Анкета:

Улюблений фільм: «Один плюс один»

Страва: смажена картопля

Найбільша кількість очок: 25 («Черкаські Мавпи» - «Миколаїв»)

Культовий спортсмен: Джордан

Хобі: пасивний відпочинок

– Що не вдалося, на твій погляд, команді в минулому сезоні?

–  Насамперед, нам не вдалося виконати завдання і вийти в плей-оф. Насправді цьому передував ряд причин, але все одно це не знімає відповідальності з нас. Вважаю, головна проблема в тому, що в нас була неймовірна ротація складу, яка пов’язана з великою кількістю травм гравців по ходу сезону. Думаю, за таких обставин навіть найсильніший клуб не втамував би своїх амбіцій. В моїй кар’єрі взагалі такого не було. Уявіть: часто траплялося так, що через травми ми не могли, банально, зіграти п’ять на п’ять і до тренувань залучався не один гравець з дубля, а два-три.

– Прізвище Неруш в цьому сезоні називали доволі часто і, в першу чергу, це пов’язано з тим, що ти ніс функції лідера в команді. Твій вдалий сезон пов'язаний з довірою тренера?

– Я дійсно сезоном задоволений. Я отримав багато ігрового часу і, думаю, зумів ним скористатися. Насамперед,  я пов’язую це з довірою тренера, мені довіряють – і я отримую задоволення від гри. Насправді я дуже вдячний Володимиру Холопову, який повірив в мене після не зовсім виразного сезону в «Азоті». Хтось там говорить про якусь другу молодість. Я б не став говорити, мені лише 29 і я переживаю першу молодість. Я класно себе почуваю і не бачу різниці між двадцятирічним віком. На щастя, проблем зі здоров’ям немає. Є лише величезне бажання грати.

– Який матч в цьому сезоні тобі запам’ятався найбільше?

– Безперечно, це перша гра у формі «Черкаських Мавп» проти «Політехніки Галичини». Тоді ми виграли з різницею в одне очко і вирішальний кидок зробив я на заключних секундах гри. Це були неймовірні емоції, думаю, найяскравіші в кар’єрі. Пам’ятаю купу людей, які несамовито підтримували нас і раділи перемозі, це було незабутньо.

– Після тієї гри ти думав, що для «Черкаських Мавп» в чемпіонаті все піде гладко?

– Насправді певна ейфорія тоді була. Але ми розуміли, що чемпіонат дуже сильний і нам протистоять тринадцять висококласних команд. Тоді відразу ми мали б зіграти з «ФЕРРО», яке в цьому сезоні здобуло бронзу. Ми сподівалися, звісно, що все піде, як треба. Але, взагалі, на початку чемпіонату ми виглядали дуже непогано і навіть в матчах, які програвали, нічим не поступалися супернику. Якщо ви пам’ятаєте:  ми дуже багато матчів програли на заключних секундах. Причому це були ігри проти команд, які йшли у верхній частині турнірної таблиці.

– Ти згадав перший матч сезону проти «Галичини», коли ти забив в проході. Розкажи про свій «коньок», думаю саме так можна назвати фірмовий прохід Олександра Неруша з прихованим по-регбійному м’ячем.

– Я думаю, так, це мій козир. Я навіть не можу сказати звідки це в мене, я просто беру м’яч і ховаю. Майже всі мені про це говорять (сміється), насправді це я не тренував. Ці навики з’явилися інстинктивно, коли почав професійно займатися баскетболом.

– Після сезону в тебе були якісь пропозиції з інших команд?

– Ні, пропозицій не було. Можливо, це пов’язано з тим, що я відразу перепідписав контракт з «Черкаськими Мавпами». Зараз в Черкасах мене все влаштовує і я радий, що залишаюся тут.

– Що знаєш про нового тренера (Йовіцу Арсіча), ти розділяєш погляди балканської школи баскетболу?

– Там велика ставка робиться на захист. З Арсічем раніше не працював, я взагалі грав під орудою лише одного іноземця. Коли грав у «Будівельнику» нас тренував Рімантас Грігас, який також грав від захисту.

– Під час першого тренувального збору по підготовці до нового сезону в Черкасах ти переважно працював з молодими гравцями, які грали в дублі та «Черкаських Мавпах-96». Чи не було проблем з мотивацією?

– Абсолютно ні, я відпрацьовував по повній. У кожного на цих зборах були свої особисті цілі та завдання, я прекрасно потренувався, півтора місяця підтримував свою спортивну форму і дійсно старався. Молоді хлопці для свого віку доволі непогано виглядають. Мені немає з чим порівнювати, але можу сказати, що гравці «Черкаських Мавп-96» - це вже майже сформовані баскетболісти.

– Як будеш проводити свою відпустку?

– Відразу після збору я вирушив в Київ, потім з’їжджу до знайомих на весілля, а вже потім хочу поїхати відпочити в якусь теплу країну, побачимо, як це вдасться.

– До речі, про міжсезоння, я знаю, що ти, будучи молодим гравцем «Будівельника», своє міжсезоння часто проводив в київському гідропарку на стрітбольному майданчику. Час пройшов. Чи змінилися вподобання?

– Насправді я виріс «на вулиці», в мене дуже багато друзів-стрітболістів і я часто виходив на стрітбольні майданчики. Але все це було до 25-ти. Зараз ні, асфальт не жалкує нікого і я, як професіонал, маю це розуміти. Колись була дуже гаряча голова і хотілося цілодобово грати, зараз себе я вже стримую.

– Окрім баскетболу, чимось захоплюєшся?

– Люблю футбол. Ось приміром, після сезону ми кілька разів грали на тренуваннях, скажу, що непогані результати (сміється). Загалом, люблю різноманіття і футбол в дечому допомагає.

– Взагалі, як прийшов в баскетбол? Здається, це було доволі пізно.

– Так, дійсно, в секції грати я почав доволі пізно. Спочатку я бігав у стрітбол з хлопцями і лише після дев’ятого класу записався в київську секцію. До речі, в ній тренувався вже Андрій Малиш, з яким ми там і познайомилися. Пам’ятається, десь через рік після цього на тренування приїхав Генадій Сергійович Защук і мене Андрія та ще кількох хлопців забрав до «Будівельника». Після цього була Перша ліга, потім коли в «Будвевальника» були проблеми команда грала молодим складом в який потрапляв і я. Цікаво, що свій перший матч за «Будівельник» зіграв в 11-му класі. Але професіоналом себе відчув десь в років двадцять, коли почав заробляти гроші на життя.

– Ти – старожила Суперліги. Розкажи, якими темпами в Україні покращується рівень баскетболу?

– Насправді, те, що відбувається останні кілька років мене, як баскетболіста, дуже тішить. Рівень серйозно виріс, у численну кількість разів. Бо те, що є зараз, навіть важко порівнювати з тим, що було десять років тому. Подивіться: зараз остання команда чемпіонату може обіграти першу і цьому ніхто не дивується. В Україну приїздить велика кількість якісних легіонерів і це підкреслює рівень чемпіонату.

– Якби в тебе була можливість визначити MVP Суперліги, кого б ти назвав?

– Слава Кравцов. Я згоден, що Рамел Карі – якісний гравець, але, на мою думку, два роки тому він показував значно видовищніний баскетбол. Кравцов додає з року в рік і без нього важко уявити чемпіона Суперліги, він гарно цементує дії команди в захисті і ефективний в нападі.