Чемпіонат області з футболу. У фокусі "Уманьфермаш"
Футбольні клуби

 

   Умань за всіма показниками і параметрами обєктивно є другим містом в області. До того ж можна навіть вважати Умань своєрідним центром певного регіону, до якого можна віднести такі ж віддалені від обласних центрів райони Вінницької, Кіровоградської, Одеської областей. Ще й потужний студентський центр. Але у футболі , нажаль, місцеві амбіції традиційно не підкріплювалися відповідним результатом. Я вже промовчу про створення професійної команди – чемпіоном області команди Умані були лише двічі (1960 і 1975 роки). А до трійки призерів обласного чемпіонату потрапляли востаннє в 1989-му році. Правда, був славний період на початку 2000-х, коли тричі поспіль здобувала Кубок області і срібні медалі чемпіонату Черкащини «Ятрань» («Ікар-Ятрань»). Але не варто забувати, що та команда репрезентувала Уманський район. А в нашому футболі це (хочеться інколи добавити – нажаль) принциповий нюанс!


   В середині 2000-х уманський футбол отримав казковий імпульс з Маріуполя. Металургійний комбінат ім.Ілліча на чолі з В.Бойко чимало інвестував в наш завод «Уманьферммаш» і соціальну сферу регіону. Зокрема, було збудовано чудовий спортивний комплекс (я без зайвої скромності назвав би його на сьогодні одним з найкращих в області). Вкладалися кошти і в ФК «Іллічівець-Умань». В цьому клубі займалися улюбленим футболом сотні юних уманчан, але в дорослому футболі так і не вдалося хоч до трійки призерів обласного чемпіонату потрапити.


   1 лютого 2011 року відбулися перші збори і тренування нової команди в м.Умань.
Відголоски певної інформації чути було і раніше, але щоб не займатися плітками, можна лише саме від цього дня оперувати достовірною інформацією.
   Отож генеральним директором ПАТ "Уманьферммаш" Анатолієм Васильовичем Ліпканом було прийнято кардинальне рішення. В результаті замість команди "Іллічівець-Умань" (директор клубу Лейбович В.Н., тренер Лейбович О.Н.) в чемпіонаті області вирішено було  профінансувати нову команду . Перед уманськими гравцями , що торік виступали в самому "Іллічівці" і за команди Шполи, Монастирища, виступив насамперед сам Ліпкан А.В. Було озвучено завдання - бути в трійці призерів. Тренером команди призначено Дегтярьова Анатолія. Допомагати йому мали  Янчук Сергій та  Щербина Володимир . А головою правління клубу став  Ковальчук Валерій, що приклав зусилля до створення свого часу в місті потужного ветеранського футбольного руху.

tribyna


   Команда інтенсивно готувалася в міжсезоння. Проводилася велика кількість контрольних матчів – штучне поле власного стадіону дозволяло незалежати від примх природи. Разом з комплектацією колективу ФК «Уманьферммаш» намагався налагодити роботу і по залученню уболівальників на трибуни (чим не сильно перймалися, нажаль, в попередні роки).


   В нашому місцевому футболі, нажаль, завжди недооцінювали роль клубної символіки. Мало хто згадає зроблені мною емблеми трьох команд початку 90-х ("Ятрань", "Педінститут" та "Нива"). Можна згадати простеньку емблему улюбленої всіма "Ятрані" початку 2000-х (вона була присутня на комплекті білої форми, в якій вибороли перший кубок області, але потім зникла з форми). З приходом в Умань маріупольського металургійного гіганту місцевий "Іллічівець-Умань" автоматично розжився емблемою-клоном старшого брата. І лише в 2007 появилася оригінальна емблема у жіночої "Ятрані" (мого авторства), яка благополучно прижилася.
І ось порадував новостворений ФК "Уманьфермаш" –  презентував нову емблему. Вона згодом прикрашала обидва комплекти форми і атрибутику. І афіші по місту стали звичним явищем. І стадон при вході прикрашати стали стаціонарні інформаційні стенди для уболівальників. Програмки на матчах стали доступними для уболівальників (прості за змістом, але основну інформації несли в маси). Паралельно на моєму сайті і в щотижневій телепередачі «Офсайд» всі бажаючі оперативно отримували потрібну інформацію і анонси. Особливо памятним став фінал Кубка області – такому напливу уболівальників на уманському красені-стадіоні можуть позаздрити і команди майстрів. Тоді свято вдалося на славу.


  А розпочався офіційний сезон для «уманьфермашівців» з Кубку Черкаської області. Завдання його виграти не ставилося. Колектив ще перебував на стадії формування. Той же перший, історичний матч, в Жашкові не видався простим – лише наприкінці вирвали перемогу 1:0. Набагато впевненіше здолали два наступних етапи – перемогли 5:1 і 4:0 відповідно ватутінський «Ретро» і катеринопільську «Нашу Рябу». Тут і апетит прийшов, як кажуть по ходу справи – захотілося і до фіналу пробитися. Захотіли – зробили! Для цього довелося двічі по 1:0 здолати «Колос-БЗК».

