захищатися проти сильного гравця задньої лінії, постійно пресингуючи його, і потім ще забивати у нападі дуже нелегко. Загалом, є досить багато моментів, які нам під силу виправити в короткі терміни, все залежить від свідомості, самовіддачі та концентрації наших гравців. Оскільки додати необхідно в дрібницях, кожному по трохи у своїй грі, ніяких глобальних змін нам не потрібно. Основним нашим досягненням в підготовчому періоді є те, що ми створили хороший мікроклімат в команді. Всі хлопці об'єднані однією метою і йдуть до неї! У цієї команди є дух, є характер! Якщо ми зможемо пройти відрізок чемпіонату, що залишився, всі разом, пліч-о-пліч, то нам багато чого під силу. В цьому випадку всі гравці переживають за загальний результат команди, а не кожен сам за себе, за свою статистику і зіграний ігровий час! Кожен буде шукати, де йому змінити свою гру, щоб ще більше допомогти команді! В цьому випадку навіть якщо ми не зможемо досягнути найвищого результату в цьому чемпіонаті, але не впадемо при труднощах і збережемо цей командний дух, це буде запорукою майбутніх успіхів цієї команди в наступних чемпіонатах Європи.
Також хочу відзначити, що мені, дійсно, пощастило з моїми помічниками. І Віталій Усенко, і Андрій Подковиров – це дійсно хороші спеціалісти, які допомагають мені на найвищому професійному рівні не тільки в баскетболі. З цими людьми дуже приємно працювати! За що їм велика подяка!

– Як розцінюєте шанси своєї збірної в другому етапі змагань, де бажано зайняти якомога вище місце?

– Звичайно ж, ми маємо шанси потрапити у чвертьфінал чемпіонату Європи. І ми в це віримо. Ми цього прагнемо. Робити прогнози – річ не вдячна, і я не знаю, як закінчиться другий раунд чемпіонату?! Але знаю точно, що в кожній грі ми будемо битися до останньої секунди за перемогу, не шкодуючи себе, і це не просто слова! Я бачу це в очах своїх гравців! Ну а далі все вирішить гра!

– Окрім власних матчів, ви відвідуєте й низку інших ігор. Кого б ви назвали фаворитом цього турніру?

– Дивимося матчі. З тих, на які не потрапляємо, отримуємо відео. Всі команди, які пройшли далі, це команди самого найвищого рівня і радує те, що ми теж цього рівня! У цьому році дуже сильний чемпіонат! Як, мабуть, і кожен рік. Всі команди дуже пристойно виглядають і багато ігор завершуються з абсолютно непередбачуваним результатом. Приміром, Хорвати розцінювалися, як одні з фаворитів цього турніру, а вони вийшли з групи тільки з третього місця і без перемог. При цьому у всіх матчах, які вони програли, вони мали явну перевагу над суперником. Також сенсаційно вилетіла потужна збірна Росії. Виходячи з цього, я не можу виділити тут фаворита, всі команди мають шанси боротися за медалі, і ми в тому числі.

– Попереду матчі проти збірних Туреччини та Хорватії, які мають доволі потужні передні лінії. Наскільки важко буде грати проти цих команд?

– Це основна проблема, з якою ми стикаємося в кожному матчі! А Хорватія та Туреччина мають дійсно одну з кращих передніх ліній на цьому чемпіонаті. Ми ж – одна з найбільш невисоких збірних. Але нічого з цим не поробиш, не виростемо ж ми за ніч! Будемо щось думати, шукати шляхи вирішення цієї проблеми. Нехай і вони задумаються, що їм з нами – невисокими робити.

– Як команда відновлюється після матчів, адже графік ігор дуже щільний?

– Графік, дійсно, дуже напружений. Часу на відновлення просто немає! Хлопці просто відпочивають, відсипаються у вільний час. Спілкуються через Інтернет з близькими. Сьогодні, так би мовити, вихідний. Ми потренувалися з 10.00, зараз підемо обідати і вижену їх прогулятися по місту.

– В Латвії відчуваєте українську підтримку, чи вболівають на трибунах за збірну, багато СМСок отримуєте після матчів?

– У залі за весь час побачили тільки одного Українця, це був Анатолій Буряк, президент "Кривбасбаскета", він був у справах в Латвії і заїхав на матч Україна – Іспанія. За що йому велика подяка. Але потрібно сказати, що багато місцевих глядачі підтримують нас під час ігор! Ну звичайно, не в грі з Латвією! А що стосується «смс» і повідомлень на електронну пошту, то їх небагато після перемог і ще менше після поразки. Це дружина з сином і ще буквально декілька людей з України, три людини з Росії і один Серб. Не хочу нікого образити, але в нашій країні людям не дуже подобається поздоровляти один одного! Мабуть, це не дуже цікаво. А взагалі, нашим користувачам сайтів не завадило б підтримувати хлопців в соціальних мережах. Адже вони ж за країну грають! І повірте, після кожної гри вони біжать і включають комп'ютери подивитися що написали, хто привітав. Їм це важливо, адже вони щоразу, виходячи на майданчик, здійснюють маленький подвиг! І незалежно програли вони чи виграли, вони б'ються і захищають честь своєї країни, віддаючи себе без залишку на майданчику. Повірте мені, вони, дійсно, це роблять, і їм необхідно знати, що за їхніми виступами слідкують на Батьківщині і їх підтримують. Їм необхідний позитив, щоб мати сили й емоції битися в наступному матчі!