Талановитий крайній форвард черкащанин Дмитро Білоног був серед найбільш багатообіцяючих юніорів Шахтаря.

Він грав у юнацькій Лізі чемпіонів, зі збірною свого віку заявив про себе на континентальній арені, однак через закінчення контракту з «гірниками» опинився у складній ситуації. З одного боку, він не міг грати, з іншого - не міг піти. І цього літа, незважаючи на реальну можливість опинитися в «Дніпрі», в підсумку змушений був шукати новий клуб за межами батьківщини. У підсумку він став гравцем ФК «Урал», в якому дебютував у минулий уїк-енд.Цей перехід відбувся за участі агентської контори ALIK (А.Л., Є.Т.). Саме з переможного матчу проти учасника Ліги Європи - ФК «Краснодар» - ми почали нашу розмову з Білонога.

- Дмитро, вітаємо вас з дебютом у складі «Уралу». Майже рік - з листопада 2014 го - ви були без ігрової практики. Скучили по грі?

- Звичайно! Дуже скучив! Очікував свого дебюту дуже довго, адже у зв'язку з усіма цими організаційними проблемами не мав можливості грати. Втім, відчуваю в собі сили грати - і грати добре. Мені здається, що заняття не минули дарма, і зараз моя форма досить хороша, щоб грати на високому рівні.

- У гості до вашої команди завітав очолюваний екс-наставником «Карпат» і «Севастополя» Кононовим ФК «Краснодар». Відчувалося, що це учасник Ліги Європи, або ж суперник не виділявся на тлі інших по-лізі Прем'єр?

- Так, відчувалося, що це серйозна команда. Але всі сумніви ми залишили до гри, а вже на полі відчувалося, що вони втомлені після єврокубкових зустрічей. Ми були свіжішими, до того ж, добре розібрали їхню гру і належним чином налаштувалися. Я б сказав, що це не ФК «Краснодар» програв, а ми виграли! Мені самому дуже сподобалася гра «Уралу».

- Що змінилося в роботі вашої команди після відставки Гончаренко? Залишившись на чолі команди Скрипченко, його багаторічний соратник, змінив навчально-тренувальний процес, або ж він працює за методикою попередника?

- Вони - самодостатні фахівці, так що, звичайно, кожен з них зробив свій внесок у стиль гри «Уралу». Мені здається, що порівнювати двох різних тренерів неправильно. У кожного свої методи і особливості, а наша справа - футболістів - працювати і вбирати їхні вказівки.

- Ви пройшли ґрунтовну школу «Шахтаря», де вчать гравців впевнено поводитися з м'ячем і включати високі швидкості. Не сумуєте з таким «багажем» в «Уралі»?

- Ну чому ж. Мені здається, я органічно влився в цю команду. «Урал» адже намагається грати у видовищний, комбінаційний футбол, і ця манера досить цікава.

- Пам'ятаємо вас як крайнього форварда типу Роналду - в «Уралі» довелося перебудовуватися?

- Мене, в основному, використовують на флангах - то зліва, то справа. Мені це не завдає труднощів - я можу зіграти на різних краях. Пробували мене і в центрі - це теж був цікавий досвід.

- Зараз, після перемоги над «Краснодаром», ваша команда з 12 очками вийшла на восьме місце. Які задачі «Уралу» на сезон?

- Ми разом йдемо до єврокубкової мрії, тому наша мета - виграти свої матчі до кінця року, щоб у другій частині чемпіонату мати хороші умови для боротьби за високі місця.

- Такі ж завдання ставлять і багато інших команд - можна сказати, що всі, хто зараз в першій половині ...

- Ну, конкуренції ніхто не скасовував - вона скрізь. Так що, думаю, просто треба бути завжди у повній готовності і ніколи не розслаблятися.

- Перед вами в Росію перебрався ще один екс-гірник - Зінченко. Радилися з ним перед переїздом в «Урал»?

- Ні, ми поспілкувалися вже коли мій клуб грав з «Уфою». Приємно було його побачити. Я приймав це рішення самостійно, поспілкувавшись, звичайно, зі своїми рідними, з агентом.

- Не можу не поставити це питання. В Україні багато хто засуджує наших гравців, які переходять в чемпіонат сусідньої країни ...

- Ну, знаєте, мої рідні, сім'я, друзі, футбольні люди мій перехід в «Урал» сприйняли з розумінням. Це - футбол, і всі, хто в ньому розбирається, розуміють, що обставини можуть скластися так, що сьогодні ти тут, а завтра - там. Я вважаю, що футбол поза політикою, і я сюди прибув, щоб грати. При цьому від виступів за Україну я не відмовляюся. Навіть більше - мрію про це ...

- Зінченко вже викликаний з «Уфи» в молодіжну збірну України. А чи стежать там за вами?

- Дуже на це сподіваюся, і дуже сподіваюся повернутися в збірну своєї країни. Це величезна мрія і мета для мене. Я ж не тренувався навесні, тому не зміг поїхати на чемпіонат світу в нову Зеландію. Дуже шкода було ... Я адже під керівництвом Петракова пройшов усі щаблі, ми всі разом грали і в Англії, і в Угорщині. Прикро було, але я нікого не звинувачую і розумію тренерів - у той час у мене не було ігрової практики ... Але зараз я вже почав грати, і сподіваюся, що в збірній теж вдасться вийти на поле.

- Які цілі ставите перед собою на цей сезон? Якими результатами за підсумками сезону будете задоволені?

- З «Уралом» хочу пробитися в єврокубки, з молодіжною збірною України - вийти на чемпіонат Європи. А про себе особисто ... Скажімо так, хочу стати лідером своєї команди, постійно грати і вигравати.