 

ob45632


   День 22 травня 2011 року вже вписаний золотими літерами в історію нового клубу та й уманського футболу взагалі. Почну з того, що вперше фінал обласного кубка проводився в Умані. Тут насамперед відмічу А.В.Ліпкана, якому вдалося переконати керівництво ФФЧО і суперника, що варто нашому місту надати таке право. І свято вдалося на славу! На трибунах зібралося більше 3000 глядачів! Про перепетії самого поєдинку переповідати не стану. Фаворитом була «Зоря», але уманьфермашівці, окрилені шаленою підтримкою трибун змогли вирвати нічію, хоча поступалися 0:1. А потім і в серії пенальті поступалися, але перемогли! Кубок залишився в Умані!


   Чемпіонат «Уманьферммаш» розпочав теж непогано. Очки здобував, хоча очевидно були і певні недоліки в грі. Особливо помітна була необхідність підсилювати центр півзахисту. Адже завдання вибороти медалі ніхто не знімав. В перерві між колами вдалося залучити двох півзахисників – Голуба і Рубанчука. І не мали б проблем на фініші. Але уманські машинобудівники добряче полоскотали нерви своїм прихильникам. Примудрилися оступитися вдома з катеринопільцями і городищенцями. Правда, поталанило, що оступалися і конкуренти в боротьбі за «бронзу» (і чорнобаївці і христинівці). А відтак за тур до фінішу могли оформити комплект нагород перед власними уболівальниками. Але гол в компенсований час приніс драматичну перемогу гостям із сусідньої Христинівки 2:1. І все мало вирішитися в останньому турі. Уманчанам вдалося вистояти на полі чемпіона області. Але цього було б замало. Якби в компенсований час «Зоря» не забила переможного гола у Христинівці. А відтак «Уманьферммаш» в дебютному сезоні в кубок поклав і бронзові медалі чемпіонату області!


    Ще варто згадати і старт в аматорському кубку України. «Уманьферммаш» в першому раунді здолав кіровоградський «Олімпік». В наступному колі сильнішими виявилися вже суперники з «Бучі» (Київська обл.).
Що ж чекає на «Уманьферммаш» в сезоні 2012 році. Ми звернулися за коментарем до голови правління клубу – В.П.Ковальчука. Насамперед поцікавився – як в клубі оцінюють минулий сезон?


repinПоставлене завдання керівництвом нам вдалося виконати – ми потрапили до призової трійки. Крім того, виграли кубок області, що не було в планах. Впринципі, результатом ми задоволені. А щодо гри – то ще є багато над чим працювати, потрібно вдосконалюватися. Той же аматорський кубок України показав нам над чим працювати. Разом з тим не варто забувати, що на всеукраїнській арені володарі кубка Черкащини взагалі воліють не грати. Виключенням був «Ходак», який дійшов до фіналу.
Які завдання, плани на 2012 рік?

Завдання поставлені А.В.Ліпканом – максимальні.Відстояти кубок. І піднятися вище у чемпіонаті. Тут варто відмітити, що нашим керівництвом підприємства виконано все обіцяне перед гравцями. На цей сезон умови гіршими не стануть. Якби ще інші бізнесмени міста допомогли…
Не менш важливим завданням є продовження залучати на трибуни якомога більше глядачів (І.С.- уманський стадіон був чи не найбільш відвідуваним в чемпіонаті області в 2011 році)


Поспілкувалися ми і з капітаном команди – Сергієм Репіним.
Сергій, команда вже розпочала підготовку ? (це питання не було дилетантським – морози не дозволили більшості команд області розпочати нормальну підготовку)
Так. Команда вже три неділі по суті інтенсивно працює. І в спортзалі УДПУ. І поле синтетичне в нагоді. А цієї неділі і контрольну гру проти команди з Ладижина зіграли.


Якісь кардинальні зміни в складі сталися ? (в інтернеті доводилося прочитати про імовірний перехід до «Зорі» Сергія Янчука, одного з лідерів уманчан)
Ні – нам вдається зберегти минулорічний склад. Як тренерський, так і гравців. Маємо на меті і посилитися. Так зроблено пропозицію Володимиру Трегубову, уманчанину, що грає минулого року за «Шполу-ЛНЗ-Лебедин». Він розмірковує.
Постійно помітно на тренуваннях і Олександра Казанюка, який ще восени виходив на поле у прем’єр-лізі. Правда, це ще не говорить про щось конкретно…


Ігор Соболенко для «Черкаського спорту» і «Футболу Уманщини